Обличители или стукачи? Новый этап в борьбе с коррупцией

Наразі Україна на порозі важливих змін. І ці зміни пов'язані з вкрай наболілим питанням, яке десятиріччями турбує народ – боротьбою з корупцією та чиновницьким свавіллям, пише pravda.com.ua

17 жовтня Верховна Рада ухвалила закон №1010 "Про внесення змін до закону про запобігання корупції щодо викривачів корупції", згідно з яким регулюється правовий статус та ступінь захисту осіб, які повідомили про факт корупційного злочину. І це, справді, дуже важливий та необхідний крок у вихованні культури "інформування" та чесності в українському суспільстві.

Тож хочу нагадати про позитивний досвід інших країн у боротьбі з хабарництвом за допомогою інформаторів та спростувати деякі міфи щодо неможливості ефективної реалізації цього закону в умовах сучасних реалій.

Не порівнюйте з СРСР

Останні кілька днів у мережі активно поширюється зовсім не позитивне порівняння цього українського закону зі "стукацькими" правилами, на яких було побудоване радянське суспільство початку 20-го сторіччя. Особливої актуальності викривацтво набуло в 30-ті роки, коли буквально твій сусід міг поскаржитися на підозріло "елегантний" одяг або зайву палицю ковбаси, чого у простих громадян у достатку бути не могло.

Але не варто так архаїчно сприймати слово "викривач", бо насправді з СРСР-минулим воно нічого спільного не має. Перед тим, як почати розслідування, факт корупції буде ретельно перевірений та обов'язково підтверджений спеціальними слідчими структурами.

Тож не варто чекати упередженості в цьому питанні. Жорсткого режима часів СРСР в Україні не буде.

Згадайте новину: Боротьба з корупцією в Україні: "чорна діра" судової системи

Позитивний досвід США

По-перше, хочу спростувати міф про те, що викривати корупцію – це соромно та ганебно. Згадаємо досвід США.

США – одна із найбільш активних країн, що зацікавлена в ефективному впровадженні принципів доброчесного інформаторства як одного із методів протидії корупції. І ці принципи дійсно працюють.

Перші згадки про американських викривачів корупції з'явилися у 18 сторіччі, після громадянської війни, коли часто почали фіксуватися випадки розкрадання грошових активів та золота (згадайте лише "золоту лихоманку"). Тож небайдужі громадяни, активісти мали можливість безперешкодно повідомити про це владі та отримати винагороду – певний відсоток від стягнення, накладеного на корупціонера.

Згодом, у 1968 році, це дійство узаконили, аби викривач мав захист та гарантовану матеріальну премію, а отже й мотивацію, щоби брати активнішу участь в інформаторстві.