Згідно частини 1. статті 79 КК України засуджена матір дитини до сьомі років НЕ звільняється від такого виду покарання як громадські роботи оскільки воно не пов’язане з позбавленням або обмеженням волі (ВС/ККС, № 335/7300/16-к)

Фабула судового акту: Чітка постанова ВС, яка розтлумачує, як слід суду застосовувати ч.1 ст. 79 КК України - "Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років".

Ми знаємо багато випадків, коли жінка-злочинець вдало прикривається дитиною, і хоча отримує обвинувальний вирок, але уникає покарання. Чого тільки варта, наприклад, циганка - матір шести дітей, яка розповсюджуує нарктотики. Трапляються випадки, коли так відбувається декілька разів. На жаль український кримінальний кодекс надзвичайно гуманний.

Проте в цій справі фіксується важливий нюанс. Частина 1, статті 79 КК України надає право суду звільнити від покарання жінку, яка має дитину до сьомі років, але виключно від таких видів покарань як позбавлення та обмеження волі. Суд не має право на підставі цій статті звільнити засуджену жінку від інших видів покарань передбачений КК України.

На це необхідно звертати увагу особливо тоді, коли жінка-матір засуджується за декільком статтями КК України, і суд застосовує принцип призначення покарання за сукупністю злочинів та приєднує невідбуті частини покарання за попередніми судимостями.

В даному випадку особу було засуджено за ст. 303 КК України - "Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією" та за ч.2, ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Водночас з’ясувалося, що у так званої матері вже була судимість за ч.1 ст. 185 КК України із призначенням покарання 80 годин громадських робіт, яке суд визнав невідбутим та приєднав до другої судимості. Отже, саме це покарання – 80 годин громадських робіт слід відбувати засудженій реально, оскільки такі роботи не пов’язані із обмеженням або позбавленням волі.

ДОДАТКОВО ДИВИТЬСЯ (тут нижче): Вирок за ст. 303 КК України - "Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією"

Аналізуйте судовий акт: Неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності свідчить про небажання перевиховуватись та унеможливлює застосування ст. 69 КК України до засудженого (ВС/ККС у справі № 724/1535/19 від 30.06.2020)

Судимість особи, навіть на знята та непогашена, НЕ може бути перепоною для звільнення такої особи від відбування покарання з випробуванням (ВС/ККС у справі № 759/13520/18 від 06.08.2020)

Явно несправедливе покарання означає істотну диспропорцію та неадекватність призначеного покарання (ВС/ККС у справі № 716/1224/19 від 13.08.2020)

Невизнання своєї вини не може свідчити про щире каяття (ВС/ККС у справі № 149/1596/16-к від 10.06.2020)

Суди, призначаючи остаточне покарання, повинні застосовувати ст. 71 КК, якщо злочин вчинено саме після постановлення попереднього вироку, а не після набрання ним законної сили (ВС/ККС у справі № 766/39/17 від 01.06.2020)

Постанова

іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 335/7300/16-к

провадження № 51-899км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Лагоди І. О.,

прокурора Титаренка Ю. О.,

в режимі відеоконференції:

захисника Пузіна Д. М.,

засудженої ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д. М. на вирок Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя та жительки цього АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 303 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки; ч. 1 ст. 303 КК - на строк 3 роки. Відповідно до ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2016 року і ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 днів. На підставі ст. 79 ККОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 185 КК, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, діючи повторно, 06 червня 2016 року приблизно о 00:45 біля зупинки громадського транспорту «Технікум» на вул. Парамонова у м. Запоріжжі, перебуваючи в салоні таксі, скориставшись тим, що ОСОБА_2 вийшов із зазначеного автомобіля та залишив свій ноутбук марки «Acer 5742», шляхом вільного доступу таємно викрала цей ноутбук, заподіявши таким чином потерпілому майнової шкоди на суму 3834 грн.

Крім того, ОСОБА_1 у період з грудня 2015 року до 17 травня 2016 року, встановивши тарифи за надання сексуальних послуг, правила поведінки ОСОБА_3 , підшукування клієнтів і розподілу грошових коштів, одержаних за надання останньою сексуальних послуг, забезпечувала заняття ОСОБА_3 проституцією, тобто займалась сутенерством за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 у зазначений період розміщувала оголошення на інтернет-ресурсах зі своїми контактними номерами телефонів, підшукувала ОСОБА_3 клієнтів для надання їм послуг сексуального характеру, після чого отримувала від клієнтів грошові кошти, які в подальшому розподіляла та витрачала на власні потреби.

17 травня 2016 року приблизно о 16:00 ОСОБА_4 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_1 і замовив надання йому сексуальних послуг за адресою: вул. Якова Новицького, 7-А, м. Запоріжжя. ОСОБА_1 , роз`яснивши ОСОБА_4 умови виконання замовлення та оплати, організувала виїзд ОСОБА_3 за зазначеною адресою. Діючи з корисливих мотивів, з метою отримання наживи ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 для надання ОСОБА_4 послуг сексуального характеру, за що отримала від останнього грошові кошти в розмірі 500 грн.

Цього ж дня ОСОБА_3 , перебуваючи у кімнаті квартири АДРЕСА_2 , діючи з відома та згоди ОСОБА_1 , вступила у статевий зв`язок з ОСОБА_4 без отримання за це грошових коштів.

Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 15 червня 2017 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 05 лютого 2019 року задовольнив частково касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області, скасував ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2017 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Запорізький апеляційний суд 28 листопада 2019 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області скасував вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання і постановив свій, яким призначив засудженій покарання у виді позбавлення волі за: ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки; ч. 1 ст. 303 КК - на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2016 року і ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 днів. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Пузін Д. М., не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості засудженої ОСОБА_1 та юридичної кваліфікації її дій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, призначити ОСОБА_1 покарання і на підставі ст. 79 КК звільнити її від відбування такого покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що вирок апеляційного суду є незаконним, тоді як, на його думку, суд першої інстанції, урахувавши те, що ОСОБА_1 має на утриманні дитину віком до семи років, обставини вчинення злочинів, тяжкість та наслідки, особу засудженої, ставлення до скоєного та інші обставини, що встановлені судом, правильно застосував положення ст. 79 КК та звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком до досягнення дитиною семирічного віку із покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК. Також вказує, що на час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 вже відбула покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2016 року.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Пузін Д. М. та засуджена ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу захисника, просили її задовольнити на підставах, указаних у цій скарзі.

Прокурор Титаренко Ю. О., надавши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив ухвалений у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів за обставин, установлених місцевим судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, правильності кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 303 КК, Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.

Частиною 1 ст. 420 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог закону.

Доводи захисника про неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, а саме незастосування апеляційним судом до ОСОБА_1 ст. 79 КК, є неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ККу разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.

В подальшому, ОСОБА_1 було засуджено за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2016 року за ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 303 КК і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2016 року повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2016 року і ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 днів.

Крім того, місцевий суд врахував, що ОСОБА_1 має дитину віком до семи років та дійшов висновку, що виправлення засудженої можливе без її ізоляції від суспільства і застосував до неї положення статей 79 76 КК, звільнивши її від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду, заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким призначити засудженій покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 71 КК повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2016 року та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 днів. У решті вирок місцевого суду залишити без змін.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, дійшов висновку, що суд першої інстанції при призначенні засудженій остаточного покарання за сукупністю вироків та подальшого звільнення її від його відбування з випробуванням, на підставі ст. 79 КК неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. А тому суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок районного суду і постановив свій.

На обґрунтування свого висновку суд апеляційної інстанції указав на те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин, яке необхідно відбувати реально.

Також апеляційний суд зазначив, що ч. 1 ст. 79 КК передбачено право суду щодо звільнення від покарання жінок, які мають дітей до семи років, разом з тим таке право обмежене можливістю звільнення не від будь-якого покарання, а від покарань у виді обмеження або позбавлення волі, однак таке звільнення від відбування покарання у виді громадських робіт цим законом не передбачено.

Крім того, матеріали провадження не містять відомостей на підтвердження відбуття засудженою зазначеного покарання у виді громадських робіт, а під час касаційного розгляду захисник вказав на помилковість доводу його касаційної скарги про відбуття ОСОБА_1 покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2016 року.

Верховний Суд погоджується з наведеними висновками апеляційного суду, вважає, що цей суд не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, врахував наведені в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року вказівки суду касаційної інстанції щодо неправильного застосування ст. 79 КК при призначені остаточного покарання за сукупністю вироків і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкцій статей, за якими її засуджено, визначивши його остаточний вид і розмір на підставі статей 70 71 72 КК.

Покарання, призначене ОСОБА_1 за результатами апеляційного розгляду, є справедливим, співмірним характеру вчинених дій, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів, а тому Верховний Суд не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного засудженій покарання та справедливості обраного їй заходу примусу, захисник Пузін Д. М. у касаційній скарзі не навів.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 420 КПК, містить достатні мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д. М. залишити без задоволення, а вирок Запорізького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

М.І. Ковтунович Ю.М. Луганський С.Б. Фомін

• 2

  Сподобалося

• 3483

  Переглядів

• 0

  Коментарі