Антикорупційна практика сьогодні демонструє неабияке пожвавлення: державні органи не втомлюються викривати корупціонерів, а суди – виносити відповідні вироки. Але що приховується за бурхливою діяльністю антикорупціонерів і чи саме цього від них очікують у суспільстві? Про це й не тільки ми поспілкувалися із Семеном Ханіним, адвокатом, керуючим партнером ЮК «Амбер», заслуженим юристом України, к.е.н.
— Останнім часом інформаційний простір сколихнули новини про численні затримання, арешти, повідомлення про підозри тощо українським посадовцям. Чим, на вашу думку, зумовлена така активність антикорупційних органів?
— Діяльність будь-якого правоохоронного органу має бути пов’язана із розкриттям злочинів. Тому якщо ми говоримо про їх активізацію, значить, відбувається щось не зовсім нормальне. Адже сплеску злочинності ми не спостерігаємо, і злочинів у практиці WCC стільки само, скільки було і раніше. Їх не може раптом стати більше. Відповідно, такі речі говорять про компанійщину. Тобто, умовно кажучи, приходить на керівну посаду нова людина або відбуваються певні події та потрібно дати якийсь результат. Наштампували справ, оголосили підозри – ідейно все це видається красивим, а те, що така діяльність не відповідає здоровому глузду, нікого вже не хвилює. Головне, що є картинка в медійному полі.
Ми, власне, вже зіткнулися з такими справами, і вони доволі низької якості. Без образ для наших антикорупціонерів, але їм сильно допомагає ВАКС. Там, де в будь-якому звичайному суді підозра була б скасована або був би виправдувальний вирок, ВАКС усіма силами витягує бік обвинувачення. Іноді це відбувається в рамках пристойності, а іноді – просто з доцільності. Потім ці вироки успішно скасовуються Верховним Судом. Це не має жодного стосунку до правосуддя. Бо можна ж узагалі повернутися до сталінських трійок, якщо правоохоронці когось беруть на хабарі і всім очевидно, що суд ухвалить обвинувальний вирок. Тоді й адвокати будуть зайвими.
Шановні антикорупціонери прийшли з думкою, що в них все відбуватиметься по-чесному і за буквою закону. Але ми ж розуміємо, що для реальних змін потрібні ресурси та час.
Нещодавно в нас була апеляція щодо продовження тримання під вартою. Складна справа, ми місяць готувалися, але колегія суду була в дорадчій кімнаті шість хвилин, а повний текст на 22 сторінках нам віддали за пів години після завершення засідання. Зрозуміло, що останній день тижня, люди поспішають, але вони вже втомилися грати в об’єктивність, яку спочатку оголосили.
Тому до нового сплеску активності в цілому ставлюся погано, попри нетерпимість до будь-якого виду злочинів. І залишаюся при своїй думці, яка в мене була й раніше: не можна одне зло замінювати на інше. Корупцію не можна замінювати на доцільність.
— Такий запобіжний захід, як інститут грошової застави, запроваджений в кримінальних провадженнях, сьогодні активно використовується. Водночас у багатьох випадках розмір такої застави просто захмарний. У чому полягають особливості таких кейсів?
— Є таке поняття, як дискреція, коли суддя на своє внутрішнє переконання визначає розмір застави. У нас у КПК написано, що цей розмір не може перевищувати певну суму, але у виняткових випадках сума може бути більшою. І зрозуміло, що у ВАКС майже кожен випадок винятковий. Так, у КПК складно прописати, що означає винятковий випадок, але запобіжний захід і застава не повинні бути непомірними. Якщо призначено тримання під вартою з альтернативою застави, то людина повинна мати можливість її внести. І тут виникає проста, не прописана в КПК, але логічна вимога: слідчий суддя чи суд, ухвалюючи таке рішення, має переконатися, що ця можливість в обвинуваченого або підозрюваного є.
Вони цього не роблять, а навпаки, з якоюсь садистською наполегливістю говорять речі, які з розумінням жодним чином не перетинаються. Наприклад, давайте обвинуваченому встановимо заставу в 5 млн доларів, бо він має будинок, який, на думку судді, стільки коштує. По-перше, у нас презумпція невинуватості, і людина в цьому будинку живе. По-друге, як можна будинок швидко перетворити на гроші? Можна було б сам будинок віддати у заставу, але законодавством цього не передбачено, мають бути лише гроші. Продати? Усі розуміють, наскільки цей процес тривалий, та й хто може запропонувати у короткий строк бажану суму. До того ж у людини можуть бути арештовані рахунки, а їй потрібні гроші тут і зараз.
Ба більше, в суму застави враховуються речі, які умовно неліквідні, а потім цей самий суддя накладає арешт на майно вже в іншому процесі. Це імітація правосуддя, адже не можна будувати брудними прийомами чисте майбутнє. Мають бути речі, які вкладаються в елементарну логіку, наприклад, з огляду на що суддя визначає суму застави.
Блог