За позовом про визнання недійсною довіреності, належним відповідачем є саме повірений (особа, якій видано довіреність) (ВС КЦС справа № 201/2760/20 від 12.01.2022 р.)

Фабула судового акту: Нотаріусом було посвідчено довіреність, за якою вже померла особа, ніби-то уповноважила іншу представляти її інтереси, а саме подарити третій особі -належні померлій нежитлові приміщення. Єдиний спадкоємець померлої, звичайно ж подав позов, про визнання недійсною такої довіреності. При цьому, висновком НДІ СЕ встановлено, що підпис від імені померлої у довіреності виконано не нею.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що непідписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на вчинення цього правочину та є підставою для визнання його недійсним. Водночас, особа, яка не була учасником справи - а саме той кому, по недійсній довіреності подаровано майно - подав апеляційну скаргу. І суд апеляційної інстанції прийняв його доводи, вважаючи, що заявляючи позовні вимоги лише до повіреного, позивачем не прийнято до уваги, що чинність оспорюваної довіреності впливає на майнові права апелянта, який не був залучений до розгляду справи як відповідач - тож суд відмовив у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

ВС КЦС, не погоджуючись із доводами апеляції, пояснила: Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч.1 ст. 352 ЦК України).

Так, ВС КЦС зробив висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У іншій постанові ВС КЦС від 15 вересня 2021 року у справі № 404/8546/19 (провадження № 61-18619св20) зроблено висновок, що «за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність)».

Отже у цій справі: Апеляційний суд не врахував, що за таким позовом - про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність), а рішенням суду першої інстанції, яким визнано недійсною довіреність - не вирішувалось питання про права та обов`язки власника майна, у зв`язку з чим апеляційне провадження за його апеляційною скаргою необхідно було закрити на підставі п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України.

Аналізуйте судовий акт: Сама лише довіреність на розпорядження транспортним засобом без укладення договору купівлі-продажу не є підставою для набуття повіреним права власності на автомобіль (ВС/КЦС у справі № 573/476/19 від 04 листопада 2020 р.);

Чинна та належно оформлена довіреність з необхідним обсягом повноважень є достатнім підтвердженням повноважень адвоката як представника сторони (ВС/КГС № 904/4098/18 від 27.03.2019);

Автомобіль не захистять від арешту за борги попереднього власника ні довіреність, ні договір у простій письмовій формі, якщо він не переоформлений у встановленому порядку (ВС/КЦС у справі № 683/2694/16-ц від 30 жовтня 2019 р.);

Видача розписки та довіреності не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, якій видана така довіреність. Водночас, завдяки розписці така особа змогла повернути кошти (ВС КЦС №642/6034/19 від 23.02.2022 р.).

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 201/2760/20

провадження № 61-6163св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 рокуу складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. посвідчено довіреність за реєстровим № 755, за якою померла ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси, а саме подарити ОСОБА_3 належні їй нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновком Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у довіреності від 25 листопада 2015 року виконано не ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив визнати недійсною довіреність від 25 листопада 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В., зареєстровану в реєстрі за № 755.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною довіреність від 25 листопада 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В., зареєстровану в реєстрі за № 755.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що непідписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на вчинення цього правочину та є підставою для визнання його недійсним згідно з частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року. В апеляційній скарзі зазначав, що майно, право на дарування якого передбачено довіреністю, належить ОСОБА_3 , оскаржена довіреність стосується безпосередньо ОСОБА_3 , однак він не був залучений до участі у справі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право власності на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що були відчужені на підставі оскарженої довіреності, належить ОСОБА_3 . Заявляючи позовні вимоги лише до ОСОБА_2 , позивачем не прийнято до уваги, що чинність оспорюваної довіреності впливає на майнові права ОСОБА_3 , який не був залучений до розгляду справи як відповідач.

Апеляційний суд зазначив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Водночас указане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

13 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у вказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 відповідно до заповіту. У цій справі не пред`являлися вимоги про визнання недійсним договору про відчуження спадкового майна ОСОБА_3 , тому суд першої інстанції не приймав рішення про права та інтереси останнього. Особа, яка не брала участі у справі, повинна довести, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, в іншому випадку апеляційне провадження підлягає закриттю. Апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 січня 2021 року у справі № 925/1600/16, від 26 червня 2019 року у справі № 2-5495/11, від 31 серпня 2018 року у справі № 279/2044/18. Сторонами одностороннього правочину щодо видачі довіреності є довіритель та представник. Зобов`язаною стороною згідно з оспорюваною довіреністю є ОСОБА_2 , який є належним відповідачем за позовом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження вказано, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 січня 2021 року у справі № 925/1600/16, від 26 червня 2019 року у справі № 2-5495/11, від 31 серпня 2018 року у справі № 279/2044/18.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 відповідно до заповіту, посвідченого 08 серпня 1997 року державним нотаріусом П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутовою А. Г. за реєстровим № 3-2068.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. посвідчено довіреність за реєстровим № 755, якою ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси, а саме подарувати ОСОБА_3 належні їй нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

26 листопада 2015 року між ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв представник за довіреністю ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 укладено договір дарування частини нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Того ж дня, 26 листопада 2015 року, за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на вказані приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 12235625).

Згідно з консультаційним повідомленням Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 березня 2020 року підпис та рукописний запис «Брюховецька ЛП», електрофотографічне зображення яких міститься у рядку «ПІДПИС» електрофотокопїї довіреності від 25 листопада 2015 року, що складена від імені Брюховецької Л. П., посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за № 755, виконані не ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсною довіреність від 25 листопада 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В., зареєстровану в реєстрі за № 755.

З апеляційною скаргою на вказане судове рішення до суду апеляційної інстанції звернувся ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, але вважав, що суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов`язки. В апеляційній скарзі посилався на те, що майно, право на дарування якого передбачено довіреністю, належить йому, оскаржена довіреність стосується безпосередньо його, однак він не був залучений до участі у справі.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021року у справі № 404/8546/19 (провадження № 61-18619св20) зазначено, що «за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність)».

У справі, що переглядається, апеляційний суд не врахував, що за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність), а рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року, яким визнано недійсною довіреність від 25 листопада 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В., зареєстровану в реєстрі за № 755, не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , у зв`язку з чим апеляційне провадження за його апеляційною скаргою необхідно було закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021року у справі № 404/8546/19 (провадження № 61-18619св20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року скасувати.

Передати справу № 201/2760/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук