Законодавство не містить вимог щодо розміру колективу, який має право взяти свого працівника на поруки та часу, який ця особа має бути працевлаштована (ВС/ККС у справі № 158/2745/19 від 22.12.2020)

Фабула судового акту: Одним із видів звільнення від кримінальної відповідальності є звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки (ч. 1 ст. 47 КК України).

Так, зазначена підстава звільнення від кримінальної відповідальності передбачає, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації.

Захід застосовується за умови подання відповідного клопотання колективу, а також якщо особа протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилитиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Дана справа розглядалася відносно обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб).

Обвинувачених було звільнено від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу.

Прокурор, не погоджуючись з рішенням судів про звільнення від кримінальної відповідальності подав касаційну скаргу, де вказав, зокрема, на короткий термін працевлаштування одного з обвинувачених та малу кількість членів трудового колективу, а також на те, що об’єднання співвласників багатоквартирного будинку не можна вважати трудовим колективом, що виключає можливість передачі останнім особу на поруки.

Позиція ВС: Щодо наведених прокурором аргументів ВС підтримав позиції судів першої та апеляційної інстанції і зазначив, що положення законодавства не містить жодних вимог щодо розміру колективу, який має право взяти свого працівника на поруки, та часу, який ця особа має бути працевлаштована, до вирішення вказаного питання.

Також закон не встановлює вимоги щодо обов’язкової присутності представника трудового колективу під час розгляді в суді клопотання про передачу особи на поруки, а отже касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Аналізуйте судовий акт: Для притягнення до кримінальної відповідальності за навмисне знищення майна загальнонебезпечним способом розмір шкоди значення не має (ВС/ККС у справі № 536/621/16-к від 05.11.2020)

Встановлення розміру матеріальних збитків, завданих грабежем, не потребує обов’язкового проведення експертизи (ВС/ККС у справі № 487/5703/18 від 28.05.2020)

Грабіж «малозначним» бути не може (ВС/ККС № 401/2806/16-к від 08.02.2018)

Крадіжка та знахідка… У чому різниця? (ВС/ККС № 761/31918/14-к від 18.07.2019)

Постанова

Іменем України

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 158/2745/19

провадження № 51-2813км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Слинька С. С.,

суддів: Марчука О. П., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапон С. А.,

прокурора Кузнецова С. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030100000

від 16 серпня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя

АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, такого , що не мав судимості,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, такого , що не мав судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 березня

2020 року щодо ОСОБА_2 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ст. 47 КК України звільнено від кримінальної відповідальності та передано на поруки трудовим колективам (магазину ФОП ОСОБА_3 та трудовому колективу ОСББ «Кравчука 48» - відповідно) за умови, якщо вони протягом року з дня передачі його на поруки виправдають довіру колективів, не ухилитимуться від заходів виховного характеру та не порушуватимуть громадського порядку.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрито на підставі ст. 47 КК України.

Оскаржуваною ухвалою Волинського апеляційного суду від 10 березня 2020 року вказану ухвалу районного суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Прокурор у своїй касаційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме що звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України є незаконним, передача останнього на поруки трудовому колективу була безпідставною.

Обґрунтовуючи свою позицію, прокурор посилається на короткий термін працевлаштування ОСОБА_2 та на малу кількість членів трудового колективу, а також на те, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не можна вважати трудовим колективом, що виключає можливість передачі останнім ОСОБА_2 на поруки.

Крім того, прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що розгляд клопотання про передачу ОСОБА_2 на поруки відбулося за відсутності представника трудового колективу, який заявляв таке клопотання, а також цьому колективу не було роз`яснено положень ст. 289 КПК України.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Прокурор не підтримав касаційну скаргу та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.

Доводи прокурора про неправильне застосування положень ст. 47 КК України в частині звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та передачу його на поруки трудовому колективу ОСББ «Кравчука 48» виявилися безпідставними.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилитиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

При цьому, виходячи з положень вказаної норми закону, звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, який здатний забезпечити проведення заходів виховного характеру та їх контроль з метою виправлення та перевиховання особи, яка звільняється від кримінальної відповідальності. Така особа має виправдати довіру колективу, а саме: дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, в установі чи організації, належно виконувати, покладені на неї, трудові обов`язки, зобов`язання щодо своєї поведінки, взяті на загальних зборах колективу, не уникати виховного впливу колективу та своєю працею демонструвати бажання виправлятися тощо.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому положеннями ч. 5 ст. 4 Закону України від 10 грудня 1971 року N 322-VIII «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Таким чином, з наведених положень законів випливає можливість укладення трудових договорів між працівниками і ОСББ, а отже твердження прокурора про те, що співвласники багатоквартирного будинку чи їх представники не мають правових підстав на укладення відповідних трудових договорів є безпідставними.

При цьому, як видно з матеріалів провадження відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ «Кравчука 48» засноване згідно з положеннями Закону України від 10 грудня 1971 року N 322-VIII «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та має статус юридичної особи (а .с. 50-51).

Відповідно до наказу № 2-ПрМ від 01 листопада 2019 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу до ОСББ «Кравчука 48» з 04 листопада 2019 року на посаду робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинку, тобто останній є членом вказаного трудового колективу (а. с. 44).

Також, згідно з відповіддю на запит відповідно до Статуту ОСББ «Кравчука 48» для належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території об`єднання найняло на роботу трудовий колектив у складі 5 чоловік, з якими укладені трудові договори, як передбачено положеннями Кодексу законів про працю. Найманим працівникам нараховується заробітна плата, сплачуються відрахування та страхові внески, відповідно до чинного законодавства України, про що вказана юридична особа звітує до відповідних органів.

Таким чином, як видно з наведеної інформації, що підтверджується матеріалами провадження, задоволення клопотання голови ОСББ «Кравчука 48» про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею його на поруки є законним та обґрунтованим.

Що стосується доводів прокурора про неможливість задоволення вказаного клопотання через короткий термін працевлаштування ОСОБА_2 та на малу кількість членів трудового колективу, який взяв останнього на поруки, то вони є неспроможними, оскільки положення закону не містить жодних вимог щодо розміру колективу, який має право взяти свого працівника на поруки, та часу, який ця особа має бути працевлаштована, до вирішення вказаного питання.

Також законом не встановлено вимоги щодо обов`язкової присутності представника трудового колективу під час розгляді в суді клопотання про передачу особи на поруки.

Крім того, суд не бере до уваги доводи прокурора про незаконність рішення суду щодо ОСОБА_4 , через те, що судом не було роз`яснено положення ст. 289 КПК України, які передбачають підстави відмови від поручительства, оскільки як видно зі змісту ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2019 року щодо ОСОБА_4 вказані умови були зазначені в його резолютивній частині, а також згадані в протоколі № 2 загальних зборів трудового колективу ОСББ «Кравчука 48» (а.с. 47-49), що свідчить про те, що члени вказаного колективу були поінформовані про умови взяття на поруки ОСОБА_4 та підстави для відмови від такого поручительства.

При цьому, апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 за апеляційною скаргою прокурора, урахував зазначені обставини, перевірив всі доводи наведені у скарзі останнього, які є аналогічними доводам касаційної скарги, на підставі чого дійшов висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення скарги прокурора .

Підстав вважати оскаржуване рішення апеляційного суду, ухвалене з порушенням вимог закону України про кримінальну відповідальність, на чому наполягає прокурор, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів не встановила підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 березня 2020 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,- без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Слинько О. П. Марчук Т. В. Матієк