Як правильно ініціювати спір про заборгованість з аліментів: позов чи скарга на дії державного виконавця (ВС/КЦС у справі №2-751/2007 від 13.01.2021р.)

Фабула судового акту: Добре, коли батьки не забувають після розлучення, що мають певні обов’язки перед своєю дитиною і повинні утримувати її у гідних умовах для нормального зростання та розвитку. Цей обов’язок стосується як матері, так і батька, незалежно від того, з ким проживає дитина.

Однак, в нашій країні є нездорова тенденція, за якої жінки після розлучення намагаються домогтись хоч якоїсь фінансової допомоги від батька та встановити більш-менш адекватні аліменти, а батько робить все можливе, щоб не платити аліменти з усіх доходів.

Інколи, сидячи у відкритих судових засіданнях, дивуюсь скільки «колишніх» моряків працюють двірниками на мінімальній заробітній платі.

Але це окрема історія.

До суду звернулась жінка-стягувач аліментів із скаргою на дії державного виконавця, яка просила визнати неправомірною та скасувати довідку-розрахунок про нараховані і сплачені аліменти та зобов’язати виконавця провести повторний розрахунок.

Так, на виконанні знаходиться виконавчий лист про стягнення аліментів на утримання дитини. Державним виконавцем було складено довідку-розрахунок про нараховані та сплачені аліменти боржником, з якої вбачається, що станом на 2019 р. боржник має переплату зі сплати аліментів.

Звертаючись до суду, скаржниця пояснила, що при складенні даної довідки виконавець не врахував наявної заборгованості за попередні роки, що призвело до спотворення реальної суми боргу. Крім того, виконавцем не враховано реальну суму доходів боржника.

Адже, за такими розрахунками виконавця жінка залишилась ще винною боржнику.

Суд першої інстанції задовольнив скаргу частково. По суті задовольнив вимоги, але лише з тих мотивів, що виконавець не врахував реальні суми доходів боржника.

Апеляційний суд постановив нову ухвалу, якою відмовив у задоволенні скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив із двох формальних підстав. Так, на думка суду:

По-перше, стягувач повинна була пред’явити позов, а не скаргу на дії державного виконавця щодо розміру заборгованості за аліментами;

По-друге, районний суд не мав права зобов’язувати державного виконавця вчиняти певні дії, оскільки це є виключною компетенцією державного виконавця.

ВС, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій не погодився із таким підходом апеляційного суду та повернув на новий розгляд справу.

Враховуючи положення ст.ст. 71, 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ВС зауважив, оскільки заявник звернулася до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК.

Адже з цього приводу неодноразово висловлювалась правова позиція ВС, в тому числі ВП ВС.

Згідно із усталеною практикою ВС, що є обов’язковою для застосування іншими судами, у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред’являти позов на загальних підставах.

Крім того, ВС зазначив про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про незаконність втручання у дискреційні повноваження виконавця, шляхом зобов’язання вчинити певні дії.

За висновками ВС, суд має повноваження зобов’язувати державного виконавця вчиняти певні дії, оскільки це не є втручанням у повноваження державного виконавця, а узгоджується із положенням ч.2 ст.451 ЦПК, згідно з яким у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З цих підстав, ВС направив справу в суд апеляційної інстанції для здійснення розгляду справи по суті та наголосив на необхідності врахувати правову позицію ОП КЦС в якій визначено, як саме і з яких видів доходу боржника обчислюється заборгованість за аліментами.

Отже, ВС поставив крапку у питанні яким чином здійснюється захист інтересів у спорах про визначення розміру заборгованості з аліментів, визнавши, що право на обрання порядку звернення належить стягувачу. В свою чергу, суд має захистити інтереси особи, незалежно від обраного нею способу, як в порядку позовного провадження, так і в порядку контролю за виконанням судового рішення.

Аналізуйте судові акти: З доходу від відчуження нерухомого майна аліменти СТЯГУЮТЬСЯ (ВС/КЦС у справі № 234/15413/17 від 31.07.2020)

Непрацюючі платники аліментів або ФОП мають сплачувати аліменти у розмірі, який вираховуються з «чистого» доходу, тобто такого з якого вже утримано податки та збори (Київський апеляційний суд у справі № 753/1727/16-ц від 01.10.2020)

Факт реєстрації в якості безробітного, неофіційне працевлаштуваня, утриманні двох малолітніх дітей, не звільняє від обов'язку сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом (ВС/КЦС,справа № 355/511/17, 07.11.18)

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом (справа про стягнення фіксованої суми), але не менше мінімального гарантованого розміру БЕЗ ВІДПОВІДНИХ РІШЕНЬ СУДУ.

Постанова

Іменем України

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 2-751/2007

провадження № 61-15422св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ;

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Крюківського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Донець Ярослав Вікторович;

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 червня 2020 року у складі судді Колотієвського О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду

від 05 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою

на дії старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Крюківський ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області) Донця Я. В., заінтересована особа - ОСОБА_2 , про визнання неправомірною та скасування довідки-розрахунку про нараховані

і сплачені аліменти.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Крюківському ВДВС

м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-751, виданого 19 липня 2007 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання їх спільної доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.

Зазначала, що 27 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Крюківського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Донцем Я. В. складено довідку-розрахунок № 59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником - ОСОБА_2 , з якої вбачається, що станом на 01 грудня 2019 року боржник має переплату по сплаті аліментів у розмірі 5 007,90 грн.

Вважала, що вказана довідка-розрахунок від 27 грудня 2019 року № 59587 про нараховані та сплачені аліменти є неправомірною, оскільки при

її складенні державний виконавець не взяв до уваги розрахунковий період до 08 лютого 2018 року. Крім того, у своїй заяві від 05 грудня 2019 року

вона повідомила державного виконавця Донця Я. В. про те, що сума заборгованості боржника станом на 31 грудня 2017 року становила 233 009,39 грн. Отже, державний виконавець при проведенні розрахунків про нараховані та сплачені аліменти мав би врахувати суму боргу

за минулий період за мінусом 107 124,25 грн, які боржник сплатив у лютому 2018 року. Відтак, початкова сума боргу для державного виконавця

у розрахунку від 27 грудня 2019 року № 59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником мала становити 125 878,14 грн. При цьому державним виконавцем у розрахунку взагалі не взято до уваги дійсний розмір заробітку боржника - ОСОБА_2 згідно з його щорічної декларації за 2018 рік й за 2019 рік.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірною та скасувати довідку-розрахунок від 27 грудня 2019 року

№ 59587 про нараховані та сплачені аліменти боржника - ОСОБА_2 ,

за підписом старшого державного виконавця Крюківського ВДВС

м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Донця Я. В., а також зобов`язати Крюківський ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області провести повторний розрахунок боржника - ОСОБА_2 з урахуванням існуючої заборгованості та сплачених ним сум.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 12 червня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано довідку-розрахунок від 27 грудня 2019 року № 59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником - ОСОБА_2 за підписом старшого державного виконавця Донця Я. В.

Зобов`язано Крюківський ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області провести повторний розрахунок нарахованих та сплачених аліментів боржника - ОСОБА_2 з повним дослідженням сум, отриманих доходів ОСОБА_2 за період з 08 лютого 2018 року по 11 лютого 2020 року.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , районний суд виходив

із того, що станом на 07 лютого 2018 року у боржника не було заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджується заявою стягувача про відсутність претензій до боржника та повернення виконавчого листа без подальшого його виконання. Проте, державний виконавець здійснив обчислення сум у спірному розрахунку про нараховані та сплачені аліменти не у повному обсязі, а саме не врахував всіх видів доходів боржника, отриманих ним за 2018 рік згідно з його щорічної декларації, які суттєво відрізняються від сум, які взяв до уваги державний виконавець.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 червня 2020 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволені скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив

із того, що районний суд, зобов`язавши посадову особу ВДВС здійснити перерахунок заборгованості, тим самим фактично втрутився у права

та обов`язки державного виконавця відповідно до його повноважень самостійно визначати розмір заборгованості по аліментам. Крім того, спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів підлягають вирішенню судом у порядку позовного провадження, а ОСОБА_1 такого позову

до ОСОБА_2 не пред'являла.

При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом у порядку статті 194 СК України, згідно з якої остання має право стягнути аліменти за виконавчим листом

за минулий час, але не більше як за десять років, що передувало пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати

й ухвалити нове рішення, яким її скаргу задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали із Кременчуцького районного суду Полтавської області.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2020 року справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Крюківського

ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Донця Я. В. призначено

до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не врахували

її доводів про те, що вона дійсно у своїй заяві від 07 лютого 2018 року підтвердила про відсутність претензій до боржника, проте лише на суму 107 124,25 грн, яку боржник сплатив у лютому 2018 року. Водночас

у боржника станом на 31 грудня 2017 року була наявна заборгованість

зі сплати аліментів у розмірі 233 003,39 грн, яку державний виконавець

не врахував при складанні довідки-розрахунку від 27 грудня 2019 року

№ 59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником. Крім того, державний виконавець не взяв до уваги дійсний розмір заробітку

боржника - ОСОБА_2 згідно з його щорічної декларації за 2018 рік. Апеляційний суд, зазначаючи, що зобов`язання судом посадової особи

ВДВС здійснити перерахунок заборгованості є фактичним втручанням

у права та обов`язки державного виконавця, надані йому законом, самостійно визначати розмір заборгованості по аліментам, не звернув уваги на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений

у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 914/3587/14, провадження

№ 12-34гс19, суть якого, на її думку, у подібній справі зводиться до того, що зобов`язання державного виконавця здійснити розрахунок існуючої заборгованості за періодичними платежами по аліментним зобов`язанням боржника у виконавчому провадженні у відповідності до положень закону

є правомірними та підлягають задоволенню. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію, висловлену Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові

від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, провадження

№ 61-45100сво18, згідно з якою положення статті 81 та частини третьої статті 181 СК України вказають на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не лише від його заробітку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду

є законною та обґрунтованою. Оспорення заявником довідки-розрахунку від 27 грудня 2019 року № 59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником є безпідставним, так як зазначений розрахунок втратив свою юридичну силу з моменту складення нового розрахунку від 03 лютого

2020 року.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла відповідь

ОСОБА_1 на відзив Крюківського відділу державної виконавчої

служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якій зазначено, що новий розрахунок

про нараховані та сплачені аліменти боржником від 03 лютого 2020 року

№ 23462 складено за період з 08 лютого 2018 року по 01 лютого 2020 року,

в якому також не враховано попередня заборгованість боржника, що існувала станом на 31 грудня 2017 року у розмірі 233 003,39 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у Крюківського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-751, виданого 19 липня 2007 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_2

на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільної доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини

від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.

27 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Крюківського ВДВС

м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Донцем Я. В. складено довідку-розрахунок № 59587 року про нараховані та сплачені аліменти боржником - ОСОБА_2 , згідно з якої станом на 01 грудня 2019 року боржник має переплату по сплаті аліментів у розмірі 5 007,90 грн.

07 лютого 2018 року ОСОБА_1 надала державному виконавцю

заяву про те, що претензій до ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом

на 07 лютого 2018 року вона не має та просила повернути виконавчий лист без подальшого його виконання.

Постановою від 08 лютого 2018 року головного державного виконавця Крюківського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області

Горбульовим А. В. виконавчий лист від 19 липня 2007 року № 2-751 повернуто стягувачу - ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Скасовуючи судове рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із двох формальних підстав:

1) ОСОБА_1 повинна була пред'явити позов, а не скаргу на дії державного виконавця щодо розміру заборгованості по аліментам;

2) районний суд не мав права зобов'язувати державного виконавця вчиняти певні дії, так як це є виключною компетенцією державного виконавця.

Тобто апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 по суті не вирішив, висновки районного суду по суті скарги ОСОБА_1 не спростував.

Крім того, наведений вище висновок апеляційного суду є помилковим, основаним на неправильному застосуванні норм права та практики Верховного Суду, а згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України

при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин

суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні

є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Верховний Суд вважає, що оскільки заявник звернулася до суду, який

видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VIIЦПК України.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного

Суду у постановах: від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц, провадження № 14-192цс18; від 27 листопада 2019 року у справі

№ 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду

у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18, провадження

№ 61-18142св19.

Тобто, у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати

спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця,

або пред`являти позов на загальних підставах, що узгоджується

з пунктом 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6

(з відповідними змінами) і підтверджується судовою практикою Верховного Суду.

Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів підлягають вирішенню судом лише у порядку позовного провадження.

Помилковим є висновок апеляційного суду і щодо компетентності

суду зобов`язувати державного виконавця вчиняти певні дії, так як це

не є втручанням у повноваження державного виконавця, а узгоджується

із положенням частини другої статті 451 ЦПК України, згідно з яким у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, вимога скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця провести повторний розрахунок заборгованості боржника

по сплаті аліментів є правомірною й підлягає перевірці по суті, які вона зазначила у скарзі, а саме щодо певного розрахунку державною виконавчою службою заборгованості по аліментам.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід врахувати вищенаведене, а також звернути увагу на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, провадження

№ 61-45100сво18, в якій зазначено, як саме і з яких видів доходу боржника обчислюється заборгованість по аліментах.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк