ЯК ПРИТЯГНУТИ ДО ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА ЧИ ПРАЦІВНИКА НАБУ?

«Я б не сказав, що дана тема провокаційна, вона більше реальна», - розпочав один із заходів Асоціації правників України на означену тему Євгеній Солодко, керуючий партнер АО «Солодко і партнери». (Джерело: Українське право)

Адвокат відзначив, що чимало практикуючих юристів у кримінальному процесі досить часто намагаються притягнути прокурора чи представника органів правопорядку до відповідальності за порушення норм законодавства або ж вимог етики, вчинені під час здійснення кримінального провадження.

Однак мало епізодів оскарження увінчуються успіхом. На думку адвоката, причина досить проста: «Парадокс полягає в тому, що нам доводиться звертатись зі скаргами на прокурорів до самих прокурорів», - пояснив доповідач.

Згадайте новину: Горбатюку винесли догану за скаргою заступника Луценка

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРІВ: НАСКІЛЬКИ ЕФЕКТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОМІСІЇ?

Про порядок, особливості та власний досвід в ініціюванні процедур притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності розповів Володимир Петраковський, експерт State Watch, який раніше також працював на посаді прокурора.

Перш за все, доповідач окреслив коло порушень, за вчинення яких прокурора потенційно можна притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, це вчинення однієї чи сукупності дій, а саме:

- порушення порядку і строків розгляду звернень, клопотань осіб, адвокатських запитів (слід враховувати, що мається на увазі суттєве порушення строків: місяць чи більше, а не декілька днів);

- надання письмових вказівок, ухвалення процесуальних рішень у кримінальному провадженні, де прокурор не був процесуальним керівником;

- порушення розумних строків у кримінальних провадженнях;

- неналежний розгляд клопотання особи, а також невиконання ухвали слідчого судді про задоволення відповідного клопотання;

- втрата речових доказів;

- втрата матеріалів кримінального провадження;

- несвоєчасне виконання ухвали слідчого судді про повернення тимчасово вилученого майна;

- неповернення вилученого майна після скасування рішення суду про арешт майна;

- порушення порядку проведення обшуку в адвоката;

- затягування та створення інших перешкод стороні захисту, потерпілим в ознайомленні з матеріалами провадження;

- залишення зали судового засідання без дозволу суду до завершення оголошення судового рішення;

- нез‘явлення у судове засідання та/або незабезпечення з‘явлення інших прокурорів, що призвело до неодноразових відкладень судових засідань (в такому випадку стягнення може бути накладено не лише особисто на прокурора, а й на керівника групи прокурорів).

Водночас спікер наголосив, що практика створила певні правила та приклади випадків, у яких прокурора складно притягнути до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, не притягують прокурорів до відповідальності за участь в політичних акціях, у разі закриття ними кримінального провадження або порушення презумпції невинуватості (зокрема, що суперечить рішенню ЄСПЛ 2010 року у справі «Ухов проти РФ»), а також, якщо порушником є Генеральний прокурор.

Останній пункт Володимир Петраковський доповнив у зв‘язку зі своїм особистим досвідом оскарження дій прокурорів у дисциплінарній комісії. Цікавим є те, що навіть визнавши протиправність дій цієї посадової особи, за словами суб‘єктів накладення дисциплінарного стягнення, не визначений порядок та процедура притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а саме, що, у разі накладення на Генерального прокурора дисциплінарного стягнення, його не буде кому застосувати. Водночас, в останніх рішеннях позиція КДКП з цього приводу змінилась і скарги на Генерального прокурора почали розглядатись по суті.

Щодо процедури притягнення до дисциплінарної дисциплінарності прокурорів, то теж є певні особливості, а саме:

- дисциплінарним органом є не лише КДКП, але й ВРП, яка є апеляційною інстанцією у цих справах. Однак доступ до неї є не у всіх випадках, а лише коли на це дає згоду КДКП. На відміну від суду, який може задовільнити або скасувати рішення КДКП, ВРП має також повноваження щодо його зміни;

- у середньому дисциплінарне провадження триває близько 100 днів (найменше - 37 днів, найбільше - 240 днів);

- дисциплінарну владу щодо військових прокурорів має також керівник (відповідно до загальновійськових статутів ЗСУ), що, до речі, варто розглядати як досить спірне положення;

- заявником може бути будь-яка особа, а не лише сторона конкретного кримінального провадження;

- матеріали НСРД не можуть передаватись КДКП (згідно з КПК України), але у разі їх наявності комісія успішно їх досліджує та оцінює. Окрім цього, комісія уважно досліджує будь-які інші відомості, дані, предмети, інформацію, яку можна віднести до доказів у справі про притягнеення до дисциплінарної відповідальності прокурора;

- обов‘язок доказування провини прокурора покладається саме на заявника (діє принцип змагальності).

Також доповідач поділився із присутніми практикою відмов у відкритті дисциплінарної справи проти прокурора, іншими словами, розповів про випадки, коли скаргу комісія не приймає. Цікаво, що відмова у відкритті провадження ухвалюється членом КДКП одноособово та не підлягає оскарженню.

Зокрема, можна виділити наступні помилки адвокатів при зверненні до КДКП у разі, якщо:

- у дисциплінарній справі немає конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора;

- рішення, дія чи бездіяльність прокурора не оскаржені в порядку, передбаченому КПК України (це є законодавча вимога Закону України «Про прокуратуру»);

- скарга мотивована порушенням правил слідчим прокуратури (але не військової);

- неконкретно описано порушення вимог етики (наразі скарги на цій підстави задовільняються вкрай рідко).

В свою чергу, незважаючи на певні недоліки у функціонуванні, існування КДКП є значним досягненням останніх років, вважає Оксана Дитинко, адвокат.

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ НАБУ: ПІДСТАВИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Дану тему висвітлила Злата Симоненко, адвокат, партнер АО "Солодко і партнери", яка входить до складу РГК при НАБУ, а тому доповідачці досить близько знайома ця тема у професійному плані.

Процедура притягнення працівників НАБУ до дисциплінарної відповідальності дещо відрізняється від предбаченої вище процедури для прокурорів.

Що стосується складу дисциплінарної комісії, то до неї входять п‘ять осіб, двоє з яких визначаються РГК при НАБУ. Доповідачка акцентувала увагу на необхідності більш активного контакту з цього приводу саме з РГК, оскільки до його складу входять різнопрофільні фахівці правової спільноти, здатні найбільш оперативно відреагувати на конкретне звернення.

Підстави для притягнення працівників НАБУ до дисциплінарної відповідальності прописані у ст. 28 Закону України «Про НАБУ». Окрім цього, можна виділити наступні найпоширеніші підстави, якими є порушення положень кримінального-процесуального закону під час проведення обшуків, вилучення майна, технічних засобів, тимчасового доступу.

Існує також така підстава притягнення детектива НАБУ до дисциплінарної відповідальності, як розголошення інформації, отриманої в результаті НСРД. Однак, незважаючи на те, що в дійсності така інформація неодноразово розголошувалась НАБУ (наприклад, публікувались відео, що стосуються відомих корупційних справ), дисциплінарних проваджень з цих підстав ще не було.

Щодо процедури оскарження дій працівника НАБУ, то вона виглядає наступним чином:

1) надходження скарги на дії працівника НАБУ;

2) ініціювання службового розслідування;

3) здійснення об’єктивної перевірки підрозділом внутрішнього контролю за спеціальною методикою(перевірка може здійснюватись і без скарги);

4) підготовка та надання висновку службового розслідування;

5) скликання засідання дисциплінарної комісії та розгляд зібраних матеріалів;

6) складання висновку із зазначенням рекомендованого стягнення;

7) прийняття рішення Директором НАБУ (інколи відрізняється від висновку Дисциплінарної комісії);

8) у разі необхідності - оскарження рішення Директора НАБУ в судовому порядку (на даний момент такі випадки невідомі).

Також Злата Симоненко відзначила, що очікувала побачити сотні скарг адвокатів на працівників НАБУ, однак станом на сьогодні є лише 39 проваджень. Більшість з них - від прокурорів САП. Це свідчить про небажання невдоволених роботою цього органу реально оскаржувати їх дії, рішення чи бездіяльність, а не просто публічно висловлюватись.

Таким чином, пані Симоненко сподівається на майбутнє більш активне надхлдження скарг на працівників НАБУ, оскільки виключно ретельне дослідження кожного епізоду та прийняття рішень за результатами дисциплінарного провадження, формуватиме практику в цій сфері.

Загалом, наявність подібних законодавчо визначених процедур, які дають можливість оскаржити порушення, вчинені прокурором чи працівником НАБУ, є однозначно позитивним відображенням реформувань даної сфери. Як відмітили спікери, подібна можливість декілька років тому здавалась нереальною, а наразі вона існує і досить пфективно впроваджується.

Водночас, як і будь-яка інша сфера, ці процедури є також не ідеально виписані в законодавстві, а деякі колізії виникають уже на практиці. Недостатнє законодавче регулювання, що призводить до порушення принципу правової визначеності, на практиці зумовлює відмови у задоволенні низки обгрунтованих скарг, звернених до дисциплінарних комісії.

Що стосується такого органу як НАБУ, то, виявляється, тут інша проблема - 39 дисциплінарних проваджень на 210 осіб (всього у НАБУ 650 працівників, з них 210 детективів) не відображають реального стану дотримання законодавства детективами. І, на жаль, ця цифра свідчить не про фактично ідеальну роботу НАБУ, а про небажання учасників проваджень та інших осіб реально оскаржувати дії, бездіяльність чи рішення цих працівників, що на практиці зумовлює відсутність стримуючих факторів та громадського контролю у їх роботі. Таким чином, в даному випадку очікується активність саме з боку учасників процесу, осіб, чиї права та законні інтереси порушені.

Автор статті: Зозуля Наталія, «Українське право»