Визнання судом права власності на об’єкт нерухомого майна на підставі договору не посвідченого нотаріусом ( Постанова Верховного Суду України).

Фабула судового акту (веб - ресурс Протокол): Сторони уклали попередній договір, предметом якого було укладення у визначений строк договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна (далі за текстом договір купівлі-продажу). Попередній договір визначав всі істотні умови майбутнього договору купівлі-продажу і був посвідчений нотаріусом. У визначений строк сторони уклали договір купівлі-продажу у письмовій формі, оскільки продавець втратив оригінал правовстановлюючого документу не нерухоме майно. Позивач (покупець) звернувся із позовом до суд про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна.

Суд першої інстанції позов задовольнив, суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін, суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження. Верховний Суд України прийняв заяву про перегляд до розгляду у зв’язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 220 ЦЦК України у подібних відносинах , визнав рішення суду касаційної інстанції незаконним та направив справу на новий касаційний розгляд.

Верховний Суд України встановив, що суд може визнати дійсним договір, який за законом потребує обов’язкового нотаріального посвідчення у випадку, якщо такий договір повністю або частково виконаний сторонами та одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення. Втрата правовстановлюючого документу на нерухоме майно не є доказом такого ухилення, інших доказів судами встановлено не було.

Окрім цього Пленум ВСУ в. п.13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 роз’яснив, що ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов’язується з моментом їх державної реєстрації, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі – продажу та визнання права власності,

в с т а н о в и л а :