Ввезення на територію України автомобіля іноземної реєстрації особою з подвійним громадянством: ухилення від сплати митних платежів

Адміністративна відповідальність

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, які виникли щодо ввезення автомобіля на територію України іноземної реєстрації нерезидентом врегульовуються Митним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та є публічно-правовими, оскільки стосуються притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

У кожному випадку виявлення факту порушення митних правил, посадова особа, яка виявила правопорушення, зобов'язана скласти протокол про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути заведена тільки в тому випадку, коли є достатні дані, які свідчать про наявність ознак правопорушення. Недопустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви.

Відповідно до частини першої статті 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Один із видів порушення митних правил регламентований ст. 485 МК України, відповідно до якої протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Таким чином, у випадку порушення особою норм ст. 485 МК України, зокрема надання для ввезення на територію України транспортного засобу іноземної реєстрації паспорта громадянина іноземної держави (нерезидента), в той час як така особа є громадянином України (резидентом), - матиме наслідком адміністративну відповідальність.

Оскарження постанов органу доходів і зборів

Згідно ч.1 ст. 529 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Статтею 286 КАС України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Варто зазначити, що справи вказаної категорії можуть бути розглянуті в порядку як позовного, так і спрощеного провадження.

Зокрема, відповідно до п.20 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно ч.2 ст.12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Статтею 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Статтею 262 КАС України визначено, що підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Юрисдикція адміністративних судів

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 ст. 529 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч.1 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

При цьому варто пам’ятати, що відповідно до ч.2 ст.26 КАС України, позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, адміністративна справа щодо оскарження рішення про притягнення до відповідальності за порушення митних правил, в тому числі передбачених ст. 485 МК України, підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним. При цьому, територіально юрисдикція визначається за вибором позивача. Такий позов може бути поданий за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Оскарження судових рішень

Статтею 286 КАС України встановлено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.

Відповідно до ст.272 КАС України, судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ зазначеної категорії не може повертати справу на новий розгляд.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо про притягнення до адміністративної відповідальності набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Варто зазначити, що в попередній редакції КАС України до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року існували норми, які передбачали право на касаційне оскарження судових рішень у вказаній категорії справ. Тому такі судові рішення підлягають перегляду Верховним Судом лише в тому випадку, якщо вони ухваленні до набрання чинності вищезазначеним законом.

Аналіз судової практики

У досліджуваних судових рішеннях були встановлені такі обставини справи. Громадянин України – резидент ввозить на митну територію України транспортний засіб іноземної реєстрації в режимі «тимчасового ввезення» з використанням паспорту громадянина іноземної держави – нерезидента. Указані дії орган доходів і зборів кваліфікує за ст.485 МК України як такі, що спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, оскільки ввезення нерезидентами транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року без сплати митних платежів.

Аналіз таких судових рішень дає підстави дійти висновку, що суди виходили з того, що необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того чи є особа резидентом, чи нерезидентом, що встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.

Митна вартість транспортного засобу, в основному, визначалася враховуючи наявну інформацію мережі Інтернет без безпосереднього дослідження експертом транспортного засобу.

Відмовляючи в задоволенні позовів про скасування митної постанови про накладення стягнення, складеної за ст. 485 МК України, суди виходили з того, що особа, яка ввозила на митну територію України транспортний засіб іноземної реєстрації в режимі «тимчасового ввезення» з використанням паспорту громадянина іноземної держави була резидентом України, а тому є суб’єктом відповідальності за ст. 485 МК України.

Використання мережі Інтернет для визначення вартості транспортного засобу без безпосереднього його огляду вважалося законним на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, відповідно до якої у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів у довідковій літературі, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на колісні транспортні засоби, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку колісних транспортних засобів (п. 7.35). У такому випадку інформація про ціни на нові колісні транспортні засоби чи колісні транспортні засоби, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу колісних транспортних засобів періодичних видань (постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року, справа №725/4562/17).

Натомість, задовольняючи позовні вимоги у вказаній категорії справ, суди виходили з того, що позивачем було доведено постійне місце його проживання за межами України. Указана обставина надавала йому статусу нерезидента та виключала відповідальність за ст. 485 МК України.

Належним доказом визначення митної вартості транспортного засобу визнавався висновок експерта, оскільки позивачем не надавались відповідачу документи про придбання вказаного транспортного засобу із зазначенням його вартості, у митного органу була відсутня будь-яка інформація щодо комплектації та технічного стану транспортного засобу, а відтак визначити точну базу оподаткування та розрахунок митних платежів неможливо (постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року, справа № 127/22010/17).

Підставами скасування митної постанови про накладення адміністративного стягнення було також те, що згідно статті 485 МК України, необхідне доведення факту вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів та наявність прямого умислу. При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини (постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, справа № 398/2539/17).

Правову позицію в даній категорії справ висловив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року. Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі постанову суду першої інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про те, що для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Окрім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент розгляду матеріалу в Харківській митниці спірний транспортний засіб було вивезено за межі території України, тобто реалізований режим тимчасового ввезення позивачем (справа №640/7258/17).

Таким чином, як рекомендацію щодо захисту в такій категорії справ, необхідно доказувати факт постійного проживання особи за межами України, відсутність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та порушення законодавства органом доходів та зборів щодо визначення вартості транспортного засобу як основи визначення суми митних платежів тощо.

Автор статті: Гордєєв Віталій Володимирович