Зміна внаслідок судового рішення підстави звільнення військовослужбовця не виключає можливості стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку статті 117 КЗпП (ВС/КАС від 26.01.2022 у справі № 280/4816/20)

Фабула судового акту: Пропоную Вашій увазі, шановні колеги, одну з моїх справ, в якій отримано цікаве судове рішення Касаційного адміністративного суду.

Верховний Суд прийшов до висновку, що зміна внаслідок судового рішення підстави звільнення військовослужбовця не виключає можливості стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку статті 117 КЗпП

В пунктах 45-47 Постанови від 26.01.2022 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначено наступне:

"Водночас необхідно зауважити, що у справі № 280/3104/19 судом визнано протиправною підставу звільнення позивача, з якою пов`язане виконання установленого законом обов`язку відповідача виплатити позивачу всі суми, які належали йому саме на день звільнення. Тож неправильне визначення підстави звільнення вплинуло на право позивача своєчасно отримати одноразову грошову допомогу при звільненні. За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку, що зміна формулювання причин звільнення не виключає відповідальності відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц.

Відмовляючи з тих самих підстав позивачу у позові в частині затримки відповідачем додаткової виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 року при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою відсутність причинно-наслідкового зв`язку цієї виплати із зміною формулювання причин звільнення позивача.

За такого правового регулювання та установлених обставин у цій справі, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 116 та 117 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення цього спору в частині відмови позивачу у позові."

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 280/4816/20

адміністративне провадження № К/9901/22375/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 280/4816/20

за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Малиш Н.І., суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 17 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (далі - відповідач, Управління СБУ в Закарпатській області), у якому просив:

1.1. визнати протиправними дії Управління СБУ в Закарпатській області щодо затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ;

1.2. стягнути з Управління СБУ в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2019 року по 15 травня 2020 року в сумі 168860,16 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунку щодо виплати всіх належних сум при звільненні. Оскільки такі виплати були проведені із затримкою, позивач просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2019 року по 15 травня 2020 року.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 31 липня 2006 року по 31 травня 2019 року проходив військову службу за контрактом у Службі безпеки України та мав військове звання майор.

4. З 2011 по 2019 роки проходив військову службу за контрактом в Управлінні СБУ в Запорізькій області на посадах слідчого та оперативного складу. З 30 березня 2019 року по 31 травня 2019 року проходив військову службу в Управлінні СБУ в Закарпатській області.

5. Наказом першого заступника Голови СБ України від 23 травня 2019 року №652-ос звільнений з військової служби в СБ України за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «е» пункту 62 (через службову невідповідність) та пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

6. Наказом начальника Управління СБУ в Закарпатській області від 30 травня 2019 року №75-ос виключений зі списків Управління СБУ в Закарпатській області з 31 травня 2019 року.

7. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 280/3104/19 (набрало законної сили 11 лютого 2020 року) визнано протиправним та скасовано положення наказів першого заступника Голови СБ України від 23 травня 2019 року та начальника Управління СБУ в Закарпатській області 30 травня 2019 року №75-ос щодо визначення підстави звільнення як за підпунктом "б" пунктом 61, підпунктом "е" пункту 62 (через службову невідповідність), пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, а також обов`язано СБ України розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 61, підпунктом "г" пункту 62 (у зв`язку з проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) та пунктом 88-1 указаного Положення.

8. На виконання рішення суду СБ України наказом № 399-ос/дск від 27 березня 2020 року внесено зміни до наказу першого заступника Голови СБ України №652-ос від 23 травня 2019 року визначивши підставу звільнення за підпунктом "г" пункту 62 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) замість підпункту "е" пункту 62 (через службову невідповідність) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

9. З підстав внесення таких змін, наказом Управління СБУ в Закарпатській області від 09 квітня 2020 року № 66-ос змінено наказ Управління від 30 травня 2019 року № 75-ос в частині виключення позивача зі списків особового складу.

10. Вказаними змінами зазначено підставу звільнення як підпункт "г" пункту 62 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

11. Наказ № 75-ос від 30 травня 2019 року доповнено позиціями щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за 21 невикористаний день щорічної відпустки за 2019 рік.

12. Також під час звільнення з військової служби позивача не була виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

13. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі 280/3103/19 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління СБУ в Закарпатській області та зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 22 січня 2015 року по 31 травень 2019 року виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31 травня 2019 року. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі 280/3103/19 набрало законної сили 13 лютого 2020 року.

14. Судом установлено, що розрахунок після звільнення проводився в наступному порядку:

14.1. виплата компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у сумі 36220,26 гривень здійснена 14 червня 2019 року, що підтверджується штемпелем на платіжному дорученні № 762 від 10 червня 2019 року та роздруківками з Ощадбанку, які надані позивачем;

14.2. виплата компенсації за неотримане речове майно у сумі 27692,59 гривень здійснена 02 серпня 2019 року, що підтверджується штемпелем на платіжному дорученні № 998 від 01 серпня 2019 року та роздруківками з Ощадбанку, які надані позивачем;

14.3. виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі 280/3103/19 у сумі 32284,61 гривень здійснена 31 березня 2020 року, що підтверджується штемпелем на платіжному дорученні № 385 від 30 березня 2020 року та роздруківками з Ощадбанку, які надані позивачем;

14.4. додаткова виплата компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 280/3104/19 у сумі 10008,23 грн здійснена 28 квітня 2020 року, що підтверджується штемпелем на платіжному дорученні № 504 від 27 квітня 2020 року та роздруківками з Ощадбанку, які надані позивачем;

14.5. виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням змін підстав звільнення, на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі 280/3104/19, у сумі 85784,83 гривні здійснена 15 травня 2020 року, платіжним дорученням № 558 від 14 травня 2020 року (у складі грошового забезпечення особового складу за травень 2020 року) ОСОБА_1 було перераховано одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 85784,83 грн.

15. З тих підстав, що позивачеві на момент звільнення 31 травня 2019 року не було виплачено всіх сум, належних йому при звільненні, позивач звернувся до суду із цим позовом про застосування до відповідача відповідальності за статтею 117 КЗпП України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Управління СБУ в Закарпатській області щодо затримки розрахунку при звільненні виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, виплати компенсації за неотримане речове майно, виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Стягнуто з Управління СБУ в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2019 року по 15 травня 2020 року в сумі 168860,16 грн.

17. Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку, що на момент виключення зі списків особового складу, тобто 30 травня 2019 року, у відповідача існував обов`язок здійснити розрахунок в частині виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій та неотримане речове майно, проте такий розрахунок був здійснений із затримкою. Щодо виплат одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та компенсації за невикористані 21 день щорічної відпустки у 2019 році, наявність судової справи не виключає відповідальності відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні, оскільки рішенням суду у справі № 280/3104/19 було встановлено вину відповідача в частині формулювання підстав звільнення, відповідно це призвело до невиплати всіх належних позивачу сум при звільненні.

18. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління СБУ в Закарпатській області про визнання протиправними дії щодо затримки розрахунку при звільненні щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, виплати компенсації за неотримане речове майно, щодо невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій та стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку залишено без розгляду. В іншій частині позовних вимог прийнято нове судове рішення. У задоволенні позову відмовлено.

19. Залишаючи без розгляду позовні вимоги у частині визнання протиправними дії щодо затримки розрахунку при звільненні щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, виплати компенсації за неотримане речове майно, щодо невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій та стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач був виключений зі списків Управління СБУ в Закарпатській області з 31 травня 2019 року. Розрахунку при звільненні позивач не отримав в цей день. Нараховані кошти при звільненні позивач отримав 14 червня 2019 року (компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки) та 02 серпня 2019 року (компенсації за неотримане речове майно). Отже, розрахунок при звільненні за цими виплатами позивач отримав ще 02 серпня 2019 року.

19.1. Суд апеляційної інстанції з пояснень позивача висновував, що позивачеві було відомо на день звільнення (31 травня 2019 року) про нездійснення нарахування відповідачем під час розрахунку виплат при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій. Так невчинення таких дій послугувало зверненню позивача до суду з відповідним позовом про стягнення означеної компенсації (справа №280/3103/19). Водночас із цим позовом позивач звернувся до суду лише 17 липня 2020 року, тобто з пропуском установленого строку звернення, що, на думку суду апеляційної інстанції свідчить про наявність підстав для застосування наслідків статті 123 КАС України до позовних вимог і в частині про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за цими виплатами.

19.2. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправних дій щодо затримки розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, що пов`язане із виконанням рішення у справі № 280/3104/19, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, враховуючи визначену відповідачем у наказі підставу звільнення на момент звільнення позивача, останнім не нараховано додаткової виплати компенсації за невикористані для щорічної відпустки за 2019 року та одноразової допомоги при звільненні. Тож такі суми не виплачувались позивачу у відповідності до статті 116 КЗпП України, позаяк не були нараховані, тому і відсутній був спір про їх розмір. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати що відповідач діяв протиправно із неправомірною затримкою належних позивачу виплат при звільненні 31 травня 2019 року, а тому не установив правових підстав для застосування до відповідача наслідків статті 117 КЗпП України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

20. 18 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року.

