Суддя КЦС ВС Сергій Погрібний розповів про наслідки недобросовісної поведінки сторони правочину для захисту її прав

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сергій Погрібний виступив з лекцією на тему «Захист права власності: практика Верховного Суду» в рамках організованого юридичним порталом «Ratio Decidendi» та журналом «Право України» онлайн-практикуму, що відбувся 10 липня 2020 року.

Зокрема, суддя навів правову позицію КЦС ВС про те, що неправомірна мета та недобросовісна поведінка виключають можливість надання судового захисту, викладену в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу удаваним та визнання права власності на квартиру, КЦС ВС зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2–5 ст. 13 цього Кодексу.

Аналіз ч. 2 ст. 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Укладаючи спірний правочин, позивач переслідував мету не допустити в майбутньому можливості банку захистити порушене право шляхом примусового виконання вірогідного рішення суду про стягнення з нього кредитної заборгованості. Такі умисні дії позивача необхідно оцінити як недобросовісні, спрямовані на порушення права кредитора на задоволення вимог кредитора, що свідчить про наявність обставин, визначених у ч. 2 ст. 13 ЦК України.

Крім того, Сергій Погрібний розповів про фраудаторні правочини – правочини, що укладаються з метою запобігання зверненню стягнення на майно та які вчинені боржником на шкоду кредиторам. Правова позиція щодо цього питання, зокрема, викладена в постанові КЦС ВС від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17.

Також доповідач навів судову практику у справах за позовами про визнання правочинів недійсними, що подані як спосіб захисту права власності.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 165/1368/17 КЦС ВС погодився з висновками попередніх судів про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що на момент укладення оспорюваного договору дарування він помилявся стосовно правової природи укладеного ним правочину та що існували обставини, які зумовлюють визнання договору дарування недійсним, тому що, укладаючи цей договір, він усвідомлював його істотні умови і правові наслідки його укладення.

Зміна свого рішення або ставлення до його наслідків у результаті переусвідомлення його значення для себе, що настали в майбутньому, тобто після укладення такого правочину, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки станом на момент укладання оспорюваного правочину.

Джерело: Судова влада України