Як захистити права споживача внаслідок невиконання чи прострочення виконавцем своєї роботи: з практики Верховного Суду ( ВС/КЦС у справі № 6-20602св07)

Фабула судового акту: Існує чимало випадків, коли особа замовила виконання певної роботи чи придбала надання послуги, попередньо оплативши своє замовлення, а в результаті виконавець прострочує свою роботу чи повідомляє, про неможливість її виконання. У такому разі виникає питання: «Як потрібно діяти, задля правомірного захисту своїх прав?»

Такі інциденти трапляються дуже часто. Як приклад, справа №6-20602св07, по якій Верховний Суд прийняв рішення щодо особи, яка уклала договір про виконання зобов’язання.

Справа, яка розглядалася, полягала в тому, що між особою та ТОВ було укладено договір на виготовлення та установку металопластикових віконних і дверних конструкцій. Договір був оформлений замовленням, в свою чергу, відповідачем були встановлені всі вікна та двері, але балконні двері не були укомплектовані ручкою та мікровентиляцією, які також були замовлені. Позивач став вимагати від ТОВ встановити ці конструкції. Відповідач зобов’язався поставити конструкції протягом двох тижнів, однак свого зобов’язання не виконав. Особа неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати свої зобов’язання. ТОВ, більш ніж, через місяць укомплектувало двері. Таким чином, було порушено зобов’язання на 41 день.

Відтак, щоб з’ясувати всі можливості для захисту своїх прав, необхідно звернутись до чинного законодавства України, навіть тоді, коли договором вже передбачені певні штрафні санкції.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ « Про захист прав спожвачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов’язання, не звільняє його від виконання зобов’язання в натурі.

Повертаючись до нашої справи, варто зазначити, що серед численних вимог позивача були: стягнення з відповідача пені та відшкодування моральної шкоди. В результаті, по даній справі Верховний Суд виніс рішення, що задовольняє вимоги частково, не врахувавши ч. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

Доцільно згадати ще одну зразкову справу, особливість якої полягає в тому, щоб вияснити чи поширюється ЗУ «Про споживачів» в частині 5 статті 10 на відносини щодо банківського вкладу.

Позов було подано внаслідок того, що між клієнтом та банком було укладено договір банківського вкладу на строком на 12 місяців з процентною ставкою 8 % річних. Проте згодом клієнт вимагав розірвання договору банківського складу та повернення коштів за депозитом. Банк ігнорував будь-які вимоги, серед яких – стягнути з банку 3 % за кожний день прострочення виконання договору на підставі вище згаданої статті.

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних, за договором банківського вкладу, коштів свідчить про невиконання банком своїх зобов’язань і, як наслідок, зумовлює настання відповідальності у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

По даній справі Верховний Суд зазначив, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, тому з відповідача потрібно стягнути пеню, що передбачено в ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», нараховану в межах річного строку позовної давності до звернення до суду.

Стає зрозуміло, Верховний Суд все ж таки довів, що клієнт банку з яким було укладено договір банківського вкладу також є споживачем фінансових послуг, відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому застосування положень цього Закону є цілком правомірними.

Аналізуйте судовий акт: Тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця, покупець повинен лише вказати про поломку (ВС/КЦС у справі № 751/7892/17 від 01 липня 2020 р)

За втрату поштових відправлень оператор може бути змушений до відшкодування відправникові також і МОРАЛЬНОЇ шкоди (Полтавський апеляційний суд, № 542/887/19, 23.03.20)

Шкода, завдана споживачу або його майну внаслідок використання нафтопродуктів неналежної якості, підлягає відшкодуванню суб`єктом господарювання в повному обсязі та в порядку, установленому законодавством (ВС/КЦС,№ 161/626/17,25.07.19)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Донпромсервіс-97» про захист прав споживача, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 2 липня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ «Донпромсервіс-97» про захист прав споживача, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 10 червня 2006 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Донпромсервіс-97» договір на виготовлення та установку металопластикових віконних і дверних конструкцій. Договір був оформлений замовленням №3020472 від 10 червня 2006 року. 10 липня 2006 року відповідачем були встановлені всі вікна та двері, але балконні двері не були укомплектовані ручкою ТНУS (W|Н) та мікровентиляцією ТНУS, які також були замовлені.

Позивач став вимагати від ТОВ «Донпромсервіс-97» встановити ці конструкції. Відповідач зобов'язався поставити конструкції протягом двох тижнів, однак свого зобов'язання не виконав. ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати свої зобов'язання. ТОВ «Донпромсервіс-97» укомплектувало двері 21 серпня 2006 року. Таким чином, було порушено зобов'язання на 41 день. Згідно із Законом України “Про захист прав споживачів" відповідач повинен сплатити позивачеві пеню за весь час прострочки виконання зобов'язання виходячи з 3% вартості роботи. Вартість двері, ручки ТНУS (W|Н) та мікровентиляції ТНУS до неї складає 994 грн. 71 коп. вартість монтажу та демонтажу виробу - 129 грн. 31 коп. Таким чином, загальна вартість роботи - 955 грн. 42 коп. Пеня за 41 день складає 1 175 грн. 06 коп. Відповідач не надав гарантійні зобов'язання на 5 років, як це передбачено умовами договору. Позивач пред'являв письмові вимоги до ТОВ «Донпромсервіс-97», але вони не задоволені. ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача надати гарантійні зобов'язання на виріб і роботу на 5 років, стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 175 грн. 06 коп. та завдану моральну шкоду в розмірі 3 тис. грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 26 квітня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Донпромсервіс-97» надати ОСОБА_1 гарантійні зобов'язання на вироби строком на 5 років. Стягнуто з ТОВ «Донпромсервіс-97» на користь ОСОБА_1 1 175 грн. 06 коп. пені, 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 2 липня 2007 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено: стягнуто з ТОВ «Донпромсервіс-97» на користь ОСОБА_1 168 грн. 10 коп. пені. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суди як першої, так і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про порушення прав позивача як споживача послуг.

При цьому судами правильно встановлено, що відповідач вчасно не укомплектував замовлені ОСОБА_1 балконні двері та цим порушив вимоги п. 5 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів”, згідно з якою у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуг) згідно з договором, за кожен день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Проте, задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд не врахував вимоги п. 5 ст. 4 Закону України “Про захист прав споживачів”, згідно з якою споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

Наведене свідчить про те, що рішення суду апеляційної інстанції в частині відшкодування моральної шкоди ухвалено в порушення норм матеріального закону, тому воно підлягає скасуванню в цій частині.

Керуючись ст. ст. 336 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 2 липня 2007 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди. У решті - рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення й оскарженню не підлягає.