Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває цього права у порядку спадкування (Рівненський апеляційний суд, справа № 570/2844/19 від 08.04.2021)

Фабула судового акту: Справа, з якої можна зробити чіткий висновок про необхідність вчасно реєструвати на своє ім’я все належне рухоме та нерухоме майно.

Батько (спадкодавець) за своє життя не провів реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позивачі (його діти) звернулися до суду з вимогою скасувати рішення сільської ради про передачу у власність третій особі цієї земельної ділянки.

Так, спірна земельна ділянка за життя знаходилася у користуванні їх батька, а після смерті, відповідно, не увійшла до спадкової маси та не була успадкована.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, виходячи з того, що до позивачів, як до спадкоємців, перейшли майнові права на земельну ділянку, яка була виділена на підставі рішення сільської ради та підтверджена записом земельно-кадастрової книги села.

Апеляційним судом було скасовано рішення суду першої інстанції та зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Отже, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває цього права у порядку спадкування.

Зважаючи на той факт, що згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав - до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Особа, яка була спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не провела реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, а тому його права стосовно неї не могли перейти до спадкоємців, якими є позивачі у справі.

Таким чином, спірна ділянка не є об'єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивачів стосовно неї.

Аналізуйте судовий акт: Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку (ВС/КЦС,справа № 580/168/16-ц, 23.01.18)

При виникненні права власності на об'єкт нерухомості право власності на земельну ділянку виникає одночасно і в тому випадку, коли право на землю не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість (ВС/КЦС,№ 463/1696/15-ц,04.02.19)

Обгрунтованим є покладення зобов’язання не перешкоджати позивачеві в користуванні земельною ділянкою шляхом ліквідації дерев, які розташовані на його земельній ділянці з порушенням відповідних норм (ВС/КЦС, справа № 709/2365/15-ц, 10.10.18)

Укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації, тобто строк його дії починається саме після реєстрації, а не з моменту укладення (ВС/КЦС, справа № 532/384/16-ц, 15.09.18)

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року

м. Рівне

Справа № 570/2844/19

Провадження № 22-ц/4815/347/21

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі - Зорянська сільська рада Рівненського району Рівненської області, Державний реєстратор Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області - Левчук Юрій Сергійович,

третя особа: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року (ухвалене у складі судді Кушнір Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, Державного реєстратора Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області Левчука Юрія Сергійовича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради та про скасування рішення про державну реєстрацію прав,-

в с т а н о в и в :

У червні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, Державного реєстратора Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області Левчука Юрія Сергійовича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради та про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

В обґрунтування своїх вимог покликаються на те, що з 2000 року їх сім`я обробляє земельну ділянку сільськогосподарського призначення у АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,10 га, яка була виділена для ведення особистого підсобного господарства їх батькові ОСОБА_4 ..

До того часу цим городом користувалася інша особа, але у зв`язку з тим, що батько віддав свою земельну ділянку для церкви, йому сільська рада виділила цей город.

Зазначають, що у процесі оформлення спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька на початку вересня 2018 року при виході до вказаної земельної ділянки виявилося, що вона переорана сумісно з сусідньою земельною ділянкою, яку обробляв ОСОБА_3 ..

На їхні заперечення щодо здійсненого, останній повідомив, що є власником спірної земельної ділянки ще з 2016 року, хоча вони користувалися цим городом весь цей час.

Стверджують, що після звернення до Зорянської сільської ради з`ясувалося, що рішенням виконавчого комітету №47 від 18 лютого 1999 року ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1, для ведення особистого підсобного господарства площею 0.43 га.

Однак, копія вищевказаного рішення від 18 грудня 1999 року, яка наявна у технічній документації, на підставі якої вона і розроблялася, а в подальшому затверджувалася, не відповідає його оригіналу, що зберігається в архіві.

Пояснюють, що згідно відповіді начальника архівного відділу райдержадміністрації від 13 серпня 2019 року на адвокатський запит встановлено, що рішення Зорянської сільської ради №47 18 грудня 1999 року взагалі не приймалося відповідачем, оскільки у той день не проводилося ні засідання сесії, ні засідання виконкому Зорянської сільської ради, відсутні як протоколи засідання таких, так і стенограми.

Вважають, що ОСОБА_3 , скориставшись підробленим текстом рішення Зорянської сільської ради від 18 грудня 1999 року №47, замовив виготовлення технічної документації на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3671 га, поглинувши земельну ділянку, якою на відповідній правовій підставі згідно рішення Зорянської сільської ради від 17 лютого 2000 року користувалися позивачі.

Просять суд визнати незаконним та скасувати рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №47 від 18.12.1999 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", відповідно до якого ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1, для ведення особистого підсобного господарства площею 0.43 га; визнати незаконним та скасувати рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 30.06.2016 року №201 "Про затвердження технічної документації щодо встановлення та відновлення меж земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства" в частині затвердження ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) площею 0.3671 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 564684900:22:029:0451; скасувати рішення Державного реєстратора Левчука Юрія Сергійовича Рівненської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №32040420 від 25.10.2016 року.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області №47 від 18 грудня 1999 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", відповідно до якого ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1, для ведення особистого підсобного господарства площею 0.43 га.

Визнано незаконним та скасовано рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 30 червня 2016 року №201 "Про затвердження технічної документації щодо встановлення та відновлення меж земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства" в частині затвердження ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) площею 0,3671 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 564684900:22:029:0451.

Скасовано рішення Державного реєстратора Левчука Юрія Сергійовича Рівненської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №32040420 від 25 жовтня 2016 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до позивачів, як до спадкоємців ОСОБА_4 , перейшли майнові права на земельну ділянку, яка останньому була виділена для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення Зорянської сільської ради від 17 лютого 2000 року № 239 та підтверджена записом земельно-кадастрової книги с. Грабів №151. ОСОБА_3 , скориставшись текстом рішення, який не відповідає оригіналу рішення Зорянської сільської ради від 18 грудня 1999 року №47 замовив виготовлення технічної документації на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею не 0,15 га, а 0,3671 га, таким чином поглинувши земельну ділянку ОСОБА_4 , право власності на яку було зареєстроване ще за життя батька позивачів - 18 жовтня 2016 року. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що спірні рішення Зорянської сільської ради порушують права позивачів, як законних користувачів земельної ділянки, а тому в силу ст. 392 ЦК України повинні бути визнані судом незаконними та скасовані.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця.

ОСОБА_4 , який був спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не провів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за собою.

За таких обставин, спадкодавець ОСОБА_4 , не набув права власності на земельну ділянку, а тому таке право не могло перейти до спадкоємців - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Наголошує, що жодних правовстановлюючих документів на право власності чи користування земельною ділянкою позивачами суду не надано, а записи земельно-кадастрової книги с. Грабів № 151 про те, що за спадкодавцем обліковувалася спірна земельна ділянка, не є підтвердженням права власності чи права користування нею.

Пояснення позивачів про те, що вони реально користується цією земельною ділянкою після смерті батька не є підставою для передачі їм цієї землі та скасування рішень сесії сільської ради, які прийняті відповідно до вимог закону та в межах її компетенції.

Також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на кримінальне провадження № 42019180000000074 від 28.11.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документа, а саме: рішення сесії Зорянської сільської ради № 47 від 18.12.2008 року, оскільки це не стосуються предмета спору.

Стверджує, що оскаржувані рішення Зорянської сільської ради прийняті в межах її повноважень, є правомірними, обґрунтованими та відповідають чинним нормативно-правовим актам.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у користуванні ОСОБА_4 перебували земельні ділянки площею 0,52 га, у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,17 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,35 га, що сторонами не заперечується та підтверджується інформацією із записів земельно-кадастрової книги с. Грабів за №151 наданої Зорянською сільською радою 17 квітня 2019 року на запит ОСОБА_2 ..

Спадкоємцями ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивачі звернулися до суду, оскільки вважають, рішення Зорянської сільської ради №47 від 18 грудня 1999 року, яким передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку в с. Грабів Рівненського району Рівненської області для ведення особистого підсобного господарства площею 0,43 га., та рішення Зорянської сільської ради № 201 від 30 червня 2016 року в частині затвердження ОСОБА_3 технічної документації порушує їхнє право, як законних користувачів земельної ділянки, а тому дані рішення повинні бути визнані судом незаконними та скасовані.

На переконання колегії суддів, вказані твердження позивачів є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Як зазначено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного СУДУ України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

ОСОБА_4 , який був спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не провів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та не розпочав процедуру її приватизації відповідно до чинного законодавства України, а тому його права стосовно неї не могли перейти до спадкоємців, якими є позивачі у справі.

Разом з цим, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали спадкодавцю (за життя) реалізувати своє право на землю та зареєструвати у встановленому порядку право власності.

Жодних правовстановлюючих документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою позивачами не надано, а записи земельно-кадастрової книги с. Грабів № 151 про те, що вона обліковувалася за спадкодавцем не є підтвердженням права власності чи права користування нею.

Таким чином, спірна ділянка не є об`єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивачів стосовно неї.

Аналогічні висновки зроблено у постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15, від 23 листопада 2016 року № 6-3113цс15, постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 183/4638/16, від 22 листопада 2018 року у справі № 647/1580/16-ц та ін..

Крім того апеляційний суд вважає доцільним зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо протиправних дій ОСОБА_3 під час набуття ним права власності на спірну земельну ділянку, зокрема, доказів його причетності до обставин, встановлених ухвалою Рівненського районного суду від 16 червня 2020 року у справі № 570/2041/20, якою звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Тому, покликання позивачів з даного приводу є безпідставними.

На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку наявність підстав для задоволення позову, а тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367 376 381-384 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, Державного реєстратора Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області Левчука Юрія Сергійовича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради та про скасування рішення про державну реєстрацію прав - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 1 728,9 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 12 квітня 2021 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.