Україна проти Росії у Міжнародному суді ООН: що треба знати

Позов України до Росії у Міжнародному суді ООН розглядають уже понад два роки. Головні факти судової тяганини - в огляді DW.

У Гаазі 3 червня 2019 року Міжнародний суд (МС) ООН продовжить слухання позову України проти Росії в справі порушення двох міжнародних конвенцій. Позов розглядається з березня 2017 року. Цей міжнародний судовий орган займається врегулюванням міждержавних суперечок щодо порушень міжнародних договорів і зобов'язань чи розбіжностей у їхньому тлумаченні.

Позов до МС ООН є одним із низки ініційованих Києвом процесів, які стосуються інкримінованих Росії порушень міжнародного права.

Претензії Києва

Загалом Київ звинувачує Москву в МС ООН у порушенні двох міжнародних конвенцій, підписантами яких є як Росія, так і Україна. Ідеться про Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму і Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Вспомните новость: Суд о войне и мире: чего ждать от трибунала ООН по делу об агрессии России на Азове

Українська сторона стверджує, що російська влада не вживала заходів, аби зупинити постачання зброї та коштів бойовикам самопроголошених "ДНР" і "ЛНР". Унаслідок таких дій Кремль опосередковано сприяв скоєнню проросійськими сепаратистами нападів на цивільне українське населення в зоні конфлікту на Донбасі, котрі призвели до численних жертв, наголошує позивач. Серед наведених українською стороною фактів на доказ цього твердження - також збиття влітку 2014 року пасажирського літака рейсу МН17 авіакомпанії Malaysia Airlines.

Закиди України в бік РФ щодо порушення другої конвенції пов'язані насамперед з анексованим Росією весною 2014 року півостровом Крим. Київ заявляє про дискримінацію національних меншин на півострові - кримських татар та українців. Серед наведених українською стороною доказів - заборона російською владою Меджлісу кримськотатарського народу, кримінальне переслідування активістів та закриття ЗМІ.

Аргументи Москви

Росія всі звинувачення української сторони відкинула. Мовляв, жодних озброєнь з Росії сепаратистам не надходить, а все, чим воюють бойовики "ДНР" та "ЛНР", - або захоплене ними на військових базах та складах або роздобуте деінде. Ще одним ключовим аргументом представників російської сторони був сумнів у тому, чи МС ООН взагалі має відповідну юрисдикцію на розгляд цієї справи. Сама по собі конвенція з протидії тероризму не передбачає конкретної відповідальності держав за можливе фінансування тероризму, аргументує російська сторона.