Стягнення предмету іпотеки допускається без судового рішення, і навіть в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя, проте не на підставі постанови держвиконавця (ВСУ у справі №6-1680цс16 від 28 вересня 2016р.)

Фабула судового акту: ВСУ констатує, що ЗУ «Про іпотеку» передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки не тільки за рішенням суду, а і шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса та укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Окрім цього виходячи з положень ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя також без судового рішення. Звернення стягнення відбувається шляхом вилучення, арешту та примусовій реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів. Важливо, що у такому випадку у д/в виникає право на звернення стягнення на предмет іпотеки тільки за умови відсутності у боржника будь-якого іншого майна, на яке першочергово можливо вернути стягнення та наявності заборгованості виключно перед іпотекодержателем ( немає у виконавчому провадженні інших безспірних боргів).

У справі, що розглядається, стягнення на предмет іпотеки відбулось на підставі постанови д/в про призначення прилюдних торгів, що незаконно. Крім того при продажі нерухомості з прилюдних торгів на торгах був присутній лише один учасник - покупець, що також не відповідає правилам проведення торгів. Тому ВСУ погодився із судами нижчих інстанцій, які визнали недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (видане нотаріусом) та скасували державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за банком також проведену приватним нотаріусом.

Аналізуйте судовий акт: Можна отримати і рішення про стягнення заборгованості за кредитом, і рішення про стягнення предмету іпотеки, і це не свідчить про подвійність стягнення з боржника (ВССУ у справі № 6-11043св14)

ВСУ на спільному засіданні палат визначив всі випадки припинення зобовязань поручителя у кредитно-боргових відносинах (ВСУ у справі № 6-2662цс15 від 20 квітня 2016р.)

Проценти та штрафні санкції на заборгованість по кредиту нараховуються боржнику або поручителю і після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання (ВСУ від 25 травня 2016р. у справі № 6-157цс16)

Мораторій на стягнення іпотечного майна НЕ позбавляє банк права виселяти мешканців іпотечної нерухомості без надання іншого житлового приміщення та письмового попередження ( ВСУ у справі № 6-2947цс15 від 3 лютого 2016р.)

Правова позиція у справі №6-1680цс16: Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.