08.11.2017 | Автор: Олександр Боков
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Суди дійшли передчасного висновку про безстроковий характер трудового договору позивача, адже у наказі роботодавця (ВНЗ) зазначено, що позивачка була переведена на посаду до проведення конкурсу (справа № 6-254цс17, 13.09.17)

Фабула судового акта: Принцип стабільності трудових відносин є одним із основоположних принципів трудового права. Працівники зацікавлені, щоб їх відносини з підприємством, установою, організацією, з якими вони уклали трудовий договір, були тривалими і стабільними, в цьому проявляється гарантія зайнятості. Разом з цим, у реальності, що стрімко змінюється, трудові відносини не можуть залишатися незмінними, оскільки зміна чинного законодавства, що регламентує певну професійну діяльність, динаміка соціального розвитку вимагають їх гнучкості. Ясна річ, ці процеси породжують і відповідну правову регламентацію.

У справі, що стала предметом розгляду Верховного Суду України, суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позов працівника, дійшли висновку, що оскільки у трудовій книжці позивачки не міститься жодних умов щодо строків її перебування на останній посаді викладача 0,25 ставки, то трудовий договір, як при прийнятті її на роботу, так і при переведенні, було укладено з позивачем безстроково, отже відповідачем при звільненні позивача з роботи було порушено вимоги трудового законодавства.

ВСУ, що розглянув заяву роботодавця (відповідача) - Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» рішення по суті справи не прийняв, але скасував попередні, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції, а також сформував відповідну правову позицію.

ВСУ, зокрема, зазначив, що норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників – завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору.

У цій справі суди дійшли передчасного висновку про безстроковий характер трудового договору позивача, адже у наказі ДВНЗ «Ужгородський національний університет» зазначалось, що позивачка була переведена з посади старшого лаборанта кафедри міжнародних відносин на посаду викладача кафедри політології 0,25 ставки до проведення конкурсу. При цьому  судами не було надано жодної оцінки тій обставині, що у подальшому позивачка брала участь у конкурсному обранні за власним волевиявленням, однак її кандидатура не пройшла конкурсний відбір. Між тим, при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв’язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Правовий висновок, висловлений Верховним Судом України в постанові від 13 вересня 2017 року у справі ¹ 6-254цс17

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв’язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників – завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору.

У справі, яка переглядається, суди дійшли передчасного висновку про безстроковий характер трудового договору позивача, оскільки в наказі від 31 серпня 2013 року зазначалось, що позивачка була переведена на посаду викладача кафедри політології до проведення конкурсу.

Судами не дано жодної оцінки тій обставині, що у подальшому позивачка брала участь у конкурсному обранні за власним волевиявленням, однак її кандидатура не пройшла конкурсний відбір.

Аналізуйте судовий акт: Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; з ФОП - така форма є обов’язковою; встановлення факту перебування у трудових відносинах – належний спосіб захисту ( справа № 750/12486/16-ц,11.07.17)

ВССУ: На сумісника поширюються всі, передбачені законодавством про працю, гарантії, тому його звільнення під час перебування на лікарняному є протизаконним (справа № 199/1258/16-ц, 27.09.17)

Звільнення з підстави втрати довіри, передбачає перевірку судом вчинення працівником умисно або необережно дій, які дають власнику підстави для втрати до нього довіри (ВСУ у справі № 6-100цс16 від 20 квітня 2016р.)

ВСУ: Невихід на роботу у зв’язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення (справа № 6-1412цс17, 13.09.17)

Місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (Справа № 367/6233/14-ц,21.06.17)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року                                                                                                                                                     м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Лященко Н.П.,

 

 

суддів:

Гуменюка В.І.,

Сімоненко В.М.,

 

 

Охрімчук Л.І.,

 

 

 

 

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за заявою Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» про перегляд Верховним Судом України рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 зазначала, що згідно із наказом НОМЕР_1 від 21 червня 2007 року з 15 червня 2007 року по 1 вересня 2013 року обіймала посаду викладача кафедри політології та державного управління на 0,25 ставки у Державному вищому навчальному закладі «Ужгородський національний університет» (далі – ДВНЗ «Ужгородський національний університет»).

ОСОБА_1 вважала, що трудовий договір з нею було укладено безстроково, оскільки жодні строки її перебування на посаді викладача на 0,25 ставки на кафедрі з нею не узгоджувалися.

Після захисту кандидатської дисертації 7 травня 2015 року у ОСОБА_1 погіршився стан здоров’я, включно до 6 червня 2015 року вона перебувала на лікуванні.

8 червня 2015 року позивачка прибула на роботу, де їй було повідомлено, що її звільнено з роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом НОМЕР_2 (пункт дев’ятий). У зв’язку з її хворобою, наявністю лікарняного листка, було невідкладно виготовлено і та вручено позивачці наказ НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 про звільнення ОСОБА_1 за підписом тимчасово виконуючого обов’язки ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет» ОСОБА_2 у зв’язку із закінченням строку трудового договору.

