За неналежне виконання своїх зобов’язань туроператор (турагент) повинен відшкодувати моральну та майнову шкоду (КЦС/ВС у справі № 201/17472/16-ц від 30.10.2019)

Фабула судового акту: Мабуть, кожен, хто користувався послугами туристичних операторів при виїзді за кордон не завжди був ними задоволений. Зазвичай, незначні недоліки в організації поїздки пізніше нівелюються позитивними враженнями від поїздки і до суду справа не доходять.

У цій справі сплативши вартість поїздки туристи в підсумку належну організацію подорожі позивачі не отримали.

Серед іншого, туристичний агент та туристичний оператор та агент (відповідачі) зобов’язувалися надати послуги з відкриття віз позивачам, чого зроблено не було.

Зважаючи на викладене, позивачі звернулися до суду з вимогами про відшкодування збитків, а також моральної шкоди (солідарно з обох відповідачів).

Рішенням суду першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суду в задоволенні позову відмовлено.

ВС у цій справі зауважив, що суди нижчих інстанцій неповно дослідили обставини справи та не з’ясували, серед іншого, чи дотримано відповідачами встановлений договором порядок оформлення віз та чи підтверджуються понесені позивачами витрати, понесені внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх обов’язків. Зважаючи на це, ВС прийняв рішення направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для з’ясування всіх обставин.

ВС зазначено, що зважаючи на положення ч.ч. 1,2 ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Отже, маємо сподівання, що при новому розгляді справи судами буде враховано цю позицію ВС.

У цій категорії справ складним є саме процес доведення розміру збитків, а тому висновок ВС дає нам надію на те, що для уникнення зайвих витрат суб`єкти туристичної діяльності будуть в майбутньому більш сумлінно виконувати свої обов’язки.

Аналізуйте судовий акт: Як захистити права споживача внаслідок невиконання чи прострочення виконавцем своєї роботи: з практики Верховного Суду ( ВС/КЦС у справі № 6-20602св07)

За втрату поштових відправлень оператор може бути змушений до відшкодування відправникові також і МОРАЛЬНОЇ шкоди (Полтавський апеляційний суд, № 542/887/19, 23.03.20)

Суд: визнав недійсним договір про надання послуг з пошуку роботи за кордоном , стягнув сплачені клієнтом кошти та моральну шкоду (Богунський районний суд у справі № 295/12789/19, 26.03.20)

Тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця, покупець повинен лише вказати про поломку (ВС/КЦС у справі № 751/7892/17 від 01 липня 2020 р)

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 201/17472/16-ц

провадження № 61-28668св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року у складі судді Демидової С. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Макарова М. О.,

Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» (далі - ТОВ «Тревел Профешнл Груп»), фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

На обгрунтування позовних вимог зазначали, що 06 жовтня 2016 року між ним та ФОП ОСОБА_3 , який діяв від імені та за дорученням ТОВ «Тревел Профешнл Груп», був укладений договір на туристичне обслуговування № 413689, за умовами якого туроператор, відповідно до заявки, поданої туристом турагенту в усній або письмовій формі, зобов`язався надати туристу комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язався оплатити подорож та відпочинок позивачів в Об`єднаних Арабських Еміратах (далі - ОАЕ) терміном з 08 жовтня 2016 року по 13 жовтня 2016 року. До туристичних послуг входили: вид транспорту «Авіа» (підпункт 2.4.1), трансфер за маршрутом «Груповий» (підпункт 2.4.2), послуги тимчасового проживання та його характеристика: «Golden Tulib Al Barsha» (Дубай), категорія «Dbl (Standart), 2 Adults», вид харчування «BB» (підпункти 2.5, 2.6), послуги екскурсійного обслуговування «гід» (підпункт 2.9) та інші послуги, в тому числі «ВІЗИ» (підпункт 2.6). Вартість послуг становила 22 587,60 грн, яку ОСОБА_1 сплатив 06 жовтня 2016 року в повному обсязі.

Відповідачі зобов`язання щодо відкриття віз не виконали, про що йому з дружиною стало відомо лише в ніч з 07 на 08 жовтня 2016 року, коли вони прибули до аеропорту Дубай, ОАЕ. Оскільки на момент укладання договору до початку подорожі залишалося менше двох діб, вони з`ясовували у турагента відомості щодо можливості своєчасного відкриття віз, на що отримали позитивну відповідь, а саме, що зазначений туроператор відкриває візи до ОАЕ за один день. Після прибуття до аеропорту Дубай їм стало відомо, що в ОАЕ п`ятниця і субота є вихідними днями, в зв`язку з чим міграційні служби не працюють і відкриття віз не здійснюється, про що їм не було повідомлено відповідачами, ні до початку подорожі, ні під час її здійснення.

Після повернення з подорожі, він звернувся зі скаргою та вимогами до ФОП ОСОБА_3 про відшкодування понесених ними витрат, який переадресував їх ТОВ «Тревел Профешнл Груп», які листом від 28 жовтня 2016 року № 1730 повідомили, що туроператор сформував повний пакет документів туристів та у строк, що передбачав відкриття для них віз на дату прильоту до ОАЕ, направив їх до міграційної служби ОАЕ. Рішення про відкриття/відмову у відкритті віз є виключною компетенцією міграційної служби ОАЕ, орієнтовний строк для прийняття відповідного рішення - від трьох до п`яти робочих днів. Послугу з подання документів для відкриття віз туристам туроператор надав належним чином, обставини, на підставі яких видача віз відбулася з незначною затримкою, є такими, що знаходяться поза сферою компетенції туроператора.

Внаслідок невиконання відповідачами зобов`язань за договором про надання туристичних послуг у частині відкриття віз, вони втратили один день відпочинку - 08 жовтня 2016 року (вартість одного дня відпочинку на одного туриста складає 1 882,30 грн), замість безкоштовного трансферу з аеропорту до готелю були змушені користуватися послугами платного таксі, замість безкоштовного харчування в готелі - сплачували за харчування в кафе, що знаходилися в зоні прильоту приміщення аеропорту. Намагаючись самостійно відкрити візи, вони постійно користувалися мобільним зв`язком, в зв`язку з чим 08 жовтня 2016 року він витратив у роумінгу 980,00 грн.

Крім того, внаслідок невиконання відповідачами зобов`язань за договором, а також вимог Законів України «Про туризм» та «;Про захист прав споживачів», їм була завдана моральна шкода, яка полягала в суттєвих душевних стражданнях, погіршенні стану здоров`я (протяги в терміналі аеропорту, де вони очікували відкриття віз протягом всього дня), нервові переживання із-за незрозумілості причин відсутності віз та втрати одного повного дня запланованого відпочинку.

Посилаючись на наведене, позивачі просили стягнути солідарно з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» та ФОП ОСОБА_3 :

- на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 14 677,78 грн, що складаються з: 1 882,30 грн - різниці між запропонованими послугами і такими, що були надані; 325,34 грн - витрати на таксі; 281,85 грн - витрати на харчування; 2 310,40 грн - відшкодування ненаданої послуги з відкриття віз; 980,00 грн - витрати на оплату роумінгового зв`язку; 338,81 грн - неустойка у зв`язку з простроченням надання туристичних послуг;

1 059,08 грн - витрати з надання медичної допомоги та 7 500,00 грн - на відшкодування моральної шкоди;

- на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 12 638,70 грн, що складаються з: 1 882,30 грн - різниця між запропонованими послугами і такими, що були надані; 325,34 грн - витрати на таксі; 281,85 грн - витрати на харчування; 2 310,40 грн - відшкодування ненаданої послуги з відкриття віз; 338,81 грн - неустойка у зв`язку з простроченням надання туристичних послуг; 1 059,08 грн - витрати з надання медичної допомоги та 7 500,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня

2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що період подорожі, передбачений договором на туристичне обслуговування, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Тревел Профешнл Груп», становить з 08 жовтня по 13 жовтня 2016 року. Умовами зазначеного договору передбачено, що туроператор та турагент не несуть відповідальності за відмову туристу у в`їзді до країни через прийняття відповідного рішення органами державної влади цієї країни. Оскільки позивачі заселилися до готелю 08 жовтня 2016 року і не надали докази на підтвердження наявності вини відповідачів щодо несвоєчасного відкриття віз, відсутні підстави для задоволення їх позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилено, рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , у якій заявник просив скасувати рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення їх позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 213 214 ЦПК України 2004 року, оскільки, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, невірно розтлумачив та застосував положення пункту 5.8 договору, яким передбачено дві підстави звільнення туроператора та турагента від відповідальності за невиконання умов договору, зокрема, якщо рішенням органів влади будь-якої країни туристу відмовлено в можливості в`їзду чи виїзду внаслідок порушення правопорядку, законів або, якщо внаслідок будь-яких інших причин, незалежних від туроператора чи турагента, турист не скористався турпродуктом. Жодна із зазначених підстав не мала місце щодо затримки у відкритті віз для в`їзду в ОАЕ.

Суди не врахували, що саме на відповідачах лежить обов`язок з відкриття віз туристам відповідно до умов договору та, що саме внаслідок невиконання ними цього обов`язку йому з дружиною було відмовлено у в`їзді до ОАЕ, і вони були вимушені самостійно займатися цим питанням. Суди проігнорували, що під час розгляду справи відповідачі не заперечували факт затримки у відкритті віз, називаючи її «незначною», а їхні самостійні дії щодо їх відкриття - «передчасними». Доказів на підтвердження того, що рішенням органів влади ОАЕ було відмовлено у в`їзді через порушення ними правопорядку, відповідачі не надали, а тому єдиною причиною відмови у в`їзді була відсутність віз на час їх прибуття до аеропорту ОАЕ, що викликано недбалістю відповідачів, які в порушення вимог підпункту 2.10 цього договору невчасно подали документи на відкриття віз.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

22 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

06 жовтня 2016 року між ФОП ОСОБА_3 - турагентом, який діє від імені та за дорученням туроператора ТОВ «Тревел Профешнл Груп», та

ОСОБА_1 укладений договір на туристичне обслуговування № НОМЕР_1 , за умовами якого туроператор, відповідно до заявки, поданої туристом турагенту в усній або письмовій формі, зобов`язався надати туристу комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язався оплатити такі послуги щодо подорожі та відпочинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ОАЕ, терміном з 08 жовтня

2016 року по 13 жовтня 2016 року. До туристичних послуг входили: вид транспорту «Авіа» (підпункт 2.4.1), трансфер за маршрутом «Груповий» (підпункт 2.4.2), послуги тимчасового проживання та його характеристика: «Golden Tulib Al Barsha» (Дубай), категорія «Dbl (Standart), 2 Adults», вид харчування «BB» (підпункти 2.5, 2.6), послуги екскурсійного обслуговування «гід» (підпункт 2.9) та інші послуги, в тому числі «ВІЗИ» (підпункт 2.6).

06 жовтня 2016 року, тобто в день укладення договору, ОСОБА_1 оплатив послуги за вказаним договором у розмірі 22 587,60 грн.

Відповідачі зобов`язання щодо відкриття віз не виконали, про що

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало відомо лише в ніч з 07 на

08 жовтня 2016 року, коли вони прибули до аеропорту Дубай, ОАЕ. Відкриттям віз позивачі займалися самостійно, заселилися до готелю 08 жовтня 2016 року о

20 годині 33 хвилини.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм».

Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є:

туристичні оператори як юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

За змістом статті 30 Закону України «Про туризм» порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів (частина десята статті 20 Закону України «Про туризм»).

Статтею 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.

За неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини (частини перша та друга статті 32 Закону України «Про туризм»).

Отже, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13.

У статті 902 ЦК України зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до розділу 3 договору «Основні права та обов`язки сторін» туроператор зобов`язується: належним чином та в повному обсязі виконати зобов`язання щодо надання туристичних послуг, визначених договором; організувати передачу документів туристу для здійснення туристичної подорожі: ваучеру, страхового полісу, авіаквитків на авіарейси або інших квитків згідно з умовами подорожі. Передача Туристу документів здійснюється в офісі Турагента або в аеропорту (вокзалі, іншому місці відправлення транспортного засобу) чи місці збору туристичної групи; своєчасно надавати туристу через турагента (а під час подорожі - також через інших суб`єктів туристичної діяльності) інформацію про будь-які зміни в обслуговуванні, а також іншу інформацію, що має бути надана туристу згідно з вимогами чинного законодавства України або умовами цього Договору.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що туроператор та турагент не несуть відповідальності за відмову туристу у в`їзді до країни через прийняття відповідного рішення органами державної влади цієї країни. Доказів на підтвердження наявності вини відповідачів щодо несвоєчасного відкриття віз позивачі не надали, до готелю вони заселилися 08 жовтня 2016 року (тобто в строк, передбачений договором), а тому відсутні підстави для задоволення їх позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій не погоджується, оскільки пунктом 5.8 договору передбачено, що туроператор та турагент не несуть відповідальність лише у разі відмови туристу у в`їзді внаслідок порушення ним правопорядку, або інших причин, у той час як підставою відмови у в`їзді позивачів до ОАЕ стало несвоєчасне відкриття туроператором віз, обов`язок оформлення яких, відповідно до підпункту 2.6 договору на туристичне обслуговування № 413689, покладався на туроператора.

Статтею 19-1 Закону України «Про туризм» передбачено, що будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування. Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості, в тому числі про основні вимоги до оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі строк їх оформлення;

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору на туристичне обслуговування відповідачі зобов`язувалися своєчасно надавати туристу через турагента (а під час подорожі - також через інших суб`єктів туристичної діяльності) інформацію про будь-які зміни в обслуговуванні, а також іншу інформацію, що має бути надана туристу згідно з вимогами чинного законодавства України або умовами цього договору.

З матеріалів справи убачається, що в цій частині відповідачі не виконали умови договору, оскільки візи позивачам не були відкритті, доказів повідомлення позивачів про не оформлення віз для в`їзду в ОАЕ, відповідачі не надали, а тому висновки судів про те, що туроператор або турагент не несуть відповідальність за відмову туристам у в`їзді до країни через прийняття відповідного рішення органами державної влади цієї країни, є необгрунтованими.

Туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору (частина перша статті 25 Закону України «Про туризм»).

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, належним чином не встановив на кого із суб`єктів туристичної діяльності покладався обов`язок подавати документи для відкриття віз, не з`ясував, чи дотримано, встановлений договором порядок оформлення віз, повідомлення позивачів про терміни їх виготовлення, причини їх несвоєчасного оформлення та їх відсутність, не перевірив чи підтверджуються понесені позивачами додаткові витрати, у зв`язку з самостійним оформленням віз, самостійною оплатою поїздки на таксі з аеропорту до готелю, харчуванням, наданням їм медичної допомоги, чи понесені ними збитки, пов`язані з вимушеною втратою одного дня відпочинку, і в залежності від встановленого - наявності чи відсутності вини в неналежному виконанні відповідачами умов договору, що заподіяло позивачам моральної шкоди. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, мав можливість усунути недоліки неповноти судового розгляду, допущені судом першої інстанції, проте зазначеного не врахував, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення апеляційного суду не може вважатись законним та обгрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду враховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення свого судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване рішення апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. І. Усик

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко