Аудит антикоррупционных органов – объясняем разницу между НАБУ, НАЗК и САП

Після Революції Гідності в Україні почали вибудовувати антикорупційну інфраструктуру, через що з'явилося немало нових органів, пише pravda.com.ua

У другому епізоді подкасту "Кляті питання" відповідаємо на запитання читачки на ім'я Ліза: "Яка сфера повноважень та різниця між НАЗК, НАБУ, САП, ДБР?"

Щоб відповісти на це питання, ми прийшли у гості до людини, яка уважно стежить за діяльністю українських антикорупційних органів, а саме – до Віталія Шабуніна, глави ГО "Центр протидії корупції". Нижче – пряма мова Віталія.

Про "велику кількість" антикорупційних органів

Є така ілюзія, якою часто зловживають політики. От наплодили антикорупційних органів, тепер їх стало набагато більше, і все стало набагато гірше. Це не так.

До Революції Гідності з великою політичною корупцією боролись:

• СБУ, де кілька тисяч співробітників тільки цим і займались;
• міліція – це ще десятки тисяч людей, які ніби боролись з великою корупцією по всій країні;
• Генеральна прокуратура і просто прокуратура, де десятки тисяч людей також боролись з корупцією.

З відомим нульовим результатом. Бо коли сім няньок опікуються дитиною, у когось одного ока немає.

У чому була логіка реформи після Революції Гідності? Забрати повноваження боротись з великою корупцією у всіх, поклавши відповідальність на один орган. Ну, або два, якщо ми говоримо про кримінальну юстицію.

Не було сенсу давати комусь зі старих, бо вони історично довели свою неадекватність та продажність. Тому й створили Національне антикорупційне бюро (НАБУ). Це усього 700 людей, з яких 250 – це детективи, а інші це спецпризначенці, бухгалтери, аналітики.

Тому не стало більше органів. Їх стало менше.

Про злагоджену роботу трьох інституцій

Щоб хтось сів у тюрму за корупцію або за вбивство, має спрацювати три інституції – детективи, прокуратура, суди.

Якщо десь, на якомусь етапі в цих інституціях хтось щось продає, то справа помирає.