Оскільки жодного строкового трудового договору, строк якого спливав би ІНФОРМАЦІЯ_2 між нею та відповідачем укладено не було, зважаючи на тривалі, усталені, на постійній основі трудові правовідносини з 15 червня 2007 року, позивачка вважала, що між нею та відповідачем укладено безстроковий трудовий договір, а тому підстав для її звільнення немає.

З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 вважала своє звільнення на підставі наказу НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункт дев’ятий) та НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконним, а себе вважає такою, що підлягає поновленню на займаній раніше посаді з виплатою на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано пункт дев’ятий наказу ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача; скасовано наказ ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_3 про звільнення ОСОБА_1, яким внесено зміни до пункту дев’ятого попереднього наказу НОМЕР_2, який викладено в новій редакції, згідно з яким звільнено ОСОБА_1 з посади 0,25 ставки викладача кафедри політології та державного управління з ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у зв’язку із закінченням строку трудового договору; поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача 0,25 ставки кафедри політології та державного управління з дня звільнення; зобов’язано ДВНЗ «Ужгородський національний університет» внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1; стягнуто з ДВНЗ «Ужгородський національний університет» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 9 червня по 29 вересня 2015 року в сумі 2 тис. 406 грн 92 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2016 року касаційну скаргу ДВНЗ «Ужгородський національний університет» відхилено, судові рішення у справі залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ДВНЗ «Ужгородський національний університет» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 23 КЗпП України, частини третьої статті 48 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ (був чинним на час прийняття позивачки на посаду), частин 11, 12 статті 55 Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII (чинного на день проведення конкурсу), статті 54 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ, пункту 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівнів акредитації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ДВНЗ «Ужгородський національний університет» посилається на ухвалу Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня, 29 червня, 26 жовтня та 21 грудня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 згідно із наказом ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від 21 червня 2007 року НОМЕР_1 була прийнята на посаду лаборанта кафедри міжнародних відносин, з 1 жовтня 2011 року переведена на посаду старшого лаборанта кафедри міжнародних відносин (наказ від 21 листопада 2011 року НОМЕР_4), з вересня 2013 року переведена на посаду викладача кафедри політології і державного управління на 0,25 ставки згідно із наказом від 31 серпня 2013 року НОМЕР_5.

Відповідно до листів непрацездатності НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 ОСОБА_1 з 8 травня по 5 червня 2015 року перебувала на лікарняному.

Наказом від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнено з посади викладача 0,25 ставки кафедри політології і державного управління ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України у зв’язку із закінченням строку трудового договору.

У зв’язку із тим, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 8 травня по 5 червня 2015 року, до наказу від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 було внесено зміни, а саме пункт 9 викладено у новій редакції: «ОСОБА_1 звільнено з посади викладача 0,25 ставки кафедри політології і державного управління ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з пунктом 2 статті 36 у зв’язку із закінченням строку трудового договору».

З наказом про звільнення від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_3 ОСОБА_1 ознайомлена 8 червня 2015 року.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанції, виходив із того, що у трудовій книжці ОСОБА_1 не міститься жодних умов щодо строків її перебування на останній посаді викладача 0,25 ставки, а тому з урахуванням відсутності таких умов у поданій позивачем копії заяви про переведення від 12 серпня 2013 року, трудовий договір, як при прийнятті на роботу, так і при переведенні, було укладено з позивачем безстроково, отже відповідачем при звільненні позивача з роботи було порушено вимоги трудового законодавства.

Разом із тим, у наданих для порівняння ухвалі Верховного Суду України від 3 листопада 210 року, ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня, 29 червня, 26 жовтня та 21 грудня 2016 року, суди касаційної інстанції за результатами розгляду аналогічних  справ за позовами про поновлення на роботі, дійшли висновків про те, що норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників – завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору та, відповідно, на підставі строкового трудового договору (до проведення конкурсу, відбору, тощо).

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом  касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працiвником та власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою. Працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, та дотримуватись внутрiшнього трудового розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов’язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату й забезпечувати умови працi, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв’язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов’язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.

Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

У частині третій статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Згідно з положеннями частин 9, 11 статті 55 Закону України «Про вищу освіту» посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників – завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

Пунктом 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації (далі – Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744, передбачено, що при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Таким чином, норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників – завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору.

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди дійшли передчасного висновку про безстроковий характер трудового договору позивача. У наказі ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від 31 серпня 2013 року НОМЕР_4 зазначалось, що ОСОБА_1 була переведена з посади старшого лаборанта кафедри міжнародних відносин на посаду викладача кафедри політології 0,25 ставки з 1 вересня 2013 року до проведення конкурсу.

Судами не дано жодної оцінки тій обставині, що у подальшому позивачка брала участь у конкурсному обранні за власним волевиявленням, однак її кандидатура не пройшла конкурсний відбір.

Крім того, піддаючи сумніву копію вищезазначеного наказу, суд не витребував та не дослідив його оригінал.

Отже, неправильне застосування судами вищенаведених норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57–60, 131–132, 137, 177, 179, 185, 194, 212–215 ЦПК України, визначено обов’язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Водночас відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2016 року та рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

 

Головуючий

 

 

 

 

Судді:                                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення