Якщо іноземця не забезпечено фаховим перекладачем – відмова у перетинанні державного кордону України є незаконною та підлягає скасуванню (рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021, справа №320/9725/20)

Фабула судового акту: Адвокатом Травянко Олександром здійснювалося представництво прав та інтересів громадян Індії у справі за позовом про визнання протиправними та скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року, справа №320/9725/20 позов – задоволено.

При прийнятті рішення судом враховане наступне: Громадяни Індії виявили бажання навчатися та отримати освіту в Україні. Отримавши офіційні запрошення на навчання від вищих навчальних закладів прибули до України. Під час здійснення прикордонного контролю за процедурою першої лінії посадовим особам Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Державної прикордонної служби України надано всі необхідні документи, що посвідчують мету і строки їх перебування в Україні, зокрема: закордонні паспорти з відкритою візою типу D (мета – навчання), оригінали запрошення на навчання видані навчальними закладами України, а також попередньо посадовим особам Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» надано інформацію навчальними закладами, по запрошенню яких приїхали громадяни Індії, щодо прильоту іноземних студентів за запрошеннями на навчання в Україні та надано інформацію про осіб, які будуть здійснювати зустріч студентів в зоні прильоту аеропорту, а також повідомлено засоби зв`язку з ними.

Однак, під час здійснення прикордонного контролю за процедурою першої лінії в уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання громадянами Індії умов в`їзду в Україну. Після чого громадяни Індії мали пройти прикордонний контроль за процедурою другої лінії, яка передбачає серед іншого проведення з іноземцями співбесіди.

Згідно з вимогами пункту 6 Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 14.05.2018 № 392, у разі якщо іноземець не володіє англійською або мовою держави, що межує з Україною, посадові особи на безоплатній основі залучають фахових перекладачів з Довідково-інформаційного реєстру перекладачів Державної міграційної служби України.

Адвокатом достатньо зібрано доказів та відповідно надано до суду, що підтверджують, що під час проведення перевірки, наших Клієнтів не було забезпечено фаховим перекладачем з мови хінді, що призвело до непорозуміння між іноземцями та посадовими особами прикордонної служби.

Пунктом 10 Порядку №392 передбачено, що підтвердженням мети запланованого перебування в Україні можуть бути такі документи: для поїздок з метою отримання освіти або інших видів навчання: довідка про зарахування до закладів освіти для участі у навчальних курсах у рамках основної освіти або підвищення кваліфікації; студентські квитки або довідки щодо відвідуваних курсів. Як зазначалося вище, наші Клієнти надали посадовим особам оригінали запрошень на навчання, що підтверджують заплановану мету їх перебування на території України.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України прийшов до висновку, що порушені права наших Клієнтів підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування рішень про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства.

Аналізуйте судовий акт: Як скасувати тимчасову заборону виїзду за кордон? Або помилки виконавця у застосуванні зворотної дії закону (справа № 754/881/14-ц, від 23 грудня 2019 р)

Дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон у супроводі одного з батьків за відсутності згоди іншого може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення. (ВП ВС,№ 712/10623/17, 04.07.18)

ЦПК України не передбачає такого виду забезпечення позову як тимчасове обмеження у праві виїзду громадян України за кордон (Апеляційний суд Київської області, головуючий Поліщук М. А., судді Березовенко Р. В., Малорода О. І.)

Відсутність перекладача під час складання протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для її скасування (Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 09.09.2019р. по справі №755/7435/19)

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року № 320/9725/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадян Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) та ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) до заступника начальника відділу - начальника 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітана Бур`яна Олександра , в.о. заступника начальника відділу - начальника 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенанта Анісімова Андрія Михайловича та Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов громадян Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) та ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) в особі представника - адвоката Травянка Олександра Івановича до заступника начальника відділу - начальника 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітана Бур`яна Олександра , в.о. заступника начальника відділу - начальника 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенанта Анісімова Андрія Михайловича та Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, в якому позивачі просили суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 01 жовтня 2020 року громадянам Індії: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) паспорт № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) паспорт № НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) паспорт № НОМЕР_3 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) паспорт № НОМЕР_4 , ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) паспорт № НОМЕР_5 , прийняте заступником начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном Бур`яном Олександром ;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 04 жовтня 2020 року громадянам Індії: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) паспорт № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) паспорт № НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) паспорт № НОМЕР_3 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) паспорт № НОМЕР_4 , ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) паспорт № НОМЕР_5 прийняте в.о. заступника начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенантом Анісімовим Андрієм Михайловичем .

