Боржник НЕ висиляється з іпотеки без надання іншого житла, якщо іпотечне житло придбано не за рахунок отриманих кредитних коштів (ВСУ від 10 січня 2018р. у справі № 307/1023/16-ц)

Фабула судового акту: Почали з’являтися перші постанови нового Верховного Суду у 2018 році у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду. Колегія складається з трьох суддів. Справа про виселення боржників з іпотечної нерухомості.

Як не прикро жадібному Привату, який оскаржує все що можна, поки що судова практика не змінюється. Не підлягають виселенню боржники з іпотечної нерухомості без надання іншого житлового приміщення, якщо іпотечна нерухомість була придбана не за кредитні кошти надані стягувачем.

Аргументи банку на кшталт порушення боржником умов кредитного договору та ст. 629 ЦК України, зокрема реєстрація осіб в іпотечному майні без дозволу банку та не з’ясування судами нижчих інстанцій наявності у боржника іншого житлового приміщення для проживання у випадку виселення, ситуацію не врятували.

ВСУ підтвердив правильність застосування судами частини другої статті 109 ЖК УРСР, яка передбачає, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналізуйте судовий акт: Виселення без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жилі приміщення допускається лише у випадку, якщо вони були придбані за рахунок саме кредитних коштів (Справа б/н, 13.07.16)

При зверненні стягнення виселення осіб з іпотечного жилого приміщення без надання іншого постійного житла допускається тільки у випадку, якщо це приміщення було придбане за кредитні кошти (ВСУ від 14 грудня 2016р. у справі № 6-1141цс16)

Не підлягають виселенню з іпотечної квартири зареєстровані особи, якщо квартира НЕ була придбана за кредитні кошти, без надання іншого жилого приміщення (ВССУ від 10 жовтня 2016р.)

Банк має право виселити усіх мешканців при зверненні стягнення на іпотечне житло без надання іншого жилого приміщення (ВСУ у справі № 6-197цс16 від 22 червня 2016 р.)

Мораторій на стягнення іпотечного майна НЕ позбавляє банк права виселяти мешканців іпотечної нерухомості без надання іншого житлового приміщення та письмового попередження (ВСУ у справі № 6-2947цс15 від 3 лютого 2016р.)

Неоформлення спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на нерухоме іпотечне майно НЕ захищає від позову кредитора і стягнення боргу (ВСУ у справі № 6-2962цс16 від 12 квітня 2017р.)

Постанова

Іменем України

10 січня 2018 року

м. Київ

справа № 307/1023/16-ц

провадження № 61-650св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Синельникова Є. В.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача - Сокуренко НаталіяВікторівна,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

третя особа - служба у справах дітей Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області у складі судді Ляшко С. М. від 10 серпня 2016 року

та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Бондаренка Ю. О., Куцина М. М., Собослой Г. Г., від 20 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дій щодо реєстрації у предметі іпотеки третіх осіб неправомірними, анулювання реєстрації та виселення.

Позовна заява мотивована тим, що 10 серпня 2007 року між ПАТ

КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 11 250 доларів США строком до 10 серпня 2017 року. На забезпечення виконання вказаних зобов'язань цього ж дня між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено договір іпотеки на житловий будинок АДРЕСА_1, який належить відповідачам на праві спільної часткової власності. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 березня

2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором

від 10 серпня 2007 року в рахунок заборгованості за кредитним договором, яка станом на 30 січня 2009 року становила 87 482 доларів 89 центів США.

Позивач зазначив, що пунктом 4.1.4 договору іпотеки від 10 серпня 2007 року визначений обов'язок іпотекодавця не передавати майно в оренду (майновий найом), у лізинг, у спільну діяльність або у безоплатне користання, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження майном без письмової згоди іпотекодержателя.Проте ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у порушення вказаного пункту договору зареєстрували у вказаному будинку дочку ОСОБА_7 та онуків ОСОБА_8 й ОСОБА_9

З урахуванням викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд визнати неправомірними дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо реєстрації у будинку АДРЕСА_1, переданому в іпотеку, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, виселити їх з вказаного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 серпня

2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що реєстрація осіб у будинку, який передано в іпотеку, є порушенням умов договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя. Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили наявність у власності іпотекодавців іншого постійного житла.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом частини другої статті 40 Закону «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, а тому суди дійшли до правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла, оскільки в іпотеку передано будинок, який був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення районного та апеляційного

судів - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 серпня

2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня

2016 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О.В. Білоконь

Є.В. Синельников