ДРС не погодила постанову КМУ щодо порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю

Фахівцями Державної регуляторної служби України розглянуто проект постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який надісланий листом Державної служби України з питань праці від 12.04.2017 № 4294/1/4-ДП-17.

Враховуючи наявність суттєвих зауважень ДРС не погодила документ та наполягає на його приведенні у відповідність до законодавства.

Зауваження до проекту Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю стосувалися:

1.Визначення сфери правового регулювання проекту Порядку

Пункт 1 проекту необхідно привести у відповідність до вимог частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 проекту «цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їхні структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю».

Згадайте новину: Уряд визначив, як інспектори праці перевірятимуть роботодавців

Це не відповідає вимогам частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України в частині кола суб’єктів, на яких розповсюджуватиметься зазначений порядок.

Частина перша статті 259 Кодексу законів про працю України визначає, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами – підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

У назві проекту необхідно відобразити, що він встановлює порядок проведення виключно позапланових заходів державного нагляду (контролю), адже це випливає зі змісту самого проекту.

2. Безпідставне поширення норм міжнародних конвенцій на відносини, які такими конвенціями не регулюються