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що прийняті відповідачами рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства суперечать вимогам закону, оскільки останні підтвердили відповідними документами мету запланованого перебування на території України. В той же час, відповідачами під час проведення прикордонного контролю та подальшого прийняття спірних рішень не було забезпечено позивачів перекладачем з мови хінді, у спірних рішеннях не зазначені обставини та не наведено даних, на яких ґрунтується висновок щодо неможливості підтвердити мету запланованого перебування на території України, чим обмежено право громадян Індії на отримання освіти на території України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Державної прикордонної служби України надати дозвіл на в`їзд в Україну громадянам Індії: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) паспорт № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) паспорт № НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) паспорт № НОМЕР_3 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) паспорт № НОМЕР_4 , ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) паспорт № НОМЕР_5 з відповідними відмітками в закордонних паспортах та інших документах.

14 грудня 2020 року, а також 16.12.2020 та 18.12.2020 через службу діловодства суду від відповідачів надійшли аналогічні за змістом відзиви на позовну заяву, в якому відповідачі просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджували, що у зв`язку із не підтвердженням позивачами під час здійснення прикордонного контролю 01.10.2020 та 04.10.2020 мети запланованого перебування, керуючись вимогами статті 19 Конституції України та пунктом 4 статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль», посадовими особами Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» відносно них були прийняті рішення про відмову в перетинанні державного кордону України на в`їзд в Україну в порядку, встановленому частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль». Зазначені рішення були оформлені у відповідності до вимог керівних документів. Також, у спірних рішеннях були зазначені конкретні причини, у зв`язку з якими було прийнято відповідне рішення про відмову в перетинанні державного кордону України. Зазначено також, що під час проведення процедури контролю другої лінії та доведення рішення про відмову у перетинанні державного кордону, спілкування з позивачами та посадовими особами Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» відбувалось англійською мовою, якою позивачі володіли на достатньому рівні, що підтверджено відеоматеріалами, доданими до відзиву. Вважають оскаржувані рішення законними та обґрунтованими.

Крім того, у відзивах на позов відповідачі заявили клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Вирішуючи вказані клопотання, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 КАС України.

Відповідно до частини п`ятої вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, типові справи та інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

В силу вимог частини четвертої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку предмет позову не стосується визначених частиною четвертою статті 257 КАС України категорії справ, ця адміністративна справа у розумінні КАС України є справою незначної складності, що має бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Про необхідність розгляду справи у порядку загального позовного провадження відповідачі зазначили, що вказана справа є складною, тому її розгляд повинен бути призначений до розгляду відповідно до положень частини третьої статті 12 КАС України. Крім того, на думку відповідачів, під час розгляду даної справи повинні бути опитані особи, які надавали свої пропозиції для прийняття спірних рішень.

Натомість, жодних посилань на норми процесуального права, які визначають порядок розгляду вказаної категорії справ в порядку загального позовного провадження, у тому числі із розкриттям суті такої підстави як для неможливості розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, що вказана справа є складною, відповідачі взагалі не наводять. Крім того, відповідачами в порядку статей 65 92 КАС України не було заявлено клопотань про виклик свідків, у зв`язку з чим їх твердження про необхідність опитування осіб, які надавали свої пропозиції для прийняття спірних рішень є безпідставними.

Враховуючи, що ця адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є малозначною і будь-яких вагомих підстав для її розгляду у порядку загального позовного провадження відповідачі не зазначили, окрім перелічених вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи у загальному позовному провадженні.

Від представника позивачів 24.12.2020 через службу діловодства суду надійшла відповідь на відзив, за результатом вивчення змісту якої судом встановлено, що позивачі позов підтримали, просили суд позовні вимоги задовольнити.

12 січня 2021 року від відповідача заступника начальника відділу - начальника 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенанта Анісімова Андрія Михайловича через службу діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

13 січня 2021 року від відповідача заступника начальника відділу - начальника 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітана Бур`яна Олександра Валентиновича через службу діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

13 січня 2021 року від відповідача Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» через службу діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) АДРЕСА_1 ( ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянами Республіки Індія, що підтверджено копіями паспортів: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що вищевказані іноземці виявили бажання навчатися та отримати освіту в Україні, у зв`язку з чим надали українським навчальним закладам документи, на підставі яких Державний Вищий навчальний заклад «Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну» та Українсько-Польський вищий навчальний заклад «Центрально-Європейський Університет» направив вказаним громадянам Індії офіційні запрошення на навчання в Україну: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , запрошення № НОМЕР_6 видане 30.07.2020 та дійсне до 30.01.2021; ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , запрошення № НОМЕР_7 видане 29.07.2020 та дійсне до 29.01.2021; ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 , запрошення № НОМЕР_8 видане 04.08.2020 та дійсне ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 , запрошення № НОМЕР_9 видане 31.07.2020 та дійсне до 31.01.2021; ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , запрошення № НОМЕР_10 видане 30.07.2020 та дійсне до 30.01.2021.

Попередньо, Державний Вищий навчальний заклад «Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну» та Українсько-Польський вищий навчальний заклад «Центрально-Європейський Університет» листом від 28.09.2020 № 920 повідомили начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» про прибуття 30.09.2020 о 23 год. 25 хв., рейсом PQ 482 сполученням Дубай-Київ (Бориспіль) для подальшого навчання в Україні позивачів.

30 вересня 2020 року о 23 год. 25 хв., рейсом PQ 482 сполученням Дубай-Київ (Бориспіль) для подальшого навчання за запрошенням Державного Вищого навчального закладу «Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну» прибули іноземці-абітурієнти: громадянка Індії ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Індії ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 ; за запрошенням Українсько-Польського вищого навчального закладу «Центрально-Європейський Університет» прибули: громадянин Індії ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 та громадянин Індії ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час здійснення прикордонного контролю за процедурою першої лінії посадовим особам Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Державної прикордонної служби України позивачами надано всі необхідні документи, що посвідчують мету і строки їх перебування в Україні, зокрема: закордонні паспорти з відкритою візою типу D (мета - навчання), оригінали запрошення на навчання видані навчальними закладами України, а також попередньо посадовим особам Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» надано інформацію навчальними закладами, по запрошенню яких приїхали позивачі, щодо прильоту іноземних студентів за запрошеннями на навчання в Україні та надано інформацію про осіб, які будуть здійснювати зустріч позивачів в зоні прильоту аеропорту, а також повідомлено засоби зв`язку з ними.

Проте, під час здійснення прикордонного контролю за процедурою першої лінії в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання позивачами умов в`їзду в Україну.

Зі змісту позовної заяви слідує, що під час здійснення прикордонного контролю за процедурою другої лінії уповноважені особи Державної прикордонної служби України відповідно до Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну (далі - Порядок № 392) не забезпечили (не надали) позивачам перекладача з мови хінді (індійської мови), а також не забезпечили позивачам перекладача з англійської мови, щоб останні мали можливість та змогу підтвердити мету свого прибуття до України та перетину державного кордону на в`їзд.

За результатами прикордонного контролю, 01.10.2020 заступником начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном Бур`яном Олександром складені рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства громадянам Індії: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) паспорт № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) паспорт № НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) паспорт № НОМЕР_3 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) паспорт № НОМЕР_4 , ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) паспорт № НОМЕР_5 з підстав неможливості підтвердити останніми мету запланованого перебування на території України.

03 жовтня 2020 року позивачів відправили відповідним рейсом в Дубай.

Зі змісту спірних рішень від 01.10.2020 вбачається, що єдиною підставою для їх прийняття стало те, що в супереч вимогам пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль», позивачі не змогли підтвердити мету запланованого перебування на території України. Рішення про скасування візи України не приймалось.

У зв`язку з цим позивачі повторно за власний рахунок придбали квитки та 04.10.2020 о 08 год. 10 хв., рейсом PS 374 сполученням Дубай-Київ (Бориспіль) та прилетіли до України.

Прибувши 04.10.2020 в Україну в Міжнародний аеропорт «Бориспіль», позивачі надали посадовим особам Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Державної прикордонної служби України всі необхідні документи, що посвідчують мету і строки їх перебування в Україні, а саме: закордонні паспорти з відкритою візою типу D (мета - навчання), оригінали запрошення на навчання видані навчальними закладами України, а також попередньо посадовим особам Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» надано інформацію навчальними закладами, по запрошенню яких приїхали позивачі, щодо прильоту іноземних студентів за запрошеннями на навчання в Україні та надано інформацію про осіб, які будуть здійснювати зустріч позивачів в зоні прильоту аеропорту, а також повідомлено засоби зв`язку з ними.

Як стверджують позивачі, їм повторно не було забезпечено перекладача з мови хінді (індійської мови), а також не забезпечено перекладача з англійської мови.

04 жовтня 2020 року в.о. заступника начальника відділу - начальника 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль-1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенантом Анісімовим Андрієм Михайловичем прийняті рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства громадянам Індії: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) паспорт № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) паспорт № НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) паспорт № НОМЕР_3 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) паспорт № НОМЕР_4 , ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) паспорт № НОМЕР_5 . Підставою прийняття вказаних рішень стало те, що позивачі не змогли підтвердити мету запланованого перебування на території України. Рішення про скасування візи України не приймалось.

04 жовтня 2020 року позивачам відмовлено у в`їзді в Україну та відправлено їх відповідним рейсом в Дубай.

Разом з тим, станом на день розгляду справи судом позивачі отримали дозвіл на в`їзд в Україну, зокрема: ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_7 (ОСОБА_7) також 30.11.2020.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття рішень відповідачів щодо відмови у перетинанні державного кордону України, позивачі звернулися з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 53 Конституції України регламентовано, що кожен має право на освіту.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Разом з тим, в силу вимог частини другої статті 4 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту», іноземці та особи без громадянства, у тому числі закордонні українці, які постійно проживають в Україні, особи, яких визнано біженцями, та особи, які потребують додаткового захисту, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України, у тому числі за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Порядок в`їзду іноземців в Україну регулюється Законами України від 22.09.2011 № 3773-VІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773- VI), від 05.11.2009 № 1710-VІ «Про прикордонний контроль» (далі - Закон № 1710-VI), Інструкцією з організації здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2012 № 407 (далі - Інструкція № 407).

В той же час, правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження регламентує Закон України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV).

В силу вимог пункту 6 статті 19 Закону № 661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду-виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Пунктом 3 частини першої статті 20 Закону № 661-IV передбачено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в`їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати.

Відповідно до статті 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон

Прикордонний контроль здійснюється зокрема, щодо осіб, які перетинають державний кордон.

Прикордонний контроль включає: перевірку документів; огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; виконання доручень правоохоронних органів України; перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.

Якщо міжнародним договором, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону № 1710-VI, паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Відповідно до статті 8 Закону № 1710-VI, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови: наявності в нього дійсного паспортного документа; відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну; наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; підтвердження мети запланованого перебування; наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Законом № 3773-VI встановлено правила в`їзду іноземців в Україну та підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.

Так, частиною першою статті 9 Закону № 3773-VI регламентовано, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Статтею 9 Закону № 1710-VI визначено, що прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.

Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в`їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.

Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, та передбачає: встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; з`ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 3773-VI, документами для в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства є, зокрема, паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду чи виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI, приймаюча сторона - зареєстровані в установленому законом порядку українські підприємства, установи та організації, представництва (філії) іноземних підприємств, установ, організацій, представництва міжнародних організацій, а також фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України у зв`язку з навчанням, стажуванням, роботою, або на інших законних підставах, та запрошують чи приймають іноземців та осіб без громадянства.

Пунктом 16 частини першої статті 1 Закону № 1710-VI передбачено, що підтверджуючі документи - документи, що підтверджують факт туристичного обслуговування, навчання, стажування, працевлаштування, лікування в Україні, бронювання або оплату житла, харчування в Україні та повернення до держави свого громадянства або постійного місця проживання, або до третьої держави (у разі необхідності - інші документи, що підтверджують мету та умови перебування в Україні).

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані іноземці виявили бажання навчатися та отримати освіту в Україні, у зв`язку з чим надали українським навчальним закладам документи, на підставі яких Державний Вищий навчальний заклад «Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну» та Українсько-Польський вищий навчальний заклад «Центрально-Європейський Університет» направив вказаним громадянам Індії офіційні запрошення на навчання в Україну: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , запрошення № НОМЕР_6 видане 30.07.2020 та дійсне до 30.01.2021; ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , запрошення № НОМЕР_7 видане 29.07.2020 та дійсне до 29.01.2021; ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 , запрошення № НОМЕР_8 видане 04.08.2020 та дійсне ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 , запрошення № НОМЕР_9 видане 31.07.2020 та дійсне до 31.01.2021; ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , запрошення № НОМЕР_10 видане 30.07.2020 та дійсне до 30.01.2021.

Попередньо, Державний Вищий навчальний заклад «Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну» та Українсько-Польський вищий навчальний заклад «Центрально-Європейський Університет» листом від 28.09.2020 № 920 повідомили начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» про прибуття 30.09.2020 о 23 год. 25 хв., рейсом PQ 482 сполученням Дубай-Київ (Бориспіль) для подальшого навчання в Україні позивачів.

Справжність і достовірність вказаних документів відповідачами не спростована та у суду сумніві не викликає.

На момент проходження прикордонного контролю позивачі мали при собі дійсні паспорти, а саме: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) - паспорт № НОМЕР_1 ; ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) - паспорт № НОМЕР_2 ; ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) - паспорт № НОМЕР_3 ; ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) - паспорт № НОМЕР_4 та ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) - паспорт № НОМЕР_5 , а також діючі багаторазові візи типу D.

З огляду на те, що посадові особи прикордонної служби зазначили підставою для прийняття рішення про відмову позивачам у перетинанні державного кордону України неможливість підтвердження ними мети перебування на території України, суд вважає, що така відмова є необґрунтованою, оскільки позивачами при проходженні прикордонного контролю були пред`явлені документи, що свідчили про їх право в`їзду та перебування на території України, у тому числі й з метою навчання.

Отже, посилання відповідачів на неможливість підтвердження позивачами мети перебування на території України є необґрунтованими та не підтверджуються жодними документальними доказами.

Також, при вирішенні питання щодо правомірності прийняття відповідачами рішень про відмову позивачам в перетинанні державного кордону України судом враховано, що позивачі є громадянами Республіки Індія та не володіють вільно англійською мовою, рідною мовою є хінді (індійська мова).

Згідно з вимогами пункту 6 Порядку проведення підрозділами органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 14.05.2018 № 392 (далі - Порядок № 392), у разі якщо іноземець не володіє англійською або мовою держави, що межує з Україною, посадові особи на безоплатній основі залучають фахових перекладачів з Довідково-інформаційного реєстру перекладачів Державної міграційної служби України.

Проте, судом встановлено, що під час проведення перевірки, позивачів не було забезпечено фаховим перекладачем з мови хінді, що призвело до непорозуміння між іноземцями та посадовими особами прикордонної служби.

Відповідач зазначив, що під час проведення процедури контролю другої лінії та доведення рішення про відмову у перетинанні державного кордону, спілкування з позивачами та посадовими особами ОКПП «Київ» відбувалося англійською мовою, якою, на думку відповідача, позивачі володіли на достатньому рівні, на підтвердження чого надали відеоматеріали.

Суд відхиляє представлений відповідачем в якості доказу електронний носій (CD-диск) з відеоматеріалами спілкування з позивачами та посадовими особами ОКПП «Київ», оскільки під час його дослідження судом не встановлено, що позивачів було забезпечено як перекладачем з англійської мови, так і фаховим перекладачем з мови хінді. Пунктом 10 Порядку № 392 передбачено, що підтвердженням мети запланованого перебування в Україні можуть бути такі документи: для поїздок з метою отримання освіти або інших видів навчання: довідка про зарахування до закладів освіти для участі у навчальних курсах у рамках основної освіти або підвищення кваліфікації; студентські квитки або довідки щодо відвідуваних курсів.

Як зазначалося вище, позивачами було надано посадовим особам відповідача оригінали запрошень на навчання, копії яких наявні в матеріалах справи, що підтверджують заплановану мету перебування позивачів на території України.

