Мобілізація – не індульгенція: ВАКС викрив спробу обвинуваченого втекти від покарання

Війна все спише?

Вищий антикорупційний суд розглянув незвичну справу, в якій переплелися воєнна реальність і юридичні тонкощі. Обвинувачений у зловживанні службовим становищем чиновник, після восьми років судових засідань, несподівано вирішив мобілізуватися. Офіційно – щоб служити країні, неофіційно – щоб уникнути вироку. Суддям ВАКС довелося визначити: чи може сам факт бажання захищати державу стати підставою для звільнення від кримінальної відповідальності? (Джерело : Судово-юридична газета)

Вивчаючи матеріали справи №761/40713/17, ВАКС намагався знайти баланс між громадянським обов’язком і принципом невідворотності покарання. Цей процес триває ще з 2017 року. Обвинуваченим є колишній посадовець, – фігурант за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу (звинувачується у зловживанні владою, що завдало державі збитків).

За даними слідства, упродовж 2015-2016 років він приймав незаконні рішення щодо розстрочення сплати податкового зобов`язання (боргу), внаслідок чого до державного бюджету не надійшла рентна плата на загальну суму понад 2 млн грн.

Тривалий час колишній посадовець перебував на свободі під заставою в 27 млн грн, відвідував засідання і, здавалося б, не давав підстави для підозри. Але в квітні 2025 року ситуація кардинально змінилася: обвинувачений через свого знайомого домовився з командиром частини, щоб стати солдатом. У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі одразу ж запідозрили: така мобілізація призведе не лише до призупинення справи, а й до закриття кримінального провадження у подальшому. Адже, зважаючи на вимоги ст. 49 КК, у квітні 2026 року закінчуються строки давності притягнення до відповідальності.

Прокурор подав клопотання: або збільшити заставу, або взяти обвинуваченого під варту через нові ризики. Виявилося, що екс-чиновник не лише подав заяву на мобілізацію, а й міг отримати візу репатріанта до Ізраїлю. Його діти ще з 2022 року мешкають за кордоном. Усе це, на думку сторони обвинувачення, свідчить про намір втекти за кордон або ж, принаймні, затягнути розгляд справи з метою її закриття.

У свою чергу, адвокат намагався довести, що така позиція прокурора не відповідає дійсності: мовляв, підзахисний не переховується, не збирається виїжджати за межі країни, а навпаки – виявив бажання захищати державу. Як з’ясувалося, у даній ситуації є набагато більше нюансів, аніж просто патріотичний порив. Суддям довелося розібратися, наскільки мобілізація була необхідною. Річ у тому, що обвинувачений має трьох неповнолітніх дітей. За законом така особа має право на відстрочку і не підлягає призову на військову службу. Навіщо ж тоді мобілізували багатодітного батька, який має право залишатися вдома? І чи не було це формальним підходом, що дозволяє зупинити судовий процес на невизначений строк?

Згідно ст. 335 КПК, якщо обвинувачений був призваний під час мобілізації, суд зупиняє провадження до його звільнення з військової служби. Для справи, яка й так ледве просувається, це означало б фактичну паузу, можливо аж до закінчення війни.

Патріотизм і процесуальний ризик

ВАКС опинився перед дилемою: зупинити провадження через мобілізацію чи все ж таки проаналізувати факти, що вказують на багато дивних збігів. По-перше, обвинувачений захотів стати солдатом лише на четвертому році війни. По-друге, він робив це вже після того, як строки давності почали підходити до завершення. І по-третє, сам факт наявності трьох дітей позбавляє його статусу військовослужбовця. Усе це разом розцінювалось як можлива спроба затягнути процес для уникнення покарання.

Допускаючи можливість обґрунтованості висунутого обвинувачення проти екс-чиновника, судді констатували, «що закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК, означало б не притягнення його до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення». Прокуратура підсилила цю аргументацію тим, що обвинувачений уже не вперше демонструє схильність до втечі. Ще до початку повномасштабного вторгнення він звертався до посольства Ізраїлю щодо можливості отримання документів для репатріації. А після того, як діти виїхали за кордон, об’єктивних причин залишатися в Україні, окрім судової заборони, у нього не лишилося. На думку обвинувачення, необхідно посилити запобіжний захід щодо обвинуваченого, щоб потім шукати його за межами країни.

Незважаючи на спроби адвоката представити свого підзахисного як захисника держави, судді дійшли до іншого висновку: добровільне бажання служити не скасовує того факту, що воно може бути використане як процесуальний інструмент. Простіше кажучи, коли військовий обов’язок стає способом уникнути правосуддя, суспільство програє двічі – і на війні, і в суді.