Пояснення дитини, яка постраждала від домашнього насильства, за відсутності інших доказів є недостатнім доказом для видачі обмежувального припису (Ленінський райсуд м. Миколаєва № 489/6391/18 від 22.10.2018)

Фабула судового акту: Нормами пункту 2 частини 1статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

При цьому частини 3статті 26 згаданого Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно пункту 9 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

У даній справі батько дитини звернувся до суду із заявою про встановлення обмежувального припису у якій просив суд обмежити строком на три місяці спілкування своєї колишньої дружини із сином шляхом надання останній права на спілкування з сином виключно по телефону; заборонити їй строком на три місяці наближатися ближче 100 метрів до місця перебування (місця фактичного проживання батька) та навчання її сина.

Обґрунтовуючи свої вимоги заявник послався на те, що мати дитини належним чином не виконувала свої батьківські обов’язки по відношенню до старшого сина. Вона неодноразово завдавала дитині побої, через що остання відчуває до неї неприязні стосунки та переживає стрес. Тіло дитини вкрите синцями та саднами. З цих підстав він вже звертався до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно заінтересованої особи, але в її задоволенні йому було відмовлено. Однак, після винесення вказаного рішення судом його колишня дитина знову побила сина через що дитина звернулася по допомогу до нього, як батька.

Розглядаючи вказану заяву місцевий суд у її задоволенні відмов у зв’язку із недоведеністю вимог.

Приймаючи таке рішення суд вказав, що згідно довідок обласної дитячої клінічної лікарні від, копії яких долучено до заяви, при огляді черговим лікарем у дитини виявлені садни та синці на тілі.

Наведені обставини були предметом дослідження судом при ухваленні Ленінським районним судом міста Миколаєва рішення по попередній заяві про встановлення обмежувального припису.

Будь-яких інших доказів заподіяння дитині тілесних ушкоджень, зокрема заявником до заяви не додано.

У судовому засіданні заявник пояснив, що він спілкувався з черговим працівником поліції з приводу побиття матір’ю дитини, але заяву не подавав, так як вважає таке звернення ні до чого не призведе. Також не звертався до органу опіки і піклування, оскільки на розгляді в суді знаходиться цивільна справи за його позовом про встановлення місця проживання старшого сина. Малолітня дитина пояснила, що останні сім днів проживає з батьком, до якого звернувся після того як його будучи вдома побила мати і його менші брати.

Будь яких інших письмових доказів, зокрема порушення кримінального провадження чи притягнення матері дитини до адміністративної відповідальності, звернення з дитиною до лікаря для зняття отриманих побоїв та синців, заявником суду не надано. При цьому, заявник не був обмежений в можливості звернутися за допомогою та захистом до уповноважених осіб.