Рекомунізація. Чому українським вулицям повертають попередні назви

В Україні скасовують здійснені у процесі декомунізації перейменування вулиць, яким повертають попередні назви. Причиною цього є політичний вакуум та політично ангажовані суди, вважають експерти, пише dw.com

В Україні переглядаються результати декомунізації. Так, 19 червня Харківська міська рада повернула проспекту генерала Петра Григоренка попередню назву на честь маршала СРСР Георгія Жукова. А 25 червня Окружний адміністративний суд Києва скасував рішення Київської міської ради щодо перейменування проспектів, які зараз носять іменя Степана Бандери і Романа Шухевича, вже в українській столиці. Якщо у Харкові ініціатором повернення назви був мер Геннадій Кернес, то позивачкою у справі щодо перейменування назв київських вулиць була проросійська активістка Олена Бережна.

У розмові з DW професор політології Києво-Могилянської академії та науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи" Олексій Гарань зазначає: ініціаторами в обох випадках є проросійські сили, які користуються вдалим моментом, аби отримати ідеологічну перемогу. Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович також стверджує, що ці рішення мають політичне підґрунтя.

Проросійський виборець

На думку В'ятровича, міський голова Харкова Геннадій Кернес використовує повернення до попередніх назв як можливість мобілізувати на свою користь проросійських виборців. Загалом станом на 2017 рік декомунізацію підтримували близько 52 відсотків українців, зазначає історик. Однак, додає він, симпатії до Росії властиві радше жителям Сходу та Півдня України. Саме тому Кернес упевнений, що цей крок принесе йому електоральні бали, пояснює В'ятрович.

Щоправда, дані опитування КМІС, проведеного у лютому 2017 року, дають трохи інші результати. Тих, хто підтримує необхідність очистити Україну від символів радянського минулого, приблизно стільки ж, як і супротивників цієї ідеї, - 42,5 відсотка і 43,8 відсотка відповідно.

Соціологічні дослідження демонструють ще один цікавий факт. У той час як значна частина українців підтримує декомунізацію, вони часто проти конкретних змін у її рамках, які стосуватимуться їх безпосередньо. Так, у квітні 2016 року, напередодні перейменування Кіровограда на Кропивницький, КМІС опитував місцевих жителів щодо їхнього ставлення до цієї ініціативи. Попри той факт, що 95 відсотків опитаних знали, що це відбувається в рамках декомунізації, 67 відсотків не підтримували перейменування безвідносно до можливих варіантів заміни. В'ятрович визнає цю тенденцію: "Це особливість багатьох українців, які хочуть змін, але так, аби вони зачепили не їх, а лише тих, хто мешкає на сусідній вулиці".

Читайте статью: УЖАС ПРОШЛОГО - АНТИЧЕЛОВЕЧНЫЕ ЦИТАТЫ ВЛАДИМИРА ЛЕНИНА

Президент без чіткої позиції

Ситуація із рішенням київського суду не має передвиборчого підґрунтя, натомість більше пов'язана із тим, що у судовій системі залишилися люди, які орієнтуються на домайданівську владу, зазначає Гарань. На його думку, ці судді користуються відсутністю чіткої позиції щодо гуманітарних питань нового президента України Володимира Зеленського. "Вони використовують цю ситуацію, виявляючи, так би мовити, політичну спритність", - відзначає експерт.

На брак чіткої позиції президента вказує і В'ятрович. Проросійські сили використовують цей вакуум, аби заявити, що відтепер усі надбання декомунізації можна буде скасувати, вважає він. Без чіткої підтримки Зеленським декомунізаційних законів, на думку історика, спроби скасовувати перейменування вулиць та міст в рамках декомунізації продовжуватимуться і надалі.