Права нотаріусів розширили - у закон України "Про нотаріат" внесено зміни

14 липня 2020 року Верховна рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо усунення законодавчих колізій та прогалин».

Як слідує з назви Закону, ним були внесені правки, якими було приведено термінологію та визначення у відповідність з Цивільним кодексом України, з іншими нормативно-правовими актами, а також з діловими звичаями нотаріальної діяльності.

Законом, зокрема, передбачено уточнення переліку осіб, яким надано повноваження вчиняти відповідні нотаріальні дії. Так, для прикладу, у ч. 5 ст. 1 Закону про нотаріат слова «У населених пунктах, де немає нотаріусів» замінено на «У сільських населених пунктах». Чим було конкретизовано право посадових осіб органів місцевого самоврядування здійснювати нотаріальні дії, що передбачені ст. 37 Закону про нотаріат.

Замінивши у абзаці 2 ст. 4 Закону про нотаріат слова «від підприємств, установ і організацій» на «від фізичних та юридичних осіб», законодавець розширив перелік осіб, щодо яких нотаріус має право витребовувати документи, що необхідні для вчинення нотаріальних дій. Поняття «фізичні та юридичні особи» охоплює значно більший обсяг суб’єктів, щодо яких нотаріус може здійснювати наведені вище дії, чим було спрощено реалізацію такого права.

Закон про нотаріат містив значну кількість неузгодженої термінології, наприклад: використання термінів «угода», «доручення», «громадянин» тощо. Закон замінює такі терміни на: «договір», «довіреність», «особа» відповідно до контексту. Такими правками конкретизує ті чи інші правочини.

Наприклад, у ст. 55 Закону про нотаріат слово «угода» було замінено на «договір». У наведеній статті йде мова про порядок нотаріального посвідчення правочинів щодо відчуження та застави майна. Замінивши слова «угода» на «договір», зокрема у цій статті, законодавець гармонізував такі поняття з положеннями Цивільного кодексу України, оскільки, наприклад, саме договори застави, а не угоди підлягають нотаріальну посвідченню, відповідно до ст. 577 ЦКУ.

Іншим прикладом усунення неузгодженостей термінів є заміна слова «громадян» на «фізичних осіб» у ст. 56 Закону про нотаріат. Приписами наведеної статті передбачено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян. Якщо буквально слідувати положенням цієї норми, то нотаріуси мають право посвідчувати заповіти лише громадян України, хоча, як слідує зі ст. 1234 ЦКУ, право на заповіт має фізична особа (незалежно від громадянства) з повною цивільною дієздатністю.

Також Законом уточнені механізми реалізації окремих повноважень та нотаріальне посвідчення фактів, наприклад порядок посвідчення передачі заяв громадян, підприємств, установ та організацій.

По-перше, у ст. 84 Закону про нотаріат було замінено «громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям» на «фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам». По-друге, було конкретизовано, що заяви надсилаються поштовим відправленням з повідомленням про вручення або передаються адресатам особисто під розписку.

«Незважаючи на те, що у своїй більшості неузгодженості та неточності у Законі про нотаріат отримали своє вирішення на рівні правозастосовної практики, внесені зміни однозначно позитивно вплинуть на застосування відповідного закону, та убезпечать від ризиків зловживання правом, або прямих порушень закону» – зауважив Керуючий Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери» Єфімов Олександр Миколайович.

Проект Закону зареєстровано за №1220 і детально з його текстом можна ознайомитись перейшовши за посиланням.