Недійсність фраудаторного правочину має гарантувати інтереси кредитора «через можливість доступу до майна боржника»

Про це сказав суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат під час онлайн-заходу, присвяченого обговоренню питань щодо переробки та перетворення майна. В заході взяли участь адвокати, науковці та інші правники.

Василь Крат розповів про застосування принципів приватного права у фраудаторних та іпотечних спорах. Він зазначив, що при розгляді цих категорій спорів постає багато спільних для таких спорів питань.

Аналізуйте судовий акт: Відчуживши транспортні засоби відповідач вживав «право на зло», а тому правочини визнані судом фраудаторними та недійсними (КЦС/ВС у справі № 693/624/19 від 19.05.2021)

Доповідач зауважив, що, розмірковуючи про сутність понять, зокрема, що таке право іпотеки, необхідно звертати увагу на мету існування тієї чи іншої конструкції. «Для чого потрібне право іпотеки?

Якщо спрощено, то для того, щоб кредитор у разі неповернення боргу мав можливість за допомогою певної майнової цінності задовольнити свої вимоги», – сказав він.

При цьому для права іпотеки характерні такі принципи, як спеціальність (спеціалітет) і еластичність.

Принцип спеціальності права іпотеки проявляється в тому, що іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально-визначену річ, що визначена в договорі. Спеціальність права іпотеки покликана зафіксувати певний обсяг прав іпотекодержателя щодо визначеного в договорі майна. Окрім цього, завдяки принципу спеціальності створюється механізм охорони інтересів іпотекодавця, оскільки виокремлюється майно, яке обтяжене іпотекою, з іншого майна.

Принцип еластичності полягає в тому, що іпотека – це право за рахунок іпотечного майна задовольнити вимоги іпотекодержателя (тобто право на цінність), і, як наслідок, як би не змінювався саме предмет іпотеки (зокрема, внаслідок реконструкції), право іпотеки має зберігатися, допоки існує фактично або юридично ця цінність.

Згадайте новину: Суддя ВС Наталія Сакара висвітлила процесуальні питання в умовах війни

Василь Крат проілюстрував застосування цих принципів у практиці Верховного Суду на прикладі постанови Об’єднаної палати КЦС ВС від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц. У ній зазначено, що іпотека поширюється на конкретну річ, яка визначена в договорі. Земельна ділянка і зведений на ній об’єкт незавершеного будівництва – це окремі об’єкти. ОП КЦС на підставі чинних на момент виникнення спірних правовідносин частин 5, 6 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» зробила висновок, що учасники цивільних відносин могли в договорі встановити, що іпотека поширюється й на будівлю, яка буде збудована на земельній ділянці, оскільки такого договором не передбачено, то на будівлю іпотека не поширюється.

Однак Законом України від 3 липня 2018 року № 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» ст. 5 Закону України «Про іпотеку» доповнено ч. 5, відповідно до якої в разі спорудження на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю, нової будівлі, вона також вважається предметом іпотеки. При чому ця норма застосовується, в тому числі, до відносин, які виникли до введення її в дію та продовжують існувати після введення її в дію. «Об’єднана палата звернула увагу, що законодавець кардинально змінив правове регулювання цього питання. Тепер згідно із ч. 5 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» все, що б не було зроблено з предметом іпотеки, вважається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору», – сказав Василь Крат.