Якщо пошта повернула надіслану судом ухвалу “за закінченням терміну зберігання”, чи це є підставою для поновлення строку оскарження? (ВС/КГС у справі № 916/3200/17 від 11.06.2020 р.)

Хронологія подій

Скаржник звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника, подавши її до суду першої інстанції. Своєю ухвалою від 20.03.2019 р. господарський суд відхилив грошові вимоги скаржника до боржника. Основною причиною була відсутність достатніх доказів суми боргу. Суд першої інстанції неодноразово витребував потрібні документи своїми ухвалами, які направляв на адресу скаржника, в тому числі, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі – “ЄДРЮОФОПГФ”), однак, в основному, такі ним не отримувались і поверталися поштою. На судові засідання скаржник (чи його представник) також жодного разу не прибував (хоча його викликали).

Ухвала суду першої інстанції (якою відхилено вимоги скаржника до боржника) була направлена на адресу Скаржника, однак була повернута поштою “за закінченням терміну зберігання”.

Згодом, аж 29.11.2019 року – тобто більше ніж через 7 місяців скаржником було подано апеляційну скаргу на цю ухвалу (про відхилення грошових вимог). Апеляційна скарга була залишена без руху, а суд апеляційної інстанції просив пояснити пропуск строку – на що скаржник заявив, що йому лише 27.11.2019 стало відомо про наявність оскаржуваної ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень (надалі – “ЄДРСР”), а саму ухвалу він не отримував.

Втім, апеляційний господарський суд – не прийняв доводи скаржника і відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд, зазначив, що повернення ухвали поштою і неотримання її Скаржником, зумовлено не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки скаржника. Оскільки інших об`єктивно непереборних причин, які б унеможливлювали отримання поштової кореспонденції, або причин неможливості ознайомлення з рішенням суду в ЄДРСР – скаржник не навів, підстав для поновлення суд не знайшов.

Основні доводи скаржника

Не погоджуючись із такою ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник подав касаційну скаргу на де, намагався обґрунтувати пропуск строку наступним:

• зазначив, що місцевий суд, направляючи копію ухвали неправильно зазначив область знаходження міста його місцезнаходження;
• заявив, що дізнався про наявність прийнятого рішення лише 27.11.2019 р, і – стверджував, що серед передбачених обставин (які визначають дату вручення судового рішення в ч. 6 ст.242 ГПК) такої відмітки як повернення “за закінченням терміну зберігання” не встановлено, а отже не можна стверджувати, що судове рішення було вручено;
• посилався на правову позицію ВП ВС у постанові від 12.02.2019 р. у справі №906/142/18 (де Суд визнав, що відповідача не було повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання, тому що ухвала про відкриття апеляційного провадження та про призначення розгляду скарги, була повернута суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».)

Позиція ВС КГС

Керуючись принципом рівності всіх учасників справи, статтями 120 та 242 ГПК, обґрунтовуючи свої доводи рішеннями ЄСПЛ, ВС КГС погодився повністю із рішенням апеляційного суду, залишив його без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Суд відмітив, що, скаржнику, на його адресу (і на юридичну, і на зазначену ним же у заяві про визнання кредиторських вимог), неодноразово (і місцевий суд, і апеляційний суд) направляли рішення, ухвали у справі, однак багато з таких не були отримані ні скаржником, ні його представником. Отже скаржник, звертаючись з грошовими вимогами, та надавши адреси для його повідомлення про судові засідання у справі, не забезпечив належного отримання поштової кореспонденції внаслідок власної бездіяльності, а тому поведінка скаржника, який не здійснював відповідного контролю щодо отримання ним судових повісток, підтверджує відсутність поважних причин для поновлення строку.

Цікавими будуть й інші доводи ВС КГС де зазначено:

1. По-перше, на учасника справи прямо покладено (ч.7 ст.120 ГПК) обов`язок не лише зазначати місцезнаходження та інші контактні данні (електронну пошту, телефони, інші засоби зв`язку) під час подання процесуальних документів, але й своєчасно повідомляти суд про зміну таких даних.
2. По-друге, ухвала була опублікована в ЄДРСР, тож скаржник повинен був слідкувати за розглядом його справи в суді та не був позбавлений можливості ознайомитись з повним текстом зазначеної ухвали там – і встигнути подати апеляційну скаргу в строк.
3. По-третє, наведена скаржником позиція ВП ВС у постанові від 12.02.2019 р. справа №906/142/18 не застосовна до його ситуації, бо скаржник є юридичною особою і його адреса, зазначена у ЄДРЮОФОПГФ вважається достовірною і може бути використана у спорі з третьою особою (відповідно до статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань“). Крім того, у справі №906/142/18 особа мала процесуальний статус відповідача (особи, яка об`єктивно не могла знати про наявність спору), у той час, як у даній справі скаржник був безпосереднім ініціатором подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника, тобто, особою, яка ініціювала судовий розгляд та мала контролювати хід такого процесу для захисту власних майнових інтересів.
4. По-четверте, представник Скаржника, як адвокат, повинна була усвідомлювати наслідки подання заяви з неточною адресою, неповнотою надання інформації щодо засобів зв`язку та/або наслідки невчасного подання заяви про зміну такої адреси та засобів зв`язку.
5. Щодо неправильної адреси у повідомленнях – то за змістом поштових відправлень, там було правильно вказано адміністративно-територіальну приналежність міста, а також зазначалась інша інформація (поштовий індекс, місто, вулиця), яка дає можливість достовірно ідентифікувати адресата поштового відправлення, тому, відсутні підстави стверджувати про те, що поштові відправлення були направлені неправильному адресату.

Отже у цій справі: Встановлено і доведено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, адже скаржник як заінтересована особа, не продемонстрував готовність брати участь на всіх етапах розгляду такої заяви, не вжив заходів до отримання поштової кореспонденції суду за визначеними ним адресами та не проявив особистої старанності при захисті власних інтересів – а тому, причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб`єктивними, залежали від поведінки скаржника, як учасника справи, та не були пов`язаними з наявністю об`єктивних обставин.

Враховуючи проаналізоване рішення, можна зробити висновок - що навіть якщо пошта повернула надіслану судом ухвалу “за закінченням терміну зберігання”, це не є однозначною підставою для поновлення строку оскарження. В таких випадках аналізу підлягають як поведінка скаржників, так і наявність об’єктивних (тобто таких, що не залежать від учасника) обставин пропуску строку.

Аналізуйте судовий акт: Повідомлення та виклики суду вважаються врученими належним чином учаснику справи, якщо повертаються із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (КГС/ВС, № 904/9904/17 від 25 червня 2018 р.)

Клопотання про поновлення процесуального строку можна заявляти і усно. Письмова форма НЕ ОБОВ’ЯЗКОВА (ВС/КГС № 910/6915/19 від 02.12.2019);

Господарський суд м. Києва зобов'язаний приймати позовні заяви, подані через Електронний суд (КГС ВС у справі № 910/1386/20 від 20 липня 2020 р.);

Закриття касаційного провадження не є підставою для повернення судового збору (ВС/ОП КАС № 816/731/16 від 22.11.2019);

Ненадіслання учасникам справи копій доказів сплати судового збору не є підставою для повернення судом апеляційної скарги (ВС/КГС № 923/588/18 від 20.06.2018).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Київ

Справа № 916/3200/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ",

боржник - Публічне акціонерне товариство "Туристично-Виробнича фірма "Чорне Море",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море",

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк",

представник - адвокат Алюніна О.О. (довіреність від 06.04.2020)

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк",

представник - адвокат Соботник Р.В. (довіреність №270520/3 від 27.05.2020)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Каленіченко Сергій Григорович

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море")

від 23.12.2019

у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В. (головуючий), Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.

у справі № 916/3200/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ"

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Туристично-Виробнича фірма "Чорне Море "

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 16.01.2020 через Південно-західний апеляційний господарський суд Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море" (далі - ТОВ "Мережа готелів "Чорне море") звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 15.01.2020 (вх. КГС ВС №1440/2020) на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море") у справі №916/3200/17 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3200/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2020.

3. Ухвалою 26.02.2020 Верховний Суд поновив ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" строк на касаційне оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море") у справі №916/3200/17, відкрив касаційне провадження у справі №916/3200/17 за касаційною скаргою ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море"), призначив розгляд касаційної скарги на 19.03.2020 о 10:30; ухвалою Суду від 19.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" без визначення дати наступного судового засідання.

3.1. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020 визначено датою проведення судового засідання з розгляду касаційної скарги ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" на ухвалу апеляційного суду від 23.12.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море") у справі №916/3200/17 - 30.04.2020; у засіданні Суду 30.04.2020 оголошено перерву з розгляду зазначеної касаційної скарги до 14.05.2020 о 10:45.

3.2. Ухвалою 14.05.2020 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" на ухвалу апеляційного суду від 23.12.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море") у справі №916/3200/17 на 11.06.2020 о 10:30.

4. Від Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") та розпорядника майна Публічного акціонерного товариства "Туристично-Виробнича фірма "Чорне Море" Каленіченка С.Г. надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" (далі - скаржник) на ухвалу апеляційного суду від 23.12.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море").

4.1. 05.03.2020 АТ "Сбербанк" подано до Верховного Суду заяву про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" на ухвалу апеляційного суду від 23.12.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море") у справі №916/3200/17 на підставі пункту 2 абзацу першого частини другої статті 293 ГПК України в редакції до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-IX.

4.2. 29.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (далі - ТОВ "ФК "Геліос") подало до Верховного Суду заяву про зміну кредитора (сторони) правонаступником у справі про банкрутство №916/3200/17.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Туристично-Виробнича фірма "Чорне Море" (далі - ПАТ "ТВФ "Чорне Море") за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VI від 22.12.2011.

5.1. Ухвалою підготовчого засідання місцевого суду 07.02.2018, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду 14.05.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 04.09.2018, відкрито провадження у справі №916/3200/17 про банкрутство ПАТ "ТВФ "Чорне Море"; визнано грошові вимоги ТОВ "ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ" до ПАТ "ТВФ "Чорне Море" на суму 1 624 000 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна ПАТ "ТВФ "Чорне Море" призначено арбітражного керуючого Каленіченка С.Г. (том 2, а.с. 33-41, том 7, а.с. 209-218, том 8, а.с. 218-230).

5.2. 12.03.2018 ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" звернулося із заявою про визнання кредиторських вимог до ПАТ "ТВФ "Чорне Море" на суму 54 504 077, 93 грн. та включення їх до четвертої черги реєстру кредиторів; визнання кредиторських вимог заявника до боржника на суму 3 524 грн. сплаченого судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника та включення їх до першої черги реєстру кредиторів.

5.2.1. В обґрунтування заявлених вимог зазначено: "18.12.2013 було укладено договір про переведення боргу від 18.12.2013, згідно з умовами якого Кредитор прийняв на себе грошові зобов`язання Боржника, що слідують з договору кредитної лінії №182 від 02.09.2017 з додатковими договорами №№1-16, укладеними між Боржником та АТ "Імексбанк", загальною сумою 75 073 573, 22 грн.". Також, заявник зазначив, що 31.01.2017 між Боржником та Кредитором укладено угоду про частковий залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої суму зобов`язань Боржника перед Кредитором зменшено на суму 20 569 495, 29 грн. у зв`язку з наявністю у ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" зустрічних грошових зобов`язань ПАТ "ТВФ "Чорне Море" за господарськими договорами, а саме договорами комісії від 01.03.2014 та від 03.03.2015, договорами оренди транспортного засобу від 03.03.2014, договорами оренди від 20.02.2014 та від 24.02.2014, договором комісії на продаж товарів від 03.03.2014, договорами поставки від 26.02.2014, договором купівлі-продажу від 03.03.2014. Відповідно до пункту 1 угоди про залік зустрічних однорідних вимог, заборгованість боржника перед заявником за зазначеними договорами склала 20 569 495, 29 грн. та відповідно до пункту 4 угоди про залік зустрічних однорідних вимог внаслідок заліку вимог борг Боржника перед Кредитором за зазначеними договорами склав нуль гривень. Водночас, борг ПАТ "ТВФ "Чорне Море" перед ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" за договором про переведення боргу від 18.12.2013 становить 54 504 077, 93 грн., який боржник зобов`язувався погасити не пізніше 31.12.2017 (том 6, а.с. 111-115).

6. Ухвалою 20.03.2019 Господарський суд Одеської області відхилив грошові вимоги ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" до ПАТ "ТВФ "Чорне Море" (код ЄДРПОУ 02573556) на суму 54 504 077, 93 грн. (том 33, а.с. 135-142).

6.1. Місцевий суд зазначив, що до заяви про визнання кредиторських вимог (том 6, а.с. 111-115) ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" додано лише частину документів на їх обґрунтування, а зокрема, інформацію про юридичну особу, протокол №09-08 загальних зборів учасників ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" від 09.08.2016, копію угоди про частковий залік зустрічних однорідних вимог від 31.01.2017 та акт звірки взаєморозрахунків (том 6, а.с. 121-130). Водночас, суд зазначив, що ухвалами Господарського суду Одеської області від 12.03.2018 (том 7, а.с. 88-90), 05.06.2018 (том 8, а.с. 158-160), 07.11.2018 (том 19, а.с. 155-158), 05.12.2018 (том 21, а.с. 102-105), 18.01.2019 (том 24, а.с. 135-138) зобов`язано ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" надати докази, підтверджуючі викладені у заяві обставини (оригінали та належним чином засвідчені копії договорів, за якими виникли первісні зобов`язання); викликано ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" для участі у судове засідання.

Разом з тим, ухвали Господарського суду Одеської області від 12.03.2018, 05.12.2018 та від 18.01.2019, направлені на адресу ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" (93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Докучаєва, будинок 25), зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, були повернуті підприємством зв`язку із зазначенням причин: "за закінченням встановленого строку зберігання", "за зазначеною адресою не проживає", "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення", про що свідчать рекомендовані повідомлення про повернення поштових відправлень (том 8, а.с. 35-36, том 21, а.с. 128-129, том 24 а.с. 160-161). Крім того, місцевим судом додатково направлялися ухвали суду від 12.03.2018, 05.06.2018, 07.11.2018, 05.12.2018 та від 18.01.2019 на адресу: АДРЕСА_1 , яка була зазначена у заяві ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" про визнання кредиторських вимог до боржника, як адреса для кореспонденції, та були повернуті підприємством зв`язку із зазначенням причини "за закінченням строку зберігання", про що свідчать рекомендовані повідомлення про повернення поштових відправлень (том 8, а.с. 24-25, том 9 а.с. 34-35, том 21, а.с. 122-123, 137-138, том 24, а.с. 168-169).

6.2. Місцевий суд зазначив, що ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" в жодне судове засідання не з`явилося, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце їх проведення; не повідомило про наявність поважних причин неявки; вимоги ухвал Господарського суду Одеської області від 12.03.2018, 05.06.2018, 07.11.2018, 05.12.2018, 18.01.2019 не виконало; про неможливість подання доказів, витребуваних судом не повідомило.

6.3. Також, місцевий суд звернув увагу, що на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 11.03.2019 ПАТ "ТВФ "Чорне Море" надано такі документи: договір комісії від 01.03.2014, договір комісії від 01.03.2014, договір №28/03/14-А оренди транспортного засобу від 03.03.2014, акт приймання-передачі від 03.03.2014, договір №29/03/14-А оренди транспортного засобу від 03.03.2014, акт приймання-передачі від 03.03.2014, договір оренди від 20.02.2014, договір оренди від 20.02.2014, договір оренди від 20.02.2014, договір оренди №24/02-14 від 24.02.2014, акт приймання-передачі від 24.02.2014, акт приймання-передачі від 24.02.2014, акт приймання-передачі (повернення) від 31.12.2014, акт приймання-передачі від 31.12.2014, договір комісії №1 на продаж товарів від 03.03.2014, договір поставки №26/02-1 від 26.02.2014, договір поставки №26/02-2 від 26.02.2014, договір №08/03/14-ПМ купівлі-продажу від 03.03.2014 (том 33, а.с. 23-62).

6.4. З урахуванням встановлених обставин та положень частин першої, третьої, шостої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які зобов`язують кредитора обґрунтувати склад та розмір заявлених ним грошових вимог, статей 77-79 86 ГПК України, місцевий суд дійшов висновку, що у матеріалах справи наявні лише копії договорів, які були укладені між ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" та ПАТ "ТВФ "Чорне Море" та які були наданні боржником на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 11.03.2019, тоді як первинних документів, визначених законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, щодо виконання укладених договорів (накладні, рахунки, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі), боржником та заявником не надано. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у визнанні грошових вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" до ПАТ "ТВФ "Чорне Море" на суму 54 504 077, 93 грн., як конкурсних.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

7. Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд вимог кредитора, ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" 29.11.2019 подало апеляційну скаргу до Південно-західного апеляційного господарського суду (том 42, а.с. 243-246).

7.1. Ухвалою 23.12.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд відмовив ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 (про відхилення кредиторських вимог) у справі №916/3200/17 (том 42, а.с. 240-242).

7.2. Південно-західний апеляційний господарський суд зазначив, що ухвалою суду від 09.12.2019 залишено апеляційну скарну без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 (про відхилення кредиторських вимог) у справі №916/3200/17 разом з належними доказами, підтверджуючими поважність підстав для поновлення строку, та доказами сплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Також, апеляційний суд зазначив, що 19.12.2019 до суду надійшла заява ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 (про відхилення кредиторських вимог), в якій скаржник, мотивуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, повторно зазначив, що йому лише 27.11.2019 стало відомо про наявність оскаржуваного судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 товариство не отримувало.

7.3. Відмовляючи ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що всі повідомлення направлялися ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" за адресою місцезнаходження юридичної особи - 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Докучаєва, 25, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Факт неотримання стороною у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача щодо неотримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Також, апеляційний суд зазначив, що ухвала Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про відхилення грошових вимог оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26.03.2019, тому з 26.03.2019 ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" мало змогу ознайомитися з ухвалою, яка прийнята за результатом розгляду заяви самого товариства та оскаржити її до апеляційного суду у найкоротший строк. Водночас, скаржником не зазначено об`єктивно непереборних причин, які унеможливлювали отримання поштової кореспонденції за його місцем реєстрації, або неможливості ознайомлення з рішенням суду через мережу інтернет у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що мало наслідком пропуск строку на апеляційне оскарження понад сім місяців.

7.4. Апеляційний суд також зазначив, що заява про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження від 19.12.2019 жодним чином не доповнює мотивів заяви про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 (про відхилення кредиторських вимог) у справі №916/3200/17, долученої до апеляційної скарги.

ЗАЯВЛЕНІ У СПРАВІ КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА РЕЗУЛЬТАТ ЇХ РОЗГЛЯДУ

8. 05.03.2020 АТ "Сбербанк" подано до Верховного Суду заяву про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" на ухвалу апеляційного суду від 23.12.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море") у справі №916/3200/17 на підставі пункту 2 абзацу першого частини другої статті 293 ГПК України в редакції до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-IX.

8.1. АТ "Сбербанк" доводило, що правильне застосування апеляційним судом норм права при прийнятті рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" на ухвалу місцевого суду від 20.03.2019 про розгляд спірних вимог кредитора є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, оскільки за усталеною практикою ЄСПЛ, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008). Заявник зіслався на правову позицію Верховного Суду в ухвалі від 27.02.2020 у справі №923/1/19.

8.2. За змістом пункту 2 абзацу першого частини другої статті 293 ГПК України в редакції, що діяла до набрання чинності 08.02.2020 Законом України від 15.01.2020 №460-IX, вбачається, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

На момент вирішення Верховним Судом питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" ухвалою від 19.03.2020 аналогічна процесуальна норма передбачена частиною другою статті 293 ГПК України в редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX (том 43, а.с. 244-248).

Разом з тим, відмова у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої частиною другою статті 293 ГПК України в редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX, чинного з 08.02.2020 (пунктом 2 абзацу першого частини другої статті 293 цього Кодексу в редакції до внесення змін Законом України від 15.01.2020 №460-IX), є правом, а не обов`язком касаційного суду, що реалізується судом з урахуванням принципів диспозитивності, пропорційності та забезпечення заявнику касаційної скарги права на доступ до суду. Водночас, при застосуванні зазначеної норми процесуального закону, як підстави для відмови у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції враховує, що у касаційній скарзі об`єктом оскарження має бути визначено ухвалу суду, за винятком ухвал, якими закінчено розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" на ухвалу місцевого суду від 20.03.2019 про розгляд спірних вимог кредитора у справі №916/3200/17, Південно-західним апеляційним господарським судом постановлено ухвалу від 23.12.2019, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за зазначеною апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України (том 42, а.с. 240-242).

Отже, оскаржувана в касаційному порядку ухвала апеляційного суду від 23.12.2019 у справі №916/3200/17 за своєю правовою природою є судовим рішенням, яким закінчено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" на ухвалу місцевого суду від 20.03.2019 про розгляд спірних вимог кредитора ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" у справі №916/3200/17.

З огляду на таке, відсутні підстави для застосування частини другої статті 293 ГПК України в редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX та закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" на ухвалу апеляційного суду від 23.12.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море") у справі №916/3200/17, оскільки протилежне становитиме обмеження скаржника у доступі до суду касаційної інстанції.

9. 29.04.2020 ТОВ "ФК "Геліос" подано до Верховного Суду заяву про заміну кредитора (заявника) правонаступником у порядку статті 52 ГПК України, в якій заявник просив Суд залучити до участі у справі правонаступника (здійснити заміну) кредитора - ПАТ "Імексбанк" (код ЄДРПОУ 20971504) на його правонаступника - ТОВ "ФК "Геліос" (код ЄДРПОУ 42322556) у справі №916/3200/17 про банкрутство ПАТ "ТВФ "Чорне Море", а також, зокрема, при касаційному розгляді справи №916/3200/17 за касаційною скаргою ТОВ "Мережа готелів 'Чорне море".

9.1. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "ФК "Геліос" зазначило, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2019 визнано частково грошові вимоги ПАТ "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" до ПАТ "ТВФ "Чорне Море" на суму 290 056 770, 19 грн., які виникли на підставі кредитного договору №11/14 від 20.03.2014, укладеного ПАТ "Імексбанк" з ТОВ "Мідель", як такі, що забезпечені заставою (іпотекою) майна ПАТ "ТВФ "Чорне море" за іпотечним договором від 31.03.2014. Також, заявник зазначив, що за результатами проведення торгів 11.10.2019 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "ФК "Геліос" укладено Договір №108 про відступлення прав вимоги від 11.10.2019, відповідно до додатка №1 якого Банком відступлено заявнику (Новому кредитору) право вимоги за кредитним договором №11/14 від 20.03.2014 з урахуванням всіх змін та доповнень, укладених ПАТ "Імесксбанк" з ТОВ "Мідель". Скаржник аргументував, що 05.11.2019 між Банком та Новим кредитором укладено Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідчений 05.11.2019 приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. та зареєстрований в реєстрі за №3819, відповідно до додатка №1 якого Банком відступлено Новому іпотекодержателю майнові права за Іпотечним договором з майновим поручителем ПАТ "ТВФ "Чорне море" 31.03.2014, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю., та зареєстрованим в реєстрі №2138 з урахуванням всіх змін та доповнень.

Заявник, з посиланням на статті 509 512 513 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 52 ГПК України, доводив, що на момент подання до касаційного суду заяви про заміну кредитора правонаступником (Новим кредитором) права вимоги за кредитним договором №11/14 від 20.03.2014 та Іпотечним договором з майновим поручителем ПАТ "ТВФ "Чорне море" від 31.03.2014, зареєстровані в реєстрі за №2138 перейшли від ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "ФК "Геліос".

9.2. За змістом статті 512 ЦК України вбачається, що підставою для заміни кредитора у зобов`язанні визначено передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої цієї статті).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).

9.3. Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.

Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що в силу частини першої статті 300 ГПК України, до повноважень суду касаційної інстанції не належить встановлення фактичних обставин справи, оскільки касаційний суд перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі обставин, вже встановлених місцевим та апеляційним судами.

Відтак, вирішення питання щодо можливості здійснення сингулярного правонаступництва вимог кредитора до боржника на стадії касаційного перегляду судового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море", не належить до компетенції суду касаційної інстанції, оскільки касаційний суд не наділений повноваженнями щодо оцінки наданих ТОВ "ФК "Геліос", як новим кредитором, доказів - договору №108 про відступлення прав вимоги від 11.10.2019 та договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 05.11.2019, та визначення конкретного обсягу кредиторських вимог, які відступлено ТОВ "ФК "Геліос", і розміру вимог, які залишились не відступленими, оскільки такі питання пов`язані з оцінкою доказів у справі.

За таких обставин, касаційний суд, керуючись приписами статей 52 300 ГПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Геліос" про заміну кредитора ПАТ "Імексбанк" правонаступником ТОВ "ФК "Геліос" у справі №916/3200/17 за заявою ТОВ "ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ" про банкрутство ПАТ "ТВФ "Чорне море".

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ТОВ "Мережа готелів "Чорне море")

10. Скаржник доводив, що місцевий суд, направляючи копію ухвали від 20.03.2019, неправильно зазначив область знаходження міста Лисичанськ, яке знаходиться не у Донецькій області, а в Луганській області. Водночас, скаржник аргументував, що дізнався про наявність прийнятого рішення лише 27.11.2019. Крім того, скаржник, з посиланням на порушення апеляційним судом статей 119 256 261 ГПК України, судову практику ЄСПЛ у справах "Надточій проти України", "Пелевін проти України" та інші, зазначив, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та в доступі до правосуддя, а також зазначив про наявність підстав для визнання поважності пропуску ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" строків на подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, внаслідок чого просив скасувати ухвалу апеляційного суду від 23.12.2019.

Доводи інших учасників справи

11. У відзиві АТ "Сбербанк" на касаційну скаргу ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" зазначено, що з тексту касаційної скарги не вбачається зазначення з яких саме підстав оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції та не наведено обґрунтування того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права апеляційним судом, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду більше семи місяців, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції. Також, у відзиві зазначено, що систему поштової індексації України побудовано з урахуванням територіальної належності підприємств поштового зв`язку та населених пунктів до адміністративних утворень України на основі п`ятизначної структури індексу. П`ятизначна поштова індексація дозволяє зробити процеси сортування кореспонденції більш якісними, простими, а також сприяє прискоренню доставки пошти до адресата. Зокрема, згідно з реєстром індексації України, індекс 93100 - місто Лисичанськ, Луганська область.

11.1. У відзиві АТ "Сбербанк" зазначено, що подання ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" касаційної скарги, без усунення недоліків апеляційної скарги, після того як судом було повернуто апеляційну скаргу з підстав порушення норм процесуального права, є нічим іншим як діями, спрямованими на затягування розгляду справи, перешкоджає розгляду справи у розумні строки, перешкоджає задоволенню вимог кредиторів у справі про банкрутство, є діями, що демонструють відверту неповагу до інших учасників процесу та суду.

12. Розпорядник майна ПАТ "ТВФ "Чорне Море" Каленіченко С.Г. у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" зауважив, що подання скаржником апеляційної скарги на судове рішення (ухвалу місцевого суду 20.03.2019) через дев`ять місяців після його прийняття є процесуальним зловживанням, порушенням принципів господарського судочинства та свідомим затягуванням розгляду даної справи про банкрутство, у якій триває процедура розпорядження майном понад два роки. Розпорядник майна Каленіченко С.Г. погодився з висновками апеляційного суду про неповажність причин пропуску ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду про відхилення його вимог до боржника та відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

13. Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 в редакції станом на 23.12.2019

Пункт 17 - внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення в письмовому вигляді, через смс-повідомлення або повідомлення, що підтримуються засобами Інтернету, на вибір користувача. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.

Пункт 99 - рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Пункт 116 - у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Пункт 117 - після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

14. Господарський процесуальний кодекс України

Частина третя статті 2 - основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частина друга статті 42 - учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частина сьома статті 120 - учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частина восьма статті 120 - якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Частина шоста статті 242 - днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частина десята статті 242 - судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Частина одинадцята статті 242 - у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частина дванадцята статті 242 - особа, яка не брала участі у справі, але стосовно якої суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції.

Частина перша статті 260 - апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Частина друга статті 260 - до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Частина четверта статті 260 - якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Частина шоста статті 260 - питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Пункт 4 частини першої статті 261 - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування апеляційним судом статей 119 256 261 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

16. Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов`язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.

Отже, учасники справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник/представники), повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

17. Відповідно до частин третьої, сьомої статті 120 та частини одинадцятої статті 242 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною шостою статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Отже, з огляду на зазначений перелік обставин, не можна стверджувати, що судове рішення (ухвала місцевого суду 20.03.2019) була вручена скаржнику з визначенням дня вручення судового рішення, оскільки надіслана ухвала була повернута "за закінченням терміну зберігання", що не підтверджує жодної з обставин, передбачених частиною шостою статті 242 ГПК України. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц за фактичних обставин повернення судової повістки "за закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду не погоджується з доводами скаржника про те, що зазначене є підставою для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з огляду на таке.

Частинами сьомою, восьмою статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи, а у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Крім того, положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Отже, на учасника судового процесу прямо покладено обов`язок не лише зазначати місцезнаходження та інші контактні данні (електронну пошту, телефони, інші засоби зв`язку) під час подання процесуальних документів, але й своєчасно повідомляти суд про зміну таких даних.

18. З матеріалів справи вбачається, що скаржник у заяві з кредиторськими вимогами до боржника зазначив місцезнаходженням кредитора - 93100, місто Лисичанськ, вулиця Докучаєва, 25. Зазначена адреса також встановлена як місцезнаходження ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, у поданій заяві з кредиторськими вимогами, представник юридичної особи - ТОВ "Мережа готелів "Чорне море" також зазначив місце власної реєстрації як фізичної особи - АДРЕСА_1 (том 6, а.с. 111).

Будь-які заяви чи клопотання щодо зміни адрес місцезнаходження заявника чи його представника, відповідно до частин сьомої, восьмої статті 120 ГПК України, скаржником або його представниками до суду не подавались, а тому суди першої та апеляційної інстанцій правильно надсилали поштову кореспонденцію заявнику за зазначеними ним адресами, яку він систематично не отримував.

19. Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала місцевого суду щодо відмови у визнанні спірних кредиторських вимог ТОВ "Мережа готелів "Чорне море", прийнята судом 20.03.2019, повний текст ухвали складено і підписано 25.03.2019 (том 33, а.с. 135-142).

Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 20.03.2019, прийнятої за результатами заяви щодо розгляду спірних вимог до боржника, є - 04.04.2019.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що скаржником подано апеляційну скаргу 29.11.2019, тобто з порушенням строку на подання такої скарги понад сім місяців

Відповідно до частини третьої статті 256 ГПК України, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

20. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у даній справі апеляційну скаргу ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 (одержана 29.11.2019 відповідно до відмітки вх. №2337/19, том 43, а.с. 78-84), залишено без руху, зобов`язано скаржника протягом десяти днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати заяву про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги скаржником з доказами, що підтверджують поважність підстав для поновлення такого строку (том 42, а.с. 218-221). Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 19.12.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд вимог кредитора (том 42, а.с. 230-233), що підтверджує отримання скаржником ухвали про виправлення недоліків 09.12.2019.

Разом з тим, апеляційний суд, дослідивши апеляційну скаргу та зазначену заяву про поновлення строку, дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, оскільки скаржником не зазначено об`єктивно непереборних причин, які унеможливлювали отримання поштової кореспонденції за його місцем реєстрації, або неможливості ознайомлення з рішенням суду через мережу інтернет у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а заява про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження жодним чином не доповнює мотивів заяви про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 (про відхилення кредиторських вимог) у справі №916/3200/17, долученої до апеляційної скарги (том 42, а.с. 240-242).

21. Також, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи та висновки апеляційного суду, викладені у зазначеній ухвалі від 23.12.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що місцевий суд неодноразово направляв на адресу скаржника копії ухвал Господарського суду Одеської області від 12.03.2018 про прийняття заяв кредиторів, від 05.12.2018 про продовження процедури розпорядження майном та призначення попереднього засідання суду та від 18.01.2019 про продовження процедури розпорядження майном та відкладення попереднього засідання суду, направлені на адресу ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море", а саме 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Докучаєва, 25, зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідає положенням статей 120 176 ГПК України щодо вимог про повідомлення суб`єкта підприємницької діяльності за зазначеною ним адресою місцезнаходження.

Разом з тим, такі відправлення були повернуті підприємством зв`язку із зазначенням причин: "за закінченням встановленого строку зберігання", "за зазначеною адресою не проживає", "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення", про що свідчать рекомендовані повідомлення про повернення поштових відправлень (том 8, а.с. 35-36, том 21, а.с. 128-129, том 24 а.с. 160-161).

Крім того, місцевим судом додатково направлялися ухвали суду від 12.03.2018, 05.06.2018, 07.11.2018, 05.12.2018 та від 18.01.2019 на адресу: АДРЕСА_1, яка була зазначена у заяві ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" про визнання кредиторських вимог до боржника, як адреса представника уповноваженої особи ТОВ "Мережа готелів "Чорне Море" - ОСОБА_1 , та були повернуті підприємством зв`язку із зазначенням причини "за закінченням строку зберігання", що вбачається з рекомендованих повідомлень про повернення поштових відправлень (том 6, а.с. 111, 131, том 8, а.с. 24-25, том 9 а.с. 34-35, том 21, а.с. 122-123, 137-138, том 24, а.с. 168-169).

З матеріалів справи вбачається, що апеляційним судом також неодноразово направлялись копії ухвал на зазначені в апеляційній скарзі адреси - місцезнаходження скаржника: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Докучаєва, буд. 25, а також за адресою: АДРЕСА_5 . Зокрема, апеляційний суд у справі про банкрутство неодноразово направляв на зазначені адреси копії ухвал. Разом з тим, такі судові відправлення також не були отримані представниками скаржника (том 34, а.с. 15, 43, 112, 127; том 35, а.с. 21, 119).

З огляду на таке, касаційний суд погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду 20.03.2019 про відхилення спірних кредиторських вимог, який було пропущено понад сім місяців, з огляду на те, що скаржник, звертаючись з грошовими вимогами, які були предметом спору у даній справі, та надавши дві адреси для його повідомлення про судові засідання у справі, не забезпечив належного отримання поштової кореспонденції внаслідок власної бездіяльності, а тому поведінка скаржника, який не здійснював відповідного контролю щодо отримання ним судових повісток, підтверджує відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

22. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 у справі №916/3200/17 направлена судом до зазначеного реєстру 25.03.2019 та оприлюднена 26.03.2019.

Отже, скаржник, який звернувся з кредиторськими вимогами у справу №916/3200/17 про банкрутство 12.03.2018 (том 6, а.с. 111-131), повинен був слідкувати за розглядом його справи в суді та не був позбавлений можливості ознайомитись з повним текстом зазначеної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зазначене відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", який підкреслив, що сторони у розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

23. Верховний Суд звертає увагу, що представник скаржника ОСОБА_1 , відповідно до інформації, наявної в Єдиному реєстрі адвокатів України, є адвокатом (свідоцтво №1325 від 28.12.2004, видане Одеською обласною КДКА), тому її навички та наявність певних професійних якостей презюмується. Сама Трюханова І.В., як адвокат, повинна була усвідомлювати наслідки подання заяви з неточною адресою, неповнотою надання інформації щодо засобів зв`язку та/або наслідки невчасного подання заяви про зміну такої адреси та засобів зв`язку. Зазначені недоліки в роботі представника є суб`єктивним фактором, який не підтверджує наявності об`єктивних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи скаржника про зазначення в поштових повідомленнях неправильної адреси (області розташування міста скаржника) спростовується змістом поштових відправлень, у яких було правильно вказано адміністративно-територіальну приналежність міста Лисичанськ до Луганської, а не Донецької області. Крім того, на поштових відправленнях зазначалась інша інформація (поштовий індекс, місто, вулиця), яка дає можливість достовірно ідентифікувати адресата поштового відправлення, тому, за умови правильного зазначення таких даних (правильність зазначення інших даних скаржником у касаційній скарзі не заперечувалась), відсутні підстави стверджувати про те, що поштові відправлення були направлені неправильному адресату.

24. Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії", заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Також, суд касаційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 01.06.2006 у справі " В`ячеслав Корчагін проти Росії", згідно з якою Суд зазначив: "Незважаючи на те, що матеріали справи, що надходять до суду, не містять конкретних доказів, таких як поштові відмітки, що стосуються відправлення рішення суду, сам заявник визнав у національному провадженні, що ці рішення були направлені на його адресу і потім були повернуті суду як недоставлені. Тому немає сумніву, що з метою повідомлення заявника була використана правильна адреса. У межах конкретної судової стадії провадження проти заявника сторонами не заперечувалося, що повідомлення про винесення рішення і власне рішення було надіслано на зареєстровану адресу заявника, що стосується поведінки національних органів влади у даній справі, суд зазначив, що вони діяли відповідно до законодавства, надсилаючи повідомлення на зареєстровану адресу проживання. Також інформація, яка стосується призначених слухань, була своєчасно та адекватно доступною через інтернет-сторінку (веб-сайт) суду. Таким чином, суд демонстрував достатню старанність, щоб дозволити заявнику, який повинен був знати правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень, які стосуються підприємців, визначитися з провадженням проти нього, а саме процедури оскарження у справі".

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ дії та бездіяльність скаржника, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від 20.03.2019, відповідно до апеляційної скарги 29.11.2019, оскільки скаржник як заінтересована особа, не продемонстрував готовність брати участь на всіх етапах розгляду такої заяви, не вжив заходів до отримання поштової кореспонденції суду за визначеними ним адресами у заяві з кредиторськими вимогами, що дозволяє дійти висновку про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб`єктивними, залежали від поведінки скаржника, як учасника справи, та не пов`язаними з наявністю об`єктивних обставин. Скаржник не проявив особистої старанності при захисті власних інтересів та прийнятті рішення про ініціювання процедури апеляційного оскарження у справі.

25. Скаржник посилався у зазначеній заяві про поновлення строку на практику ЄСПЛ, однак, саме по собі посилання на практику Європейського суду з прав людини, без належного обґрунтування її застосування щодо конкретних обставин даної справи та надання відповідно до вимог статей 74 76-77 ГПК України належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів не є достатньою самостійною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

26. Доводи скаржника, зазначені в пункті 10 описової частини даної постанови, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 16-25 мотивувальної частини цієї постанови.

Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі №906/142/18, згідно з якою: "приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про призначення розгляду скарги з вказівкою причин повернення "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду", оскільки висновки касаційного суду у справі зроблено за інших обставин справи.

Зокрема, у справі №906/142/18 заявником касаційної скарги була фізична особа, яка не має обов`язку зазначати власну адресу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, у даній справі №916/3200/17 скаржником є юридична особа, на яку, відповідно до положень статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, та відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону, такі дані вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Також, у справі №906/142/18 скаржник мав процесуальний статус відповідача (особи, яка об`єктивно не могла знати про наявність спору), у той час як у даній справі заявник був безпосереднім ініціатором подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника, а в подальшому - ініціатором подання апеляційної та касаційної скарги, тобто, особою, яка ініціювала судовий розгляд його грошових вимог та мала контролювати хід такого процесу для захисту власних майнових інтересів.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали судом апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали апеляційного суду.

В. Судові витрати

28. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 301 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2019 про розгляд кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів "Чорне море") у справі №916/3200/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

О.В. Васьковський