Що не так із грошовим забезпеченням військових? Аналіз законопроєкту №13449

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт № 13449 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо проходження військової служби в умовах воєнного стану та осучаснення рівня грошового забезпечення військовослужбовця».

В умовах багаторічної війни питання гідного грошового забезпечення військовослужбовців має бути аксіомою в державі. Проте факт подання до ВРУ зазначеного вище законопроєкту логічно наштовхує на думку, що потреба у змінах зумовлена наявністю певних недопрацювань та проблем.

А що ж не так із грошовим забезпечення військових?

Станом на сьогодні грошове забезпечення військовослужбовців здійснюється згідно Постанови КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704) та у відповідності із ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Вказаною Постановою № 704 затверджено розмір посадових окладів військовослужбовців, які розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Однак розрахунок здійснюється відповідно до мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2018 рік, проте, враховуючи інфляцію та інші соціально-економічні чинники, ця норма є застарілою та дискримінаційною, оскільки з незрозумілих причин саме для військовослужбовців сума в 1762 грн залишається незмінною вже понад 7 років.

В той же час, низкою профільних законів, що регулюють діяльність окремих силових структур, передбачені фіксовані мінімальні розміри посадових окладів для їх працівників, які в свою чергу розраховуються множенням на мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого на 1 січня поточного календарного року.

До прикладу, у 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн. Незрозумілим залишається те, чому саме військових виокремили з-поміж інших державних службовців та зафіксували 1762 грн.

Окрім цього, автори законопроєкту наголошують на потребі визначення підстав рівня інтенсивності проходження військової служби, оскільки військове законодавство передбачає можливість виплати розміру грошового забезпечення в залежності від інтенсивності проходження військової служби, саме виходячи з того, що військові віднесені до категорії держслужбовців (ст. 2 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу»).

Проте, разом з тим, законодавство не містить визначення оціночних критеріїв проходження військової служби і не ставить її в залежність від наявності чи відсутності бойових задач, які мають виконувати військовослужбовці.

Ще однією підставою для ініціювання вказаного законопроєкту стало питання пенсійного забезпечення військовослужбовців, оскільки станом на сьогодні виконання бойового завдання, за своєю суттю визнаться як разова дія, винагорода за яку не включається в систему визначення розміру грошового утримання, в тому числі для перерахунку пенсії, що на думку авторів законопроєкту є дискримінаційним.