Якщо податковий орган провів перевірку, яка має ознаки як камеральної так і документальної, це свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною (ВС/КАС у справі № 813/7410/14 від 13 жовтня 2020 р.)

Фабула судового акту: Відповідно до ст.ст. 75, 76, 78 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. На практиці ж часом трапляється так, що контролюючий орган зловживає своїми повноваженнями, перевіряючи також інші документи, ніж ті, що передбачені ПК України.

У цій справі позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов’язання з ПДВ.

Так, податковим органом було проведено камеральну перевірку, яка мала б проводитись виключно по документах податкової звітності.

Однак, податковий орган під час даної перевірки брав до уваги не лише дані податкової звітності позивача, як передбачено нормами ПК України, а й копії документів, наданих Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС у м. Києві, а саме: акти державного виконавця.

Позиція ВС:

ВС зробив висновок, що податковий орган провів перевірку, що одночасно має ознаки як камеральної так і документальної, що свідчить про порушення порядку проведення перевірок внаслідок чого перевірка є протиправною.

Також, судами було зазначено, що вказані вище акти державного виконавця не можуть бути єдиними та достатніми документами, на підставі яких може бути визначений позивачу розмір грошових зобов`язань по ПДВ у зв`язку із їх протиправністю, оскільки, містять дописи щодо вартості об`єкта фінансового лізингу та сум ПДВ. Судом першої інстанції, що підтверджено висновками суду апеляційної інстанції, враховано, що у акті перевірки податкового органу відсутній опис господарських відносин, відсутній чіткий виклад порушень податкового законодавства, допущених позивачем та посилань на первинні документи або дані звітності, що слугували підставою для таких висновків.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: У випадку несвоєчасного відшкодування податку на додану вартість у платника податку виникає право вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування (ВС/КАС, № 825/2363/16, 28.02.20)

Лист довільної форми до податкової з повідомленням про подання податкової звітності помилково не може вважатись податковою звітністю (ВС/КАС у справі № 520/1186/19 від 24.02.2020)

За відсутності доказів виконання ДПІ всіх дій, передбачених для встановлення місцезнаходження платника податків, анулювання реєстрації платника ПДВ є протиправним (ВС/КАС, №826/3221/16,03.04.20)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 813/7410/14

касаційне провадження № К/9901/25734/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 (суддя Кузан Р.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 (судді: Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі №813/7410/14 за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Городоцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

03.08.2012 суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Городоцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.07.2012 № 0004481741, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 31 759, 00 грн, в тому числі за основним платежем 211 729, 00 грн та за штрафними санкціями 105 865, 00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у ході проведення камеральної перевірки його податкової звітності у зв`язку із поверненням предмету договорів фінансового лізингу від 29.07.2008, а саме: три одиниці сідлових тягачів DAF модель FT105XF460SC, 2008 року випуску (номери кузова/шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) не перевірялась залишкова балансова вартість зазначених транспортних засобів, які перебували у користуванні, а також обґрунтованість поданої лізингодавцем вартості предметів лізингу, як бази нарахування податку на додану вартість. Крім того, зазначив, що для визначення суми податку на додану вартість, що відображається у податковій звітності, необхідно проводити документальну перевірку, а не камеральну, з метою дослідження первинних документів та те, що відповідачем використані в ході перевірки виконавчі документи, що не відповідають встановленій законодавством формі та мають сліди виправлень та дописок, тому є неналежними та не можуть бути підставою для визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість позивачеві.

У зв`язку із чим, просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.07.2012 № 0004481741, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 31 759, 00 грн, в тому числі за основним платежем 211 729, 00 грн та за штрафними санкціями 105 865, 00грн.

У запереченнях на позов, відповідачем зазначено, що лізингодавець має право самостійно здійснювати повернення предметів лізингу від лізингоотримувачів та з урахуванням особливостей, як документального оформлення повернення предмету фінансового лізингу, так і оподаткування операцій передачі у лізинг та операцій у разі повернення з лізингу, оформлювати акт вилучення предмету лізингу за підписом лізингодавця або акт вилучення у боржника предметів за формою відповідно до «Інструкції про повернення виконавчих дій», затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 (далі у тексті - Інструкція), і вони можуть вважатися документами, що підтверджують факт сплати податку, із чим позивач не погоджується. Також, зазначає, що акти вилучення транспортних засобів у судовому порядку не оскаржувались, а постанови про відкриття виконавчого провадження були скасовані судами лише з формальних процедурних питань, а тому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити у повному обсязі.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.03.20013 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Городоцької міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 31.07.2012 № 0004481741.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 касаційну скаргу Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволено частково, вказані постанова та ухвала судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Із урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, дослідивши подані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини справи Львівський окружний адміністративний суд постановою від 05.01.2015 визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 31.07.2012 № 0004481741, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 31 759, 00 грн, в тому числі за основним платежем 211 729, 00 грн та за штрафними санкціями 105 865, 00грн. Стягнув на користь суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 204, 00 грн.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.03.2016 залишив без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.01.2015.

Городоцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить провести заміну відповідача Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на Городоцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області, скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначає, що судами не було надано належну правову оцінку діям позивача під час розгляду справи, оскільки лізингодавець у разі прострочення платежу частково або у повному обсязі понад 30 днів має право відмовитись від договору фінансового лізингу та у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача. Тому, акт вилучення транспортних засобів, складений за формою відповідно до Інструкції, та який містить інформацію щодо ПДВ, розрахованого на підставі вартості вилученого предмету лізингу на думку скаржника може вважатись документом, що підтверджує факт сплати даного податку, а тому такий платник податків несе відповідальність, встановлену законодавством.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.05.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу суду не надано.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 12.10.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 13.10.2020.

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Верховний Суд допускає заміну відповідача - Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником - Городоцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (далі у тексті - Городоцька ОДПІ).

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Між СПД-ФО ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 29.07.2008 укладено договори фінансового лізингу (об`єкт фінансового лізингу - сідлові тягачі DAF FT105XF460SC, 2008 року випуску, 3 одиниці, кузови/шасі №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І. були вчинені виконавчі написи від 16.02.2012 №№ 317, 318, 320 про повернення з користування СПД-ФО ОСОБА_1 на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" об`єктів фінансового лізингу у зв`язку із невиплатою лізингоотримувачем у строк (згідно з узгодженим графіком) лізингових платежів. При цьому, відповідно до виконавчих написів, загальна первинна вартість кожного предмета фінансового лізингу, що був переданий у користування на умовах фінансового лізингу, становила 732 898, 79 грн, а вартість предмета лізингу, що підлягала відшкодуванню становила 112 465, 28 грн.

На підставі заяв ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про примусове виконання виконавчих написів від 22.02.2012 відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві (далі у тексті - ВДВС) 23.02.2012 були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень.

Крім того, 23.02.2012 ВДВС були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - об`єктів фінансового лізингу.

У наявних актах державного виконавця від 02.04.2012 про повернення об`єктів фінансового лізингу сідлові тягачі DAF модель FT105XF460SC , 2008 року випуску ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), передані представникові ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль".

При цьому, у актах зазначено, що вартість повернутих предметів з метою оподаткування складає: сідлового тягача кузов № НОМЕР_1 - 429 074, 99 грн, в тому числі, ПДВ 20% - 68 703, 84 грн; сідлового тягача кузов № НОМЕР_2 - 412 223, 05 грн, в тому числі, ПДВ 20% - 71 512, 50 грн; сідлового тягача кузов № НОМЕР_3 - 429 074, 99 грн, в тому числі, ПДВ 20%- 71 512, 50 грн.

Городоцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих СПД-ФО ОСОБА_1 у податковій звітності з податку на додану вартість, результати якої відображені в Акті № 287/17/ НОМЕР_5 від 23.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.6 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ за квітень 2012 року на суму 211 728, 80 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту у цьому розмірі.

Досліджуючи зміст даного акта перевірки від 23.07.2012 суд першої інстанції встановив, що саме акти вилучення від 02.04.2012 були враховані відповідачем під час проведення камеральної перевірки та вказана у них сума ПДВ зазначена відповідачем як така, що повинна була бути включена позивачем до складу податкових зобов`язань за квітень 2012 року.

Разом з тим, встановлено, що суду надані ідентичні акти державного виконавця про повернення об`єктів фінансового лізингу від 02.04.2012, з даних актів державного виконавця вбачається, що вони не містять вказівки про вартість вилучених об`єктів фінансового лізингу та суму ПДВ, що включається в цю вартість.

Не зважаючи на відсутність достовірних даних щодо дійсної залишкової вартості об`єктів фінансового лізингу, що були повернуті внаслідок неналежного виконання умов договору фінансового лізингу лізингоотримувачем, без достатніх документальних доказів або письмових пояснень від сторін щодо суми, яка підлягає відображенню платником податку у складі податкових зобов`язань при поверненні об`єктів фінансового лізингу, відповідачем 31.07.2012 на підставі зазначеного вище акта № 287/17/ НОМЕР_5 від 23.07.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0004481741 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 317 594, 00 грн (основний платіж - 211 729, 00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 105 865, 00 грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.ст. 75, 76, 78 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 78.1.9 ст. 79 ПК України у випадку, коли щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання, - податковий орган проводить документальну позапланову перевірку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 20.06.2012 року Городоцька ОДПІ на запит від 18.06.2012 року отримала відповідь від суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 та повинна була призначити документальну позапланову перевірку.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка була камеральною, тобто мала б проводитись виключно по документах податкової звітності.

Однак, податковий орган під час даної перевірки брав до уваги не лише дані податкової звітності позивача, як передбачає нормами Податкового кодексу України, а й копії документів, наданих Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС у м. Києві, а саме: акти державного виконавця від 02.04.2012, згідно з якими загальна вартість об`єктів фінансового лізингу, що повернуті лізингодавцю у зв`язку із неналежним виконанням умов договору складала 1 270 373, 03 грн, у тому числі ПДВ - 211 728, 84 грн).

Отже, податковий орган провів перевірку, що одночасно має ознаки як камеральної так і документальної, що свідчить про порушення порядку проведення перевірок внаслідок чого перевірка є протиправною.

Суд звертає увагу і на той факт, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012 у справі №2а-4848/12/2670, постановою від 24.04.2012 у справі №2а-4481/12/2670 та постановою від 15.05.2012 у справі №2а-4479/12/2670, залишеними без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду, визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця державної виконавчої служби у Оболонському районі міста Києва про відкриття виконавчих проваджень, у межах яких відбулось повернення трьох транспортних засобів, що були об`єктами фінансового лізингу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) операції платника податків з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю) є об`єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з п. 187.6 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об`єкта фінансової оренди у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Відповідно до п.п. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об`єктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна у лізинг (оренду), крім переданого у фінансовий лізинг. З наведеного випливає, що операція з повернення об`єкта фінансового лізингу з метою оподаткування ПДВ для сторін такого правочину є об`єктом оподаткування та оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку.

Згідно з абз. 1 п.п. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об`єктом оподаткування ПДВ операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

Як передбачено пунктом 189.5 ст. 189 ПК України, у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу, які були повернуті лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв`язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів. При цьому ціна продажу визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 цього Кодексу, а ціна придбання визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об`єкта фінансового лізингу, що несплачені за такий об`єкт лізингу на дату такого повернення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що повернення об`єкта лізингодавцю у лізингоодержувача прирівняне до його продажу, а тому вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізингу у випадку розірвання договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії (у тому числі, з підстав несплати лізингових платежів) з метою оподаткування ПДВ для лізингоотримувача є об`єктом оподаткування і оподатковується таким податком у загальному порядку. Таким чином, якщо позивач має визначати різницю і коригувати фінансовий результат, то повинен відобразити у податковому обліку різниці за пунктами 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено, що датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Водночас Верховний Суд зазначає, що повернення об`єкта лізингодавцю від лізингоодержувача є постачанням відповідно до положень п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України і являється об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України. Базу оподаткування такої господарської операції визначають згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України, тому дата виникнення зобов`язання - це дата передачі об`єкта.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що вказані вище акти державного виконавця від 02.04.2012 про повернення ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" від СПД-ФО ОСОБА_1 об`єктів фінансового лізингу не можуть бути єдиними та достатніми документами, на підставі яких може бути визначений позивачу розмір грошових зобов`язань по податку на додану вартість у зв`язку із їх протиправністю, оскільки, містять дописи щодо вартості об`єкта фінансового лізингу та сум ПДВ. Акти державного виконавця щодо вилучення транспортних засобів є визначальними саме для встановлення дати виникнення зобов`язання у позивача щодо оподаткування ПДВ. Судом першої інстанції, що підтверджено висновками суду апеляційної інстанції, враховано, що у акті перевірки податкового органу від 23.07.2012 відсутній опис господарських відносин, що існували між позивачем та ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", відсутній чіткий виклад порушень податкового законодавства, допущених позивачем та посилань на первинні документи або дані звітності, що слугували підставою для таких висновків.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 287/17/ НОМЕР_5 від 23.07.2012 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України. Обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником взагалі не зазначено.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів про ненадання контролюючим органом належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем. Враховуючи викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.07.2012 № 0004481741, яким збільшено суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 31 759, 00 грн, в тому числі за основним платежем 211 729, 00 грн та за штрафними санкціями 105 865, 00грн.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача у справі - Городоцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником - Городоцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Касаційну скаргу Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова