Допит свідків при перегляді виправдувального вироку: ЄСПЛ ухвалив суперечливе рішення («Марілена-Кармен Попа проти Румунії» (заява № 1814/11))

ЄСПЛ констатував відсутність порушення порушення статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку зі скасуванням судом касаційної інстанції виправдувального вироку у справі щодо підробки договору нотаріусом та ухваленням цим судом обвинувального вироку без допиту ключового свідка.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Марілена-Кармен Попа проти Румунії» (заява № 1814/11), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

На думку Високих суддів заявниця, яку виправдав суд першої інстанції, повинна була повністю усвідомлювати можливість того, що будь-який із національних судів в менш суворому контексті щодо одного факту підробки міг визнати її винною у зазначеному злочині.

Проте з таким висновком більшості не погодився сіддя Ранзоні, який у своїй окремій думці, зокрема, зазначив, що іноді Суд встановлює принципи, які в наступних справах він послаблює приймаючи різні винятки. Це робить тлумачення таких принципів непередбачуваним і викликає невизначеність у національних органів влади під час їх застосування. На жаль, саме це зробила більшість в цій справі штучно відрізняючи її від інших справ замість того, щоб дотримуватися чіткого принципу, встановленого Судом у своєму прецедентному праві.

Коротко кажучи, підбиває підсуомк суддя, цей принцип полягає в наступному: якщо підсудний був виправданий судом першої інстанції, але згодом визнаний винним судом вищої інстанції, який для зміни вирішальних фактів, встановлених у першій інстанції, враховував як відповідний елемент своєї фактичної оцінки показання свідка, які той надав суду нижчої інстанції, тоді суд, який визнав підсудного винним, повинен сам повторно заслухати ці усні показання.

Крім цього, заявниця також скаржилася на те що, визначена тривалість (3 роки, замість двох з половиною) іспитового строку щодо звільнення її від відбування покарання з випробуванням суперечила статті 7 Конвенції, ураховуючи порушення судом правил призначення покарання, а саме призначено більш тяжке покарання, ніж це передбачено законом. Натомість Суд вважав, що заявниця не вичерпала доступні національні засоби судового захисту та визнав більшістю голосів, що скарга заявниці є неприйнятною відповідно до статті 35 §1 у зв’язку з невичерпанням національних засобів судового захисту та повинна бути відхилена.

Обидва виновки суду було слушно прокоментовано суддями Ранзоні, Раварані і Шюкінгом в їхній спільній частково розбіжній окремій думці.

Згадайте новину: Не кожен дозвіл суду на обшук є правомірним у розумінні ЄСПЛ (справа «Вінкс та Рібіцка проти Латвії» (заява № 28926/10))

Текст рішення (CASE of Marilena-Carmen Popa v. Romania, аpplication no. 1814/11) мовою оригіналу можна переглянути за посиланням.

ЧЕТВЕРТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «MARILENA-CARMEN POPA ПРОТИ РУМУНІЇ»