Бійці потребують захисту від самодурів – командирів та їх безглуздих наказів

Цікавий законопроект №11077 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення та захисту прав військовослужбовців, посилення відповідальності командирів за явно злочинні накази, створення умов для соціальної реабілітації засуджених та ув’язнених» зареєстровано 12 березня 2024 року у Верховній Раді України, оскільки передбачає посилення відповідальності командира за життя і безпеку підлеглих під час виконання бойового завдання.

Читайте статтю: Захист військовослужбовців: кримінально-правовий аспект Частина 3: Невиконання вказівки, наказу командира, непокора, опір – в чому різниця?

У законопроекті йдеться про те, що Тимчасова слідча комісія, членами якої є шістка парламентарів-ініціаторів проекту, вносить свої пропозиції щодо ПОКРАЩЕННЯ УМОВ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ. Зокрема:

▫️ передбачається кримінальна відповідальність за віддання явно злочинного наказу або розпорядження;

▪️ уточнюється, що розуміється під явно злочинним наказом або розпорядженням;

▫️ визначається, що НЕМАЄ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕВИКОНАННЯ НАКАЗУ, ЯКЩО НАКАЗ ЗАВІДОМО ЗЛОЧИННИЙ І ЗАВІДОМО НЕМОЖЛИВИЙ ДЛЯ ВИКОНАННЯ;

▪️ пропонується визначити, що непокорою не вважається невиконання явно злочинного наказу;

▫️ передбачається кримінальна відповідальність за подання командиром (начальником) військової частини завідомо недостовірної інформації та/або відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем;

▪️ передбачається, що у випадку повернення військовослужбовця, якому інкримінується самовільне залишення частини, у військову частину з власної волі та у визначений строк під час дії воєнного стану допускається пом’якшене покарання (штраф і службове обмеження). При цьому ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ ДО П’ЯТИ ДНІВ СТРОК, ЯКИЙ НЕ ВВАЖАТИМЕТЬСЯ САМОВІЛЬНИМ ЗАЛИШЕННЯМ ЧАСТИНИ;

Читайте статтю: Тонкощі адміністративної та дисциплінарної відповідальності військовослужбовців

▫️ передбачається підслідність НАБУ для кримінальних правопорушень, вчинених військовою посадовою особою вищого офіцерського складу, військовою посадовою особою старшого офіцерського складу законних військових формувань, та/або військовою посадовою особою, яка працює на посаді чи виконує обов’язки не нижче командира (начальника) військової частини, а також командиром бригади, командиром батальйону;