21. В обґрунтування касаційної скарги скаржником зазначено, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 440/2896/19, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

21.1. Скаржник уважає, що апеляційним судом не вірно установлено дату розрахунку при звільненні позивача та помилково залишено без розгляду частину позовних вимог у зв`язку з нібито порушенням строку звернення до суду. Так. за твердженням позивача, остаточний розрахунок при його звільненні відповідачем проведено лише 15 травня 2020 року, коли виплачені всі суми, які належали до виплат при звільненні з урахуванням судових рішень у справі № 280/3103/19 та № 280/2104/19. Отже, на думку скаржника, строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно обраховувати з 31 березня 2020 року (виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій) або з 15 травня 2020 року (виплата одноразової грошової допомоги при звільненні).

21.2. На думку позивача, судом апеляційної інстанції не враховано ту обставину, що позивач звернувся до суду під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року постановою "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" № 211. Згідно пункту 3 розділу VII "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції від 03 липня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 122 цього Кодексу були продовжені на строк дії такого карантину.

21.3. Скаржник наголошує, що 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)", яким пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено у такій редакції: "... процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом." Тобто до 07 серпня 2020 строк звернення до суду був продовжений. Отже, строк звернення до суду, враховуючи приписи Закону № 540-ІХ та Закону № 731-IX на час звернення до суду (17 липня 2020 року) не завершився. А тому, на думку позивача, суд передчасно застосував наслідки, визначені частиною третьою статті 123 КАС України.

21.4. Скаржник наполягає на тому, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні лише після зміни підстави звільнення на виконання судового рішення у справі №280/3104/19 є помилковими та суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц та від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, оскільки дата звільнення 31 травня 2019 року змінена не була і відповідач зобов`язаний був виконати, передбачений статтею 116 КЗпП України обов`язок 31 травня 2019 року. Натомість виконав його лише після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/3104/19 - 15 травня 2020 року.

21.5. Одночасно скаржник підкреслює, що виплата додаткової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 280/3104/19 у сумі 10008,23 грн здійснена 28 квітня 2020 року не залежала від зміни підстав звільнення, як помилково вважав суд апеляційної інстанції.

22. 18 червня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

23. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

24. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 січня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

25. 19 липня 2021 року від Управління СБУ в Закарпатській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін. Вважає висновки суду апеляційної інстанції законними та обґрунтованими.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 30 червня 2021 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

28. Спір у цій справі виник у зв`язку із несвоєчасною виплатою позивачу сум, належних йому при звільненні, що тягне за собою застосування до відповідача наслідків статті 117 КАС України.

29. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд має відповісти на питання про те, чи відповідають підхід і висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування норм статей 116, 117 КЗпП України правовим висновкам, сформованим у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 440/2896/19, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17

30. Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

31. Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

32. Так, у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

33. У вказаній справі Велика Палата підкреслила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

34. Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

35. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

36. Виходячи із такого законодавчого регулювання Велика Палата висновувала, що, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

37. У підсумку у вказаній справі Велика Палата дійшла висновку, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

38. У справі, яка розглядається, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці, що встановлено постановою рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі 280/3104/19 та від 15 жовтня 2019 року у справі 280/3103/19, просив стягнути на його користь суму середньомісячного заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 01 червня 2019 року по 15 травня 2020 року.

39. При цьому Управління СБУ в Закарпатській області провело фактичний розрахунок із ОСОБА_1 поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, зокрема, щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі 280/3103/19 у сумі 32284,61 гривень (31 березня 2020 року); щодо додаткової виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 280/3104/19 у сумі 10008,23 грн (28 квітня 2020 року), щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням змін підстав звільнення, на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі 280/3104/19, у сумі 85784,83 гривні (15 травня 2020 року).

40. Ураховуючи, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, позивач вважає порушеним своє право на отримання відшкодування за затримку цих виплат на підставі статті 117 КЗпП України.

41. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправних дій щодо затримки розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, що пов`язане із виконанням рішення у справі № 280/3104/19, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача, враховуючи підставу звільнення, відповідачем не було нараховано додаткової виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 року та одноразової допомоги при звільненні. Тож, оскільки ці суми не були нараховані позивачу на момент звільнення, то і не виплачувалися відповідно до статті 116 КЗпП України, у зв`язку з чим, на думку суду апеляційної інстанції, був відсутній спір про розмір цих виплат, а тому відсутні підстави вважати протиправними дії відповідача щодо затримки їх виплати при звільненні позивача 31 травня 2019 року, а відтак і відсутні підстави для застосування до відповідача норм статті 117 КЗпП України.

42. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 280/3104/19 (набрало законної сили 11 лютого 2020 року) визнано протиправним та скасовано положення наказів першого заступника Голови СБ України від 23 травня 2019 року та начальника Управління СБУ в Закарпатській області 30 травня 2019 року №75-ос щодо визначення підстави звільнення позивача як за підпунктом «б» пунктом 61, підпунктом «е» пункту 62 (через службову невідповідність), пунктом 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, а також зобов`язано СБ України розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «а» пункту 61, підпунктом «г» пункту 62 (у зв`язку з проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) та пунктом 88-1 указаного Положення.