Суд відхиляє твердження відповідачів щодо ненадання позивачами під час прикордонного контролю оригіналів запрошень, оскільки такі твердження не відповідають дійсності та не підтверджені жодними документальними доказами.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, суд вважає, що порушені права позивачів підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування рішень про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 01 жовтня 2020 року громадянам Індії: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) паспорт № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) паспорт № НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) паспорт № НОМЕР_3 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) паспорт № НОМЕР_4 , ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) паспорт № НОМЕР_5 , прийняте заступником начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном Бур`яном Олександром , а також визнання протиправними та скасування рішень про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 04 жовтня 2020 року громадянам Індії: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) паспорт № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) паспорт № НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) паспорт № НОМЕР_3 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) паспорт № НОМЕР_4 , ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) паспорт № НОМЕР_5 прийняте в.о. заступника начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенантом Анісімовим Андрієм Михайловичем.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачами не доведено належними та допустимими доказами правомірності їх рішень.

Натомість, позивачами було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ними доводи не були спростовані відповідачами.

Під час розгляду справи відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довели правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачі просили суд стягнути з відповідача Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 50750, 00 грн., витрати, пов`язані з придбанням авіаквитків в розмірі 55091, 00 грн., а також судовий збір в загальному розмірі 4204, 00 грн.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 143 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 143 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На обґрунтування клопотання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу зазначено, що між позивачами ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ОСОБА_7 (ОСОБА_7) та ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) та Адвокатським бюро «Олександра Травянка» в особі адвоката Травянка Олександра Івановича 08.10.2020 укладені аналогічні за змістом договори про надання правової (правничої) допомоги, зокрема: № 102/20 (з громадянином Індії ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 )); АДРЕСА_3 (з громадянином Індії ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 )); № 203/20 (з громадянином Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ); № 105/20 (з громадянином Індії ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 )) та № НОМЕР_11 (з громадянкою Індії ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 )).

Оскільки вищевказані договори аналогічні за змістом, суд надає загальну оцінку їх змісту.

Так, за предметами вказаних договорів, виконавець зобов`язується за дорученням клієнтів надати їм правову допомогу щодо захисту законних прав та інтересів пов`язаних з оскарженням відмови в перетинанні державного кордону України іноземцям.

Відповідно до розділів 4 вказаних договорів, гонорар виконавця оформляється додатками до даних договорів.

Оскільки вищевказані додатки до договорів аналогічні за змістом, суд надає загальну оцінку їх змісту.

Відповідно до додатків № 1 до договорів про надання правових (правничих) послуг від 08.10.2020 № 102/20, № 804/20, № 203/20, № 105/20 та № 106/20, сума адвокатського гонорару виконавця за надання правових (правничих) послуг клієнту складає 350 доларів США. Клієнт сплачує виконавцю грошові кошти в гривнях, що складає 29, 00 грн. за один долар США на суму 10150, 00 грн. клієнт сплачує вартість послуг в касу Адвокатського бюро «Олександра Травянка» при підписанні договору та додатку.

Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Відтак, належним та допустимим доказом надання правової допомоги є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом/розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2018 в справі № 569/17904/17.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Позивачами на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50750, 00 грн. додано аналогічні за змістом копії актів № 1 від 12.10.2020 прийому-передачі правової (правничої) допомоги з калькуляціями погодинних витрат Адвокатського бюро «Олександра Травянка» згідно до договорів № 102/20, № 804/20, № 203/20, № 105/20 та № 106/20 від 08.10.2020 про надання правової (правничої) допомоги; копії касових ордерів від 08.10.2020 № 132/20, № 131/20, № 129/20, № 130/20 та № 128/20 на загальну суму 50750, 00 грн. (по 10150, 00 грн. на кожного з позивачів.)

Дослідивши вищевказані документи, враховуючи складність адміністративної справи та обсяг і зміст позовної заяви з доданими до неї документами, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України на рахунок позивачів підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 3000, 00 грн. на кожного, що разом складає 15000, 00 грн.

