Продовження запобіжного заходу заднім числом порушує Конвенцію - «Шаранович проти Чорногорії»

Навіть якщо в цілому продовження розслідування, в тому числі загальний строк застосування запобіжного заходу, відбувалися законно, недотримання термінів перегляду утримання під вартою може складати порушення Конвенції.

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Шаранович проти Чорногорії» (заява № 31775/16), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Слободан Шаранович був заарештований за підозрою у вбивстві брата лідера сербської злочинної організації і наступні два з половиною роки перебував під вартою.

Перші шість місяців тримання під вартою були продовжені по суті через тяжкість злочинів, в яких його підозрювали. Після того, як органи прокуратури видали обвинувальний акт, його тримання під вартою було продовжене «до наступного рішення». Обвинувальний акт ніколи не набув чинності, але неодноразово повертався судами. Зрештою він був звільнений.

Шаранович неодноразово оскаржував рішення про продовження запобіжного заходу, але безуспішно. Зокрема, не була задоволена і скарга на тримання під вартою протягом місяця, коли відповідне рішення було ухвалене після спливу 30-денного періоду, встановленого законом.

Посилаючись на низку положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, на ч. 1 ст. 5 (в частині законності арешту), Шаранович звернувся до Європейського суду з прав людини. Скарга стосувалася кількох процесуальних порушень, зокрема і згаданої затримки у перегляді запобіжного заходу.

В цій частині ЄСПЛ виходив із того, законодавство Чорногорії було чітко сформульованим. Воно чітко передбачало, що, до того часу, доки обвинувальний акт не набуде чинності, суди були зобов’язані перевіряти з 30-денними інтервалами, чи все ще існували підстави для утримання заявника під вартою.

Разом із тим, законодавство не було передбачуваним в частині обов’язковості термінів для повторного розгляду питання тримання під вартою (юридичний висновок, виданий згодом верховним судом країни, роз’яснив цю ситуацію).

Але в оскаржуваний період перегляд тримання заявника під вартою не був проведений, незважаючи на те, що 30-денний термін закінчився. Тому не існувало жодної правової основи для його тримання під вартою протягом місяця, хоча питання було переглянуте, а запобіжний захід знову продовжений. Але протягом цього періоду тримання під вартою не було «законним» у значенні статті 5 Конвенції.

За винятком одного місяця, тримання під вартою Шарановича протягом двох з половиною років переглядалося на регулярній основі. Крім того, обвинувальний акт був виданий протягом шести місяців, як цього вимагало національне законодавство.

Крім того, терміни розслідування у справі продовжувалися відповідно до процедури. Тому ЄСПЛ вважав, що продовження його тримання під вартою на більш ніж шість місяців не було незаконним і відхилив цю частину його скарги як неприйнятну.