43. На виконання цього рішення суду СБ України наказом № 399-ос/дск від 27 березня 2020 року внесено зміни до наказу першого заступника Голови СБ України №652-ос від 23 травня 2019 року визначивши підставу звільнення за підпунктом «г» пункту 62 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) замість підпункту «е» пункту 62 (через службову невідповідність) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України. Цим же наказом доповнено наказ № 75-ос від 30 травня 2019 року позиціями щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за 21 невикористаний день щорічної відпустки за 2019 рік

44. За висновком суду апеляційної інстанції, саме прийняття СБ України наказу від 27 березня 2020 року про внесення змін до наказу про звільнення позивача від 23 травня 2019 року, послугувало здійсненню перерахунку і виплату грошової компенсації, що підтверджує відсутність неправомірних дій та вини роботодавця в частині недотримання статті 116 КЗпП України на момент звільнення позивача.

45. Водночас необхідно зауважити, що у справі № 280/3104/19 судом визнано протиправною підставу звільнення позивача, з якою пов`язане виконання установленого законом обов`язку відповідача виплатити позивачу всі суми, які належали йому саме на день звільнення. Тож неправильне визначення підстави звільнення вплинуло на право позивача своєчасно отримати одноразову грошову допомогу при звільненні. За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку, що зміна формулювання причин звільнення не виключає відповідальності відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

46. Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц.

47. Відмовляючи з тих самих підстав позивачу у позові в частині затримки відповідачем додаткової виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 року при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою відсутність причинно-наслідкового зв`язку цієї виплати із зміною формулювання причин звільнення позивача.

48. За такого правового регулювання та установлених обставин у цій справі, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 116 та 117 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення цього спору в частині відмови позивачу у позові.

49. Водночас відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вищевказаній частині, суд апеляційної інстанцій не з`ясував період, упродовж якого ОСОБА_1 мала бути здійснена виплата, з урахуванням часу коли позивач дізнався про порушення свого права та звернувся з вимогою про його поновлення, а також розмір середньоденного заробітку для обчислення суми заборгованості у цій частині.

50. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

51. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

52. Надаючи оцінку у контексті доводів касаційної скарги висновкам суду апеляційної інстанції в частині залишення позовних вимог без розгляду, Верховний Суд виходить із такого.

53. Необхідно врахувати, що позивач заявляючи вимогу про визнання протиправними дії Управління СБУ в Закарпатській області щодо затримки розрахунку при його звільненні та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2019 року по 15 травня 2020 року, не ділив цю вимогу на частини, а обґрунтовував цей період саме наявністю остаточного розрахунку за належними йому виплатами при звільненні.

54. Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 указав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

55. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 440/2896/19 сформулював правову позицію, відповідно до якої невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

56. За змістом матеріалів справи позивач обґрунтовував строк по 15 травня 2020 року для цілей застосування до відповідача наслідків статті 117 КЗпП України саме проведенням з ним цього дня остаточного розрахунку за виплатами, які належали йому при звільненні, а саме виплатами, переліченими у пункті 39 цієї постанови.

57. Залишаючи без розгляду позовні вимоги, зокрема, щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі 280/3103/19 у сумі 32284,61 гривень, яка була перерахована позивачу 31 березня 2020 року, суд апеляційної інстанції виходив із пропуску місячного строку звернення до суду у відповідності до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

58. Водночас судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України було установлено карантин.

59. У свою чергу, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX), який набрав чинності 2 квітня 2020 року, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства було доповнено пунктом 3 такого змісту:

59.1. "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

59.2. 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-IX), згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

60. Отже, строк встановлений Законом № 731-IX закінчився 06 серпня 2020 року.

61. При цьому, пунктом 3 вищезазначеного Закону пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

61.1. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

62. Закон України №731-ІХ набрав чинності з 17 липня 2020 року, а тому останнім днем 20-денного строку, встановленого пунктом 2 розділу ІІ цього закону, є 06 серпня 2020 року.

63. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач міг би реалізувати своє право на звернення до суду з цим позовом у цій частині у строк до 06 серпня 2020 року.

64. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 9901/77/20 та у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 120/56/19-а, від 03 березня 2021 року у справі № 679/78/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 380/5811/20, від 02 грудня 2021 року у справі № 260/914/20.

65. Верховний Суд констатує, що покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи у цій частині.

66. За таких обставин, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в цій частині перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права на розгляд справи, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню в цій частині.

67. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

68. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

69. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

70. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 скасувати, справу № 280/4816/20 в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання протиправними дії щодо затримки розрахунку при звільненні направити для продовження розгляду, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог - на новий судовий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов