Якщо пішохід ступив ногою на перехід, то водій в будь якому випадку повинен загальмувати та дати дорогу, інакше порушення пп. 18,1 ПДР та штраф за ст. 122 КУпАП (ВС/КАС, справа №751/4821/17, від 04 грудня 2019 р.)

Фабула судового акту: Ця справа ілюструє, яке невиправдано затратне для народу правосуддя в Україні. Очевидна ситуація – водій не загальмував пере пішохідним переходом, по якому проїзджу частину переходив пішохід. Чи порушив пп. 18. 1 ПДР України. Інспектор патрульної поліції на підставі відеозапису порушення винесла постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності за частиною першої ст. 122 КУпАП та наклав штраф у сумі 255,00 грн.

Процесуальне законодавство дозволяє тричі оскаржувати штраф в 255,00 грн. за правилами адміністративного судочинства. При цьому постанова інспектора винесена у липні 2017 року, а постанова суду касаційної інстанції у грудні 2019 року.

Якою нісенітницею займаються державні мужі 2, 5 роки вирішуючи питання законності накладення штрафу у 255,00 гривень, і в решті – решт приходячи до висновку, що такий штраф накладено правильно.

Все ж таки ми загралися із правом особи на апеляційне та касаційне оскарження, треба його обмежити…

Водночас насолоджуємося відео протистояння жінки – пішоходу та бидла - водія :)

Аналізуйте судовий акт: Дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є і тротуар, зовнішній край якого і обмежує дорогу (ВС/КАС,686/13619/17,19.12.19)

Технічна помилка у даті складання постанови про вчинення адмінправопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови (ВС/КАС № 459/1801/17 від 24.12.2019)

Рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад адміністративного правопорушення (ВС/КАС, справа № 524/9162/16-а, 07.11.19)

За відсутності відеозапису нагрудної камери патрульного, яка працювала під час виявлення правопорушення, та наявності наданих водієм фотознімків,твердження про неможливість встановити номерний знак, є недоведеним (ВС/КАС,161/7041/17,28.10.19)

Право інспектора поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб не пов’язується з обов’язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною (ВС/КАС, справа № 127/19283/17, 25.09.19)

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2019 року

Київ

справа №751/4821/17

адміністративне провадження №К/9901/3390/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Герасько Ніни Михайлівни

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (головуючий суддя - Губська О.А., судді - Парінов А.Б., Беспалов О.О.)

у справі №751/4821/17

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Герасько Ніни Михайлівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправною та скасування постанови.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Герасько Ніни Михайлівни (далі - «інспектор роти №4 батальйону УПП в місті Чернігів ДПП НП України лейтенант поліції Герасько Н.М.»), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії АР №697693 від 25 липня 2017 року за частиною першою статті 122 КУпАП, інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Герасько Ніни Михайлівни у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід, не зменшив швидкості і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, оскільки міг створити небезпеку для руху пішохода. Крім того, зважаючи на те, що позивач рухався в щільному потоці автомобілів, міг створити аварійну ситуацію. А тому, оскаржувана постанова є протиправною, необґрунтованою і повинна бути скасована.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем доведено правомірність прийнятої інспектором постанови, з огляду на належні і допустимі доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 122 КУпАП.

Київський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 14 вересня 2017 року скасував постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 серпня 2017 року. Прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправною і скасував оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Судове рішення мотивовано тим, що у момент проїзду позивачем нерегульованого пішохідного переходу, пішохід почала перетин дороги цим пішохідним переходом на зустрічній відносно автомобіля позивача смузі дороги, одночасно, рухаючись, швидкості не зменшувала, на пішохідному переході не зупинялася. Отже, позивачем при наближенні та перетині нерегульованого пішохідного переходу не створювалася перешкода чи небезпека для вказаного пішохода. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не порушив пункт 18.1 Правил дорожнього руху України, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, а постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 серпня 2017 року залишити в силі.

Скаржник касаційну скаргу обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою факти, які були вірно встановлено судом першої інстанції. А саме стосовно того, що позивач мав можливість завчасно бачити пішохода на нерегульованому пішохідному переході, при цьому не зменшував швидкості автомобіля, яким керував і фактично пішохід зупинився на пішохідному переході на певний період часу, щоб проїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Отже, суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, неповно з`ясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального права.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що він не порушував Правила дорожнього руху України (далі - «ПДР України»), в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а при винесенні оскаржуваної постанови інспектор не з`ясував обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а тому позивач вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15 липня 2017 року інспектором роти №4 батальйону УПП в місті Чернігів ДПП НП України лейтенантом поліції Герасько Н.М. було винесено постанову серії АР №697693 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. У зазначеній постанові вказано, що 15 липня 2017 року об 11 годині 05 хвилин позивач в місті Чернігові по вулиці Любецька, 145, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід, не зменшив швидкості і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, чим порушив вимоги пункту 18.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції було досліджено відеозапис правопорушення та встановлено, що позивач мав можливість завчасно бачити пішохода на нерегульованому пішохідному переході, при цьому не зменшував швидкість автомобіля, яким керував і фактично пішохід зупинився на пішохідному переході, на певний період часу, щоб проїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_1

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно із частиною першою статті 122 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України, пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску.

Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.

Відповідно до пункту 4.7 ПДР України, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Відповідно до пункту 4.14 ПДР України пішоходам забороняється, зокрема, виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Пунктом 4.16 ПДР України надано право пішоходу на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

До того ж, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції - частина друга статті 258 КУпАП.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Аналіз вищевказаних норм законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави дійти висновку, що вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.

Забороняється здійснювати об`їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід.

Таким чином, водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, перед нерегульованим пішохідним переходом, позивач не надав перевагу пішоходу (жінка), яка почала рух через проїзну частину. У цей час по правій смузі, не зупиняючись, проїхав автомобіль позивача.

Тобто, пішохід, впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, почав перехід проїзної частини у спеціально відведеному для цього місці. Відповідно, свідомо не зупинившись перед нерегульованим пішохідним переходом, в той час, як пішохід почав рух, позивач безумовно створив їм небезпеку, відповідно, порушив норму 18.1 ПДР України.

Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем при наближенні та перетині нерегульованого пішохідного переходу не створювалася перешкода чи небезпека для вказаного пішохода.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а інспектор поліції при складанні постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції та приймаються Верховним Судом як обґрунтовані.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, внаслідок чого було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року належить скасувати.

З огляду на результат касаційного розгляду й відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Герасько Ніни Михайлівни задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року скасувати, а постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 серпня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду