Закон про доступ до водойм: ніхто не може забороняти ловити рибу і купатися

Кожному громадянину Конституцією гарантується право користування природними ресурсами, серед яких і водокористування. Не дивлячись на те, що згідно із законом ми маємо такі права, останнім часом все частіше люди стикаються з порушеннями (наприклад: заборона ловити рибу або купатися) і, щоб хоч щось зрозуміти і розібратися в подібних ситуаціях, вони шукають запити подібного роду "Водний кодекс Україна доступ до води","доступ до водойм України", "доступ до води закон України". Так, в цій консультації юридичний інтернет-ресурс "Протокол" розповість про право водокористування, його види і "кордони", про те, як захистити свої інтереси в разі порушення прав і дасть кілька порад для ефективного захисту.

Зміст:

• Право водокористування та його види
• Водний кодекс Україна 2020
• Доступ до водойм України: практика
• Відповідальність за заборону доступу до води

Право водокористування та його види

Водний кодекс Україна 2020 (він же і закон про доступ до водойм) виділяє два види користування водою - загальне та спеціальне. На спеціальне необхідний дозвіл, іноді за нього потрібно і платити збір. Але в цій консультації Protocol робить акцент саме на загальному користуванні, оскільки таке користування є безкоштовним і право такого використання є у кожної людини, і, як правило, для його виникнення не потрібно здійснювати якихось додаткових дій, в тому числі, немає необхідності у видачі окремого дозволу.

Загальне водокористування включає:

• плавання на човнах;
• купання;
• риболовля (аматорська та спортивна) - з метою особистого споживання (дозволено ловити рибу з берега або човна на вудки, загальна кількість гачків яких не більше п'яти, і на спінінг; максимальна вага риби на одну особу за одну добу - 3 кг риби та 30 кг раків; не можна ловити конкретні види риби, вилов яких заборонено (до них, в тому числі, відносяться дельфіни, лосось, тюлені, всі види осетрових, устриці);
• водопій тварин (наприклад, при випасі великого рогатої худоби);
• забір води (без застосування спеціальних споруд / засобів / пристроїв; такий набір можливий як з криниці, так і водних об'єктів).

Перераховані вище дії можливі на будь-яких видах водних об'єктів: річках, озерах, водосховищах, ставках з урахуванням деяких обмежень, що прописані нижче.

Спеціальним законодавством врегульовано порядок доступу до морського узбережжя, прибережних захисних смуг і деяких штучних водойм (наприклад, занедбаних кар'єрів).

Користуйтеся консультацією: Доступ людей до узбережжя річок і водойм гарантоване право - не бійтеся тих хто заважає

Водний кодекс Україна 2020

Частина 2 статті 47 Водного кодексу визначає, коли право загального водокористування може бути обмежено. Так, винятками із загального користування є ті випадки, коли водойма віднесений до природно-заповідних фондів; коли водойма є спеціальною - питною, лікувальною або технічною чи на ділянці, де знаходиться водойма, повністю заборонено вилов будь-яких живих істот; або заборона ловити рибу в період нересту. Такі винятки мають бути прямо передбачені в рішеннях міськими і районними радами з метою забезпечення здоров'я і життя людей або збереження і безпеки навколишнього середовища. При цьому для прийняття таких рішень потрібно мати рекомендацію про необхідність введення обмежень від органу / органів, що займаються безпекою навколишнього середовища або санітарною та епідеміологічною безпекою.

Про встановлені обмеження органи місцевої влади зобов'язані повідомляти місцеве населення (як правило, шляхом розміщення відповідних табличок "Вилов риби заборонено" або "Не можна купатися" і оприлюдненням рішень на своїх офіційних сайтах).

Protocol звертає увагу, що ч.2 ст. 47 ВК (норма зі змінами в жовтні 2019 роки) прямо встановлено заборону особам, які орендують водний об'єкт, забороняти загальне водокористування людей. Крім того, ч. 9 ст. 51 ВК передбачено, що заборона загального водокористування є підставою для розірвання договору оренди.

Необхідно відрізняти повну заборону загального водокористування та його обмеження. Так, згідно з положеннями ч. 6. ст.51 і ч. 4,5 ст. 47 ВК, орендар має право в деяких місцях водойми забороняти ловити рибу або купатися, плавати на човні і визначати конкретні місця, де це можна робити (при визначенні таких місць враховується традиційні масові місця відпочинку). Про веденні будь-яких таких обмежень орендар зобов'язаний повідомити місцеве населення, в тому числі і вказати в якому місці все ж не обмежена риболовлю, купання і тд.

Якщо про обмеження місцевої ради або орендаря не повідомлено населення, вважається, що право загального водокористування можна реалізувати без будь-яких обмежень.

Користуйтеся консультацією: Земля у спадок і як оформити право власності на пай

Доступ до водойм України: практика

Здавалося б, законодавство максимально спрямоване на забезпечення прав звичайних громадян при користуванні водою, але на практиці все не так "гладко".

Дуже часто, орендар не дозволяє ловити рибу або купатися взагалі ніде, при цьому, ні про які обмеження офіційно не повідомляв. У таких випадках, буває, орендар прямо "виганяє", загрожує зламати рибні снасті, викидати рибу і тд, мовляв він купував рибу на розведення, витрачав гроші на корм і якщо кожен прийде - то і риби не залишиться. Що ж робити в таких випадках? По-перше, необхідно зафіксувати протиправні дії - можна знімати на камеру, кликати свідків і скласти акт очевидців (причому, більш важливо, щоб показання свідків були саме в письмовому вигляді, а не просто "на словах"), а також, необхідно викликати поліцію . Якщо нанесено ушкодження здоров'ю - потрібно звернутися до лікаря, оцінити і зафіксувати завдані збитки.

При зверненні до суду або до правоохоронних органів складністю є доказова база порушення (оскільки, показань свідків недостатньо і вони можуть бути зацікавленими особами, фото, також, не підтверджує факт порушення, а фіксує лише конкретний момент і вид, відео - не завжди є час і можливість зняти, приїзд поліції може запобігти порушенню тільки тимчасово, а на майбутнє жодної гарантії в відсутності заборони загального водокористування не дає).

Окремою проблемою на практиці є визначення правильного способу захисту при подачі позову в суд.

Так, наприклад, в одній з судових справ позивач просив заборонити перешкоджати у здійсненні права загального водокористування. Апеляційний суд відмовив у задоволенні позову і зазначив, що сама по собі заборона не перешкоджати у здійсненні цих прав, навіть висловленої в судовому рішенні, не гарантує того, що в подальшому ці перешкоди не будуть відбуватися (таке рішення фактично не може бути виконано в примусовому порядку).

В іншій справі, позивач в зв'язку з забороною орендаря на любительську риболовлю (факт порушення був зафіксований поліцією в протоколі), просив розірвати договір між районною державною адміністрацією та таким орендарем, оскільки, як уже зазначалося вище, заборона загального водокористування, згідно зі ст. 51 ВК, є підставою для розірвання. Але, Апеляційний суд відмовив у позові і вказав, що відповідно до положень законодавства, тільки сторони можуть просити в судовому порядку достроково розірвати договір.

Протокол радить в подібних порушеннях писати колективне звернення з наданням доказів місцевій раді або держадміністрації про таке порушення і з проханням розірвати договір оренди.

Аналізуйте судовий акт: Оскільки приватна власність на з/д водного фонду неможлива, вимогу про її повернення слід розглядати як негаторний позов, на який не розповсюджується строк позовної давності (ВП/ВС у справі № 372/1684/14-ц від 07 квітня 2020 р.)

Відповідальність за заборону доступу до води

Слід зазначити, що до жовтня 2019 року такої відповідальності не було встановлено. І, як приклад, якщо орендар забороняючи спортивну риболовлю висловлювався нецензурною лайкою, зламав вудку рибалці, до такого орендаря-правопорушника (порушення були зафіксовані в протоколі про дрібне хуліганство) суд лише застосував попередження через малозначність діяння і звільнив від відповідальності.

Але з жовтня 2019 року законом були внесені зміни до ВК і статті 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, статтю 60 було доповнено частинами 2, 3, в яких передбачено адміністративну відповідальність за заборону доступу до водойм загального користування у вигляді штрафу на громадян у розмірі від 3400 грн до 6800 грн; на посадових осіб - від 6800 грн до 11900 грн, а також передбачена відповідальність за повторне порушення протягом 1 року.

Накладати стягнення за таким правопорушення має право Державна екологічна інспекція України.

Якщо Вам потрібна індивідуальна консультація, скористайтеся послугою порталу Протокол "Тендер на юридичну допомогу".

Автор консультації: Колотуха Катерина

Джерело: юридичний ресурс Протокол