Договір оренди земельної частки (паю) припиняється у разі виділення власнику сертифіката на право на земельну частку (пай) земельної ділянки в натурі (на місцевості) (Апеляційний суд Миколаївської області від 02.07.2015р., № 484/649/15-ц)

Фабула судової справи: Особа звернулась із позовом до фермерського господарства про визнання договору оренди земельної ділянки виконаним та зобовязання повернути земельну ділянку. В обгрунтування власних вимог Позивач зазначив, що його мати уклала із фермерським господарством договір оренди земельної частки (паю) строком на 10 років. Після смерті матері ним була успадкована її земельна частка (пай) та замість сертифіката він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку. У зв'язку із чим просив суд визнати договір земельної ділянки виконаним та зобов'язати Відповідача повернути земельну ділянку.

Заочним рішенням суду першої інстанції визнано спірний договір оренди земельної ділянки виконаним та зобовязано Відповідача повернути позивачу зазначену земельну ділянку.

Проте, із зазначеним висновком суду не погодився суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У відповідності до вимог статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з пунктом 17 "Перехідних положень" ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 1 "Перехідних положень" ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульований розділом 10 «Перехідні положення» ЗК України, Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. N 119 «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)».

Як вбачається із змісту зазначених положень законодавства, з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю власник сертифіката на право на земельну частку (пай) набуває статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінюється як предмет оренди, так і статус орендодавця (п. 17 розділу 10 Перехідні положення).

Таким чином, договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а сторонами власник сертифіката на цей пай та його орендар. За договором оренди земельної ділянки предметом є ділянка, а сторонами власник земельної ділянки та орендар земельної ділянки.