Навіщо вчені у Верховному Суді і чи може правосуддя здійснюватися без них?

Чимало провідних вітчизняних науковців просто не пішли змагатися за суддівські посади у Верховному Суді. Причини, в основному, - небажання сідати за екзаменаційні столи професурі, що сама звикла приймати іспити; побоюванні втратити авторитет у разі непроходження конкурсу тощо. Слід відзначити, що при другому доборі повинні були допустити до конкурсу науковців, які захистили дисертації в наукових установах України, а не лише в вищих навчальних закладах. Однак, запізніла реакція парламенту у такому виправленні відштовхнула від конкурсу значну кількість науковців. (Джерело: ЗіБ)

Впадає в око те, що серед кандидатів до Верховного Суду на цей час майже не залишилося науковців, які здійснюють наукову діяльність за основним місцем роботи. Але чи означає це, що Верховний Суд може обійтися без науковців? Як відсутність суддів-науковців вплине на детальний аналіз практики, її описування та узагальнення?

Правосвідомість розвивається еволюційно, а не революційно.

По перше - за результатами конституційної реформи відбулося зменшення повноважень Конституційного суду України у контексті тлумачення законів та, відповідно, усі повноваження у цій частині повною мірою лягли на Верховний суд, у зв’язку із чим незрівняно збільшилося очікування суспільства та юридичної громадськості від якісної інтерпретаційної діяльності останнього. Але повноцінне здійснення такої роботи без залучення наукового потенціалу тут неможливо. Звичайно, певне сприяння цій роботі надають члени Науково-консультативної ради при Верховному Суді, але ця робота навряд чи може корінним чином вплинути на змістовність актів тлумачення. Тут кидається в очі принаймні кількісна невідповідність безоплатної й добровільної роботи членів НКР та обсяг питань, що виникають при вирішенні касаційних справ та потребують наукового аналізу.

По-друге не можна відкидати потреби усталеного сприйняття складних економіко-правових проблем сучасності, які потребують наукових знань традицій, догм та новацій правозастосування. Правосвідомість розвивається еволюційно, а не революційно. У підсумку при вирішенні багатьох інтерпретаційних завдань хтось повинен ставити часто-густо незручне запитання: стоп, це формально правильне рішення суперечить сутнісним потребам розвитку суспільства чи економіки, воно є згубним, якщо руйнує усталені правові підходи та сіє економічний хаос, відштовхує інвесторів. А подібні питання є змістовно науковими, адже ґрунтуються на розумінні розбіжності соціально-економічного змісту та правової форми суспільних явищ, дозволяють залишатися правовим рішенням в межах потреб суспільства.

Узгодити соцільно-економічні та формально-юридичні складові остаточного судового рішення мають саме поєднані практичні та наукові погляду на правові конфлікти.

Без наукового підходу не обійтися.

Правова спільнота вже давно дійшла висновку, що діяльність Верховного Суду в інтересах суспільства не можна забезпечити без участі науковців. Позаяк саме вони опрацьовують ці питання та формують перспективний порядок денний правової політики. Спеціалізована система підрозділів Верховного Суду, поділеного на Касаційний господарський суд, Касаційний цивільний суд, Касаційний кримінальний Суд та Касаційний адміністративний суд цілком дозволяє врахувати в компетенції кандидатів їх наукову спеціалізацію, що дозволить їм максимально якісно здійснювати суддівські повноваження.

Не хотілося б применшувати доробок кандидатів у Верховний Суд, які не мають досвіду проведення виокремлених наукових досліджень. Їх участь в роботі Верховного суду є основою для взірцевого правозастосування на формально-юридичних засадах. Але таких фахівців на сьогодні у Верховному Суді вже чимало. Первинний добір на суддівські посади у Верховному суду закрив ці потреби на багато

років вперед. Проте лише 17 правників-науковців серед 120 суддів первинного складу Верховного Суду видається явно недостатньою кількістю для забезпечення поєднання науки і практики в діяльності ВС. Сьогодні стоїть завдання посилити саме науково-теоретичний потенціал складу Верховного Суду.

Всім зрозуміло, що слід орієнтуватися при остаточному доборі суддів Верховного Суду на науковий потенціал та здобутки кандидатів у сфері теоретичних розробок та співпраці із наукою права.