При наданні дозволу на виїзд за кордон дитини без згоди батька суду слід зазначати дозвіл на ОДНОРАЗОВИЙ виїзд з визначенням його початку й закінчення (Апеляційний суд Одеської області № 496/3624/16-ц від 21.02.2018)

Фабула судового акту: Наприкінці весни-початку літа починається пора відпусток. Дехто відпочиває в Україні, інші ж їдуть на відпочинок за кордон.

Згідно Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» усі громадяни України мають право на виїзд за кордон.

Проте, нормами цивільного законодавства, а саме ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Однак інколи виникає проблема в тому, що один за батьків не бажає надавати іншому батьку згоду на виїзд їх спільної дитини за кордон з різних міркувань – це може бути помста колишнього чоловіка або дружини, неприязні стосунки між батьками тощо.

Згідно п.п. 3-5 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 Виїзд громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного із батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків з нотаріально посвідченою згодою здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого із батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування в цій державі, якщо другий із батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого із батьків у разі пред`явлення зокрема рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку без згоди та супроводу другого із батьків.

Таким чином державою визначено певний механізм вирішення вказаної вище проблеми.

Проте законодавцем у нормативних актах не визначено – чи може судове рішення дозволити неоднократний виїзд дитини без згоди одного з батьків, чи слід у рішеннях судам зазначати конкретну країну для виїзду.

У даному рішенні апеляційним судом досить детально про аналізовано зазначені нормативні акті. Сподіваюсь, що аналіз рішення ,який пропонується стане у нагоді юристам та батькам дітей.

Мати дитини звернулася до місцевого суду із позовною заявою про надання дозволу на виїзд малолітніх дітей за межі території України до Російської Федерації до свого другого чоловіка до досягнення ними повноліття у супроводі матері.

Проте, колишній чоловік не надає своєї згоди на тимчасовий виїзд дітей за кордон, при цьому не пояснює підстави відмови. На прохання позивачки надати дозвіл на виїзд за кордон та оформлення проїзного документу малолітніх дітей відповідачем ігноруються.

Рішенням районного суду у позові відмовлено.