Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства (справа № 806/500/13-а, 24.05.16)

Фабула судового акту: Прокурор звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати нечинним та скасувати розпорядження голови РДА «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди ……» фермерському господарству.

Окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову, але це рішення було скасовано судом апеляційної інстанції. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що продаж земельних ділянок державної та комунальної форми власності або прав на них в Україні здійснюється виключно на земельних торгах (аукціонах), тому Розпорядження є незаконним і підлягає скасуванню. ВАСУ скасував означене рішення апеляційного суду, зазначивши, що само по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи оренду.

Крапку в цьому питанні поставила колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, яка залишила в силі саме рішення апеляційного суду. При цьому ВСУ виходив з наступного:

- відповідно до приписів ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за результатами проведення земельних торгів;

- згідно з ч.2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної або комунальної власності або права на них, зокрема у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства;

- ст. 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Як видно з тексту постанови ВСУ, колегія суддів погодилась з висновком апеляційного суду про те, що оскаржуваним рішенням РДА фактично вчинила дії щодо передачі землі в оренду без проведення земельних торгів.

Аналізуйте судове рішення: Суд має право зобов’язати орган земресурсів видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення з/д, хоча це і є виключною компетенцією цього органу (ВАСУ від 19 травня 2016 року у справі №К/800/32729/15)

До складу спадщини НЕ входить право користування земельною ділянкою, яке підтверджується актом на право користування померлої особи ( ВСУ від 5 жовтня 2016 р. у справі № 6-2329цс16)

Суд має право зобов’язати орган земресурсів видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення з/д, хоча це і є виключною компетенцією цього органу (ВАСУ від 19 травня 2016 року у справі №К/800/32729/15)

Емфітевзис встановлюється виключно на підставі договору і судом встановлений бути не може (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) (ВССУ у справі № 313/1730/15-ц від 13 березня 2017р.)

ПАЙ дозволено обмінювати тільки на ПАЙ (товарна сільськогосподарська земельна ділянка) і тільки із дотриманням ст. 14 ЗК України (ВСУ у справі № 6-464цс16 від 12 жовтня 2016р.)

НЕ успадковується підтверджене актом на право постійного користування право на з/д для створення селянського фермерського господарства, таке право припиняється (ВСУ від 23 листопада 2016р. у справі №6-3113цс15)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Баклан Н.Ю.,

фермерського господарства «ФІДЕССПЕС» (далі - ФГ «ФІДЕССПЕС») - Кравченка І.І., Ковальова М.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Радомишльського району Житомирської області в інтересах держави (далі - Прокурор) в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (далі - Інспекція), Житомирської обласної державної адміністрації (далі - ОДА) до Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - РДА), третя особа - ФГ «ФІДЕССПЕС», про визнання незаконним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и л а:

Прокурор звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати нечинним та скасувати розпорядження голови РДА від 7 листопада 2012 року № 461 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди на території Заболотської сільської ради ФГ «ФІДЕССПЕС» (далі - Розпорядження).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на порушення статей 124 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК) відповідач без проведення аукціону видав Розпорядження.

Суд установив, що ФГ «ФІДЕССПЕС» подало до РДА клопотання про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди земельної ділянки орієнтовною площею 27,32 га із земель запасу сільськогосподарського призначення Заболотської сільської ради Радомишльського району Житомирської області для ведення фермерського господарства.

Відповідно до статей 17, 31, 116, 124, 125 та пункту 12 Перехідних положень ЗК, статті 7 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV), статей 25, 50, 62 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій», керуючись статтею 2 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», 7 листопада 2012 року голова РДА видав Розпорядження.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2013 року відмовив у задоволенні позову. При цьому суд виходив із того, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки передує проведенню аукціону, а Розпорядженням третій особі було надано лише право на розробку проекту з зазначенням причин надання такого дозволу, а не право на оренду, тому Розпорядження є правомірним.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасував і прийняв нове, яким позов задовольнив: визнав незаконним та скасував Розпорядження.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що продаж земельних ділянок державної та комунальної форми власності в Україні здійснюється виключно на земельних торгах (аукціонах), тому Розпорядження є незаконним і підлягає скасуванню.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 листопада 2015 року рішення апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.

Приймаючи таке рішення, касаційний суд виходив із того, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи оренду, що фактично вказує на відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку. Таким чином, у суду немає підстав вважати, що заявнику надається перевага на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, заступник Генерального прокурора України подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2015 року скасувати, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2013 року залишити в силі.

На обґрунтування заяви додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2013 року, 30 січня 2014 року (справи №№ К/9991/43453, К/800/61483/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 123 124 134 ЗК.

В ухвалі від 5 лютого 2013 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновком суду першої інстанції про те, що рішення сільської ради про дозвіл на розробку землевпорядної документації є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка повинна була надаватись в оренду за процедурою проведення земельних торгів.

В ухвалі від 30 січня 2014 року касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду про протиправність та скасування розпорядження РДА «Про надання дозволу ФГ «ФІДЕССПЕС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди земельної ділянки», оскільки на порушення вимог земельного законодавства оскаржуваним рішенням РДА фактично вчинила дії щодо передачі землі в оренду без проведення земельних торгів.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Згідно зі статтею 3 ЗК земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу . Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної або комунальної власності або права на них, зокрема у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Статтею 7 Закону № 973-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Крім того, за змістом частини першої статті 8 Закону № 973-IV після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89 91 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Зокрема, статтею 31 ЗК передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 4 листопада 2014 року (справа № 3-157гс14), вирішуючи питання неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 7 Закону № 973-IV та положень статей 124 134 ЗК .

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що оскільки на момент прийняття Розпорядження ФГ «ФІДЕССПЕС» вже набуло статусу юридичної особи та мало у своїй власності земельну ділянку для ведення фермерського господарства, то отримання у подальшому земельної ділянки в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів.

Отже, апеляційний суд у справі, що розглядається, дійшов обґрунтованого висновку про визнання Розпорядження незаконним та його скасування.

За таких обставин ухвалене у справі рішення суду касаційної інстанції слід скасувати, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2015 року скасувати.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2013 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков В.Л. Маринченко М.І. ГрицівП.В. Панталієнко О.В. Кривенда О.О. Терлецький