Броварський міськрайонний суд Київської області начальника клініки психіатрії військового госпіталю і командира роти випавравдали у справі про одержання неправомірної вигоди.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 14 червня.
Навесні 2014 року військовий через тяжкі сімейні обставини самовільно покинув місце служби. Через три роки в нього виникла потреба оформити закордонний паспорт для виїзду за кордон і був необхідний військовий квиток, який зберігався за місцем служби.
Згадайте новину: «Тут тобі не ринок, щоб торгуватися». По 8 років тюрми за хабар отримали двоє співробітників СБУ
Чоловік зі своїм знайомим прийшов до військової частини і спілкувався із заступником начальника мобільного вузла звʼязку, командиром роти. Останній нібито повідомив чоловікові, що той є дезертиром і йому загрожує кримінальна відповідальність. Водночас запропонував уникнути неприємностей і за хабар організувати проходження військово-медичної комісії і отримати медичний висновок про непридатність до військової служби за станом здоровʼя.
Після цього посадовець військової частини начебто вступив у змову з невстановленою особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження. У свою чергу, ця невстановлена особа нібито сконтактувала із начальником клініки психіатрії «Головного військового клінічного госпіталю» — головним психіатром Міністерства оборони. І так усі троє вступили в змову.
У подальшому психіатр начебто зустрівся із другом втікача з військової служби і повідомив, що медичний висновок коштуватиме 2000 доларів. Через три дні його затримади за підозрою в одержанні 51 тисячі гривень.
Посадовець військової частини отримав 10 тисяч гривень і звинувачувався у пособництві в одержанні хабара психіатром.
У судовому засіданні обидва вину не визнали, відмовилися свідчити і просили їх виправдати.
Згадайте новину: Лісник із Козина, який вважав хабар подякою, сидітиме 5 років
Вважалося, що вони діяли за попередньою змовою групою осіб. При цьому в обвинувальному акті чітко зазначалося, що чоловіки навіть особисто не знайомі між собою. Під час судового розгляду не доведено факту спілкування між ними, в тому числі, щодо деталей скоєння злочину. А будь-які інші віртуальні особи (посередники) у рамках виділеного кримінального провадження за шість років так і не були встановлені.