Щодо стягнення судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачами було сплачено судовий збір по 840, 80 грн. з кожного згідно з квитанціями від 13.10.2020 № 1742, № 1786, № 1810, № 1865 та № 1999.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачам по 840, 80 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України.

Щодо стягнення витрат, пов`язаних з придбанням авіаквитків в розмірі 55091, 00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 135 КАС України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Проте, зазначені витрати не є витратами, які підлягають відшкодуванню в розумінні вимог статті 135 КАС України, отже, підстави для їх відшкодування відсутні.

Керуючись статтями 9 14 73-78 90 135 139 143 205 242-246 250 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов громадян Індії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ОСОБА_7 (ОСОБА_7) та ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 01 жовтня 2020 року громадянину Індії ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ) паспорт № НОМЕР_1 , прийняте заступником начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном Бур`яном Олександром (РНОКПП: не відомий; адреса: АДРЕСА_4 ).

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 01 жовтня 2020 року громадянці Індії ОСОБА_3 (ОСОБА_3 ) паспорт № НОМЕР_2 , прийняте заступником начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном Бур`яном Олександром (РНОКПП: не відомий; адреса: АДРЕСА_4 ).

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 01 жовтня 2020 року громадянину Індії ОСОБА_5 (ОСОБА_5 ) паспорт № НОМЕР_3 , прийняте заступником начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном Бур`яном Олександром (РНОКПП: не відомий; адреса: АДРЕСА_4 ).

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 01 жовтня 2020 року громадянину Індії ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) паспорт № НОМЕР_4 ,, прийняте заступником начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном Бур`яном Олександром (РНОКПП: не відомий; адреса: АДРЕСА_4 ).

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 01 жовтня 2020 року громадянину Індії ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) паспорт № НОМЕР_5 , прийняте заступником начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» капітаном Бур`яном Олександром (РНОКПП: не відомий; адреса: АДРЕСА_4 )

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 04 жовтня 2020 року громадянину Індії: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) паспорт № НОМЕР_1 , прийняте в.о. заступника начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенантом Анісімовим Андрієм Михайловичем (РНОКПП: не відомий; адреса: АДРЕСА_5 »).

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 04 жовтня 2020 року громадянці Індії: ОСОБА_3 (ОСОБА_3 ) паспорт № НОМЕР_2 , прийняте в.о. заступника начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенантом Анісімовим Андрієм Михайловичем (РНОКПП: не відомий; адреса: АДРЕСА_5 »).

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 04 жовтня 2020 року громадянину Індії: ОСОБА_5 (ОСОБА_5 ) паспорт № НОМЕР_3 , прийняте в.о. заступника начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенантом Анісімовим Андрієм Михайловичем (РНОКПП: не відомий; адреса: АДРЕСА_5 »).

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 04 жовтня 2020 року громадянину Індії: ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) паспорт № НОМЕР_4 , прийняте в.о. заступника начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенантом Анісімовим Андрієм Михайловичем (РНОКПП: не відомий; адреса: АДРЕСА_5 »).

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 04 жовтня 2020 року громадянину Індії: ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) паспорт № НОМЕР_5 , прийняте в.о. заступника начальника відділу - начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Бориспіль - 1» Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» ст. лейтенантом Анісімовим Андрієм Михайловичем (РНОКПП: не відомий; адреса: АДРЕСА_5 ).

Стягнути на користь громадянина Індії: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), паспорт № НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) та судовий збір у сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 14321475; адреса: 08301, Київська обл., м. Бориспіль).

Стягнути на користь громадянки Індії: ОСОБА_3 (ОСОБА_3), паспорт № НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) та судовий збір у сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 14321475; адреса: 08301, Київська обл., м. Бориспіль).

Стягнути на користь громадянина Індії: ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), паспорт № НОМЕР_3 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) та судовий збір у сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 14321475; адреса: 08301, Київська обл., м. Бориспіль).

Стягнути на користь громадянина Індії: ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), паспорт № НОМЕР_4 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) та судовий збір у сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 14321475; адреса: 08301, Київська обл., м. Бориспіль).

Стягнути на користь громадянина Індії: ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), паспорт № НОМЕР_5 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) та судовий збір у сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 14321475; адреса: 08301, Київська обл., м. Бориспіль).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Я.В.Горобцова