Нововведення до Кримінального кодексу України в частині реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, що набрали чинності 11 січня 2019 р.

Підписавши ще в 2011 році Конвенцію Ради Європи ( так звану Стамбульську конвенцію) про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та про боротьбу з цими явищами, та так і не ратифікувавши її на цей час ( хоча пан Президент при нагоді постійно наголошує про необхідність такої ратифікації), Законом України від 6 грудня 2017 року №2227-VІІІ було внесено ряд змін до Кримінального та Кримінального процесуального законодавства , які набули чинності 11 січня 2019 року.

Законом імплементуються положення Стамбульської конвенції (нагадаю-не ратифікованої), у національне законодавство, що за думкою ( якщо вона, звісно, у них є) законотворців дає можливість удосконалити кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України для боротьби з насильством стосовно жінок та домашнім насильством. Не вдалося ратифікувати, не проблема-норми Конвенції все одно відобразили у національному законодавстві окремим Законом.

Торкнемося у цій статті безпосередньо тих змін, які викликали у суспільстві чималий резонанс, стали наслідками чисельних обговорень у соціальних мережах та несуть купу інсинуацій на цю тему.

Новелою у Кримінальному кодексі є стаття 126-1 "Домашнє насильство". У диспозиції статті під "домашнім насильством" слід розуміти умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя бо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Як бачимо, з'являються такі цікаві форми насильства, як психологічне та економічне. Ці поняття розкриваються у Законі України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Економічне насильство-це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися таке інше.

Під психологічним насильством слід вважати словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

Тобто, ми бачимо, що для "несвідомого" подружжя є величезна купа механізмів недобросовісного та, не виключено, що і шахрайського впливу. При бажанні та прихильності правоохоронних органів "за часточку малу" до потерпілої , яка образиться на те, що не придбав їй якусь річ, чи не виділяєш достатньо коштів на "кишенькові витрати", можна "заїхати до хати" на два рочки, або по мінімуму відпрацювати на громадських роботах до 240 годин. Також норми диспозиції даної статті стосується і взаємовідносин між колишнім подружжям.

До статті 134 "Незаконне проведення аборту або стерилізації" було додано сам термін "стерилізації", криміналізовано (тобто визнано злочином) процес примушування до аборту або стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи. Вважаю такі новели корисними.

Криміналізовано також примушування до шлюбу, або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає, що було викладено у статті 151-2 Кримінального кодексу. Максимальна санкція за цією статтею - до 3-х років позбавлення волі.

Предметом гострої дискусії стали зміни до статті 152 "Згвалтування", особливо в частині відсутності добровільної згоди потерпілої особи. Сама стаття наразі викладена у такій редакції : "Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи..." Законотворці навіть намагалися у примітці до даної статті визначити поняття добровільної згоди, визначивши її як результат вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.

Тобто-ні про що.