Заперечення сторони захисту на заперечення детектива НАБУ щодо скарги на повідомлення про підозру

1. Детектив стверджує, що «доводи скарги неаргументовані, тому що повідомлення про підозру складено та вручено належним суб’єктом з дотриманням процесуального порядку його вручення».

КПК України не містить визначення термінів «аргументовані» чи «неаргументовані» доводи, тому незрозуміло, що саме мав на увазі шановний детектив. Також хочу звернути увагу суду, що у скарзі захист не оскаржував належність суб’єкта, який склав і вручив повідомлення про підозру, та процесуальний порядок її вручення. Заперечення детектива в цій частині схожі на відомий вислів Аркадія Райкіна: «Кури здохли, надсилайте новий телескоп».

2. Детектив стверджує, що «повідомлення про підозру відповідає вимогам щодо обґрунтованості та підтверджується доказами, здобутими у спосіб, передбачений кримінально процесуальним законодавством».

Читайте статтю: На що має звертати увагу слідчий суддя, розглядаючи скарги на повідомлення про підозру

В обґрунтування своїх заперечень детектив не наводить ЖОДНОГО доказу. Захист не погоджується з тезою детектива, детально виклавши позицію у скарзі на повідомлення про підозру. Стисло можна викласти таким чином:

Сторона захисту вважає, що підозра є необґрунтованою, а зазначені докази були отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав і свобод людини (чи отримані як похідні від очевидно недопустимих доказів та є очевидно недопустимими згідно з доктриною «плодів отруйного дерева»). Їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які в будь-якому випадку не можуть бути усунуті у процесі подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження.

Повідомлення про підозру у кримінальному провадженні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, має бути скасоване, оскільки у діяннях ОСОБА_1 відсутня об’єктивна сторона злочину, тобто немає складу злочину, який є підставою кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 2 КК України «Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом»).

3. Детектив стверджує, що «системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК України оперує поняттями, які відповідають кільком різним стандартам доказування (переконання) – стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарт «достатніх підстав (доказів)» тощо. Як вбачається зі змісту скарги захисника, він навмисно чи ненавмисно не розрізняє вказані стандарти».

У КПК ніде й ніколи не згадуються СТАНДАРТИ ДОКАЗУВАННЯ, СТАНДАРТ «ОБҐРУНТОВАНОЇ ПІДОЗРИ», СТАНДАРТ «ДОСТАТНІХ ПІДСТАВ (ДОКАЗІВ)». Щодо практики ЄСПЛ, то шановний детектив не наводить жодного рішення, де саме визначені такі СТАНДАРТИ. Захист скептично ставиться до зазначеної тези, в якій детектив оперує вигаданими термінами. До того ж незрозуміло, як ця теза стосується недопустимості доказів та відсутності об’єктивної сторони злочину. Що стосується навмисності чи ненавмисності дій захисту, на жаль, тут детектив вдається до логічної хиби (термін логіки) щодо порушення логічної послідовності, а саме хиби невірних припущень — засновування аргументу на припущенні (явному або неявному), яке є неправильним.

Читайте статю: У зупиненому досудовому розслідуванні повідомлення про підозру не оскаржується ?!

4. Детектив стверджує, що «зібрані у кримінальному проваджені на момент повідомлення про підозру докази та їх сукупність відповідають тому мінімальному стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений у п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, оскільки об’єктивно пов’язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування підозри».

Для початку процитуємо п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України: «Повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення». Тобто в цьому пункті ніякого СТАНДАРТУ не згадується. Мова йде лише про НАЯВНІСТЬ ДОСТАТНІХ ДОКАЗІВ. Що таке достатність доказів? Згідно з п. 1 ст. 84 КПК України, «доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню».

Саме достатність доказів згадується в п. 1 ст. 94 КПК: «Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з позиції належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з позиції достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення». Тобто слідчий суддя повинен перевірити для початку належність, допустимість та достовірність доказів, а сукупність належних, допустимих, достовірних доказів – з позиції достатності.

Аналогічну думку висловила Апеляційна палата ВАКС. Зі змісту ухвали Апеляційної палати ВАКС (справа №991/8424/21, провадження №11-сс/991/23/22) від 12.01.2022 р. вбачається, що «на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею недопустимими можливе лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав і свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які в будь-якому випадку не можуть бути усунуті у процесі подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Таким чином, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть враховуючи відповідні особливості стадії досудового розслідування. Суд на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення порядку збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами».

5. Детектив в обґрунтування своїх тез посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Джон Мюррей проти сполученого Королівства» від 28.10.1994 р.

Читайте статтю: Чи є повідомлення про підозру процесуальною дією і чи має потерпілий право звертатися до прокурора з клопотанням про повідомлення особі про підозру

Такого рішення ЄСПЛ взагалі не існує. Шановний детектив помилився або в назві справи або в даті рішення, або вигадав таку справу з такою датою.

6. Детектив в обґрунтування своїх тез посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.

Таке рішення існує. Заявників у Північній Ірландії затримав поліцейський, який мав законне повноваження (з того часу скасоване) затримувати на термін до 72 годин будь-яку особу, підозрювану ним у тероризмі. Суд постановив, що відбулося порушення ст. 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції, встановивши, що надані докази були недостатніми, щоб об’єктивно визначити «обґрунтовану підозру» для арешту. Також у рішенні стверджується, що ««обґрунтована підозра» у скоєні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин». Якщо це рішення читати, а не висмикувати з нього цитати, то зрозуміло, що мова йде про обґрунтованість затримання особи (обґрунтованість підозри в момент затримання), а не обґрунтованість підозри в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, де наявність ДОСТАТНІХ доказів для підозри є обов’язковою.

7. Детектив стверджує, що «рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного».

Це вигадана теза, яка суперечить п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Слід додати, що кореляція – це статистичний взаємозв'язок між двома випадковими змінними. На думку захисту краще використовувати терміни, які визначені в КПК, або які зрозумілі детективу.

8. Детектив стверджує: «Наприклад, якщо повідомлення про підозру спричинює лише виникнення обов’язків підозрюваного, передбачених п. 1, 3 ч. 7 ст. 42 КПК, та не тягне для нього інших обмежень, то й наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення повинна досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування, необхідного для виправдання зазначеного вище втручання у права, свободи та законні інтереси людини».

У п. 1, 3 ч. 7 ст. 42 КПК ніде не згадується обґрунтованість підозри. Шановний детектив у запереченнях викладає свою версію КПК. За логікою детектива, наприклад, якщо для підозрюваного є обов’язки, лише передбачені п. 1, 3 ч. 7 ст. 42 КПК України, то йому можна повідомити про підозру за будь-якою статтею КК України (зґвалтування, державна зрада тощо).

9. Детектив стверджує, що «захисник у скарзі не навів обставин, які очевидно та беззаперечно вказували б на непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення».

Так, мабуть, тому що захист і не намагався навести такі обставини. Захист навів обставини, які свідчать про неналежність та очевидну недопустимість доказів, покладених в обґрунтування підозри, та відсутність об’єктивної сторони складу злочину.

10. Детектив стверджує, «що позиція захисту суперечлива та неконкретизована».

Захист думає інакше.

Першоджерело: https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/zaperechennya-storoni-zahistu-na-zaperechennya-detektiva-nabu-shchodo-skargi-na-povidomlennya-pro-pi.html

Автор статті: Ханін Семен