Право перевіряти цільове витрачання аліментів має у тому числі і суд (Святошинський райсуд № 759/9476/17 від 06.02.2018)

Фабула судового акту: Сімейним кодексом України чітко визначено обов’язки батьків щодо утримання дітей в частині сплати належних аліментів, режиму виховання, визначення місця проживання дитини тощо.

Проте у житті досить часто трапляються випадки коли нерадиві матері витрачають отримані аліменти не на користь дитини, а лише задовольняють свої потреби.

З метою запобігання такого ставлення до витрат законодавець визначив, що згідно ч. 1 ст. 186 СК України за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів, ч. 2 цієї статті вказує, що у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

У даній справі батько звернувся до суду із позовом про встановлення факту факт нецільового використання аліментів матір’ю дитини, зобов'язання матері дитини у термін 1 місяць з моменту набрання рішення суду законної сили, перевести суму аліментів на утримання дитини, яка сплачена батьком та використана за нецільовим призначенням, шляхом перерахування суми аліментів, яка використана за нецільовим призначенням на утримання дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язання матері дитини використовувати аліменти, виключно за цільовим призначенням, у разі встановлення нецільового використання аліментів на утримання дитини встановити батьку порядок сплати 100% частини аліментів або іншого розміру частини аліментів, визначених судом, шляхом внесення 100% частини суми аліментів або іншої частини розміру аліментів, визначених судом, на утримання малолітньої дитини на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Обґрунтовуючи свій позов батько послався на те, що мати дитини переховується від свого колишнього чоловіка, державних органів та переховує дитину. Однак, не дивлячись на вказані обставини, батько належно сплачує аліменти. До певної дати поштові перекази якими пересилались аліменти на утримання малолітньої дитини отримувала її мати, проте у подальшому ці перекази отримував дід дитини по лінії матері. Враховуючи наведене позивач звернувся до Органу опіки та піклування про здійснення перевірки цільового витрачання аліментів, про що отримав відмову.

Місцевий суд розглядаючи цю справу послався на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Нормами ч. 1 ст. 186 СК України визначено, що за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів, ч. 2 цієї статті вказує, що у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Згідно ч.3 ст.19 СК України, звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

Тобто, обов'язок перевіряти цільове витрачання аліментів покладений на орган опіки та піклування, проте правом на звернення до суду заявник може скористатися і без попереднього звернення до органів опіки та піклування, особисто зібравши необхідні докази, які підтверджують нецільове використання аліментних платежів.

Відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.