Право, використане на зло іншій особі, вже не право (право на зло) – так вважає Верховний Суд

10 лютого 2021 року Верховний Суд ухвалив дуже важливе рішення, що сприятиме захисту порушених прав осіб у багатьох спірних ситуаціях у майбутньому (Справа № 754/5841/17).

Ситуація була наступною:

Особа 2 винна Особі 1 значну суму коштів, більше 2 млн грн. Цей борг підтверджений заочним рішенням суду від 04.08.2015 на користь Особа 1 про стягнення коштів.

Трохи пізніше, в жовтні 2015 року державний виконавець приймає постанову про арешт майна боржника та оголошує заборону на його відчуження.

В лютому 2016 року боржник (Особа 2) реєструє за собою право власності на нове нерухоме майно, а саме 1/3 частки квартири.

В березні 2016 року, тобто через місяць після реєстрації, суд скасовує те перше рішення про стягнення боргу, прийняте заочно, і призначає розгляд справи в загальному порядку.

Тобто, фактично, з майна боржника знімається заборона на його відчуження.

28 квітня 2016 року, позивач (Особа 1) подає до суду заяву про забезпечення позову – просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Боржник на це засідання 28 квітня не прийшов, вказавши у заяві суду, що пропускає засідання у зв’язку з хворобою.

10 травня 2016 року суд таки задовольняє заяву позивача про забезпечення позову і накладає арешт на все майно боржника.

Але виявляється наступна обставина: 28 квітня 2016 року, коли боржник нібито був хворим, він насправді у цей час у нотаріуса укладав договір дарування 1/3 частки квартири на свою матір.