Встановлення факту укладення письмового договору можливе на підставі показів свідка (фізичної особи), який є позивачем у справі. (Господарський суд Тернопільської області у справі № 921/260/19 від 12.10.2020р.)

Фабула судового акту: у даній справі позивач звернувся з позовом до акціонерного товариства щодо стягнення заборгованості згідно договору купівлі-продажу цінних паперів .

Відповідач акціонерне товариство заперечував факт вчинення правочину, доводячи факт не повернення позивачем надісланого йому відповідачем проекту договору і посилаючись, серед іншого, на положення ч.3 ст.181 ГК України, відповідно до якого позивач мав повернути оформлений та підписаний договір товариству.

Натомість позивач, надавши покази в якості свідка, доводив факт повернення підписаного і доповненого необхідними реквізитами договору безпосередньо керівнику акціонерного товариство (який на момент розгляду справи в суді першої інстанції помер).

Суд вказав, що не вважає, що покази як свідка - позивача щодо часу і місця укладення Договору є недопустимими доказами в даному випадку, як це стверджує відповідач, згідно вимог статті 77 ГПК України, і тому суд відхилив заперечення щодо цього відповідача.

Цікавим є те, що суд, жодним чином не прокоментував незастосування до даних спірних правовідносин положень ч.1 ст.218 ЦК України, яке містить застереження щодо того, що рішення суду стосовно вчинення правочину в письмовій формі не може ґрунтуватись на показах свідків .

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/260/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

довідповідача відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" (48505, м. Чортків, Тернопільська область, вул. Князя Володимира Великого, 29)

про стягнення 6259,99 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016

За участі представників:

Позивача: Степанов Віктор Олександрович, ордер серія ТР № 041758 від 24.09.2019;

Відповідача: керівник Сеньків Петро Павлович, витяг з ЄДР.

Суть справи: ОСОБА_1 із позовом до відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" про стягнення 6259,99 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016.

Згідно з ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019 у справі №921/260/19 позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи повернуто заявнику. Ухвала суду мотивована тим, що заявник у встановлений судом строк не усунув недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 25.04.2019, яку йому було вручено 15.05.2019.

05.08.2019 постановою ЗАГС апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 07.06.2019 (вх.№01-05/2136/19 від 10.06.2019) задоволено. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019 у справі №921/260/19 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Згідно із Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019 справу № 921/260/19 передано для розгляду суду у іншому складі - судді Гевку В.Л.

Ухвалою суду від 27.08.2019 справу №921/260/19 прийнято до провадження. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання, призначено вперше на 24.09.2019.

Відповідно до частини 2 статті 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно пунктом 7 частини 2 статті 223 ГПК України, у протоколі судового засідання зазначаються серед іншого ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Враховуючи зазначені положення ГПК України, клопотання сторін про відкладення розгляду справи та продовження підготовчого засідання, перебування судді у відпустці та на лікарняному, неможливістю розгляду справи в судових засіданнях, з метою правильного і об`єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого статтями 42-46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд відкладав підготовчі засідання та продовжував строк розгляду справи у підготовчому провадженні із зазначенням про постановлення ухвал про відкладення та продовження строку розгляду у протоколах судових засідань, в останнє - до 26.12.2019.

Ухвалою суду від 20.12.2019 у клопотанні відповідача №781 від 11.10.2019 (вх. №18590 від 15.10.2019) про зупинення провадження у справі до моменту вступу в законну силу рішення у справі № 921/500/16-г/18, судом відмовлено з підстав зазначених у повному тексті ухвали.

Ухвалою суду від 26.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача №827 від 18.12.2019 про зупинення провадження у справі №921/260/19. Відмовлено у задоволенні заяви відповідача №828 від 24.12.2019 про залучення третьої особи у справі №921/260/19 з підстав зазначених у повному тексті ухвали.

У судовому засіданні 26.12.2019 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які прибули. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову. Якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд може почати розгляд справи по суті спочатку. Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установити з 12 березня на усій території України карантин (на час прийняття рішення у справі карантин продовжено до 31 жовтня 2020 року).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ, зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У свою чергу станом на даний час із змісту пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що дата відкриття та строк розгляду даної справи № 921/260/19 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовженні законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

А тому суд, враховуючи клопотання сторін про відкладення розгляду справи, а також те, що розгляд справи по суті припав, на карантинні заходи, неодноразово відкладав розгляд справи по суті в порядку статті 216 ГПК України та розпочинав його спочатку.

Розглянувши клопотання відповідача № 6 від 15.01.2020 (вх. №321 від 16.01.2020) про виклик свідка, у якому відповідач просив суд викликати ОСОБА_1 для допиту в якості свідка щодо обставин справи №921/260/19 суд викликав для допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 .

Допит свідка ОСОБА_1 відбувся у судовому засіданні - 18.02.2020 і його зафіксовано у протоколі судового засідання під звукозапис.

Ухвалою від 07.08.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання, поданого відповідачем - ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" (№134 від 23.07.2020 (вх. №4891 від 28.07.2020) про зупинення провадження у справі до моменту вступу в законну силу рішення у справі № 921/500/16-г/18 з підстав, зазначених в повному тексті ухвали.

При цьому суд, в даному випадку керувався таким.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Проте, у даній справі - № 921/260/19, суд уже перейшов у судовому засіданні 20.12.2019 до стадії розгляду справи по суті.

Зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті з підстав, встановлених частиною 5 статті 227 ГПК України, є неможливим в силу імперативних приписів статті 195 ГПК України.

Одночасно ГПК України не передбачено можливості повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження.

При цьому, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З цих мотивів суд у зупиненні провадження у справі відмовив та продовжив розгляд справи по суті.

При цьому, по завершенню 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ із врахуванням змісту зміненого ним розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України, як станом на 07.08.2020 року так і станом на 12.10.2020 від сторін у справі не надходило будь-яких клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків на встановлених вище підставах згідно закону - зумовлених обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

А тому суд вважав, що є усі підстави завершити розгляд у даній справі № 921/260/19 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь - яких прав жодної із сторін у справі.

Відповідно до статті 219 ГПК України після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

З`ясувавши обставин справи, дослідивши докази, провівши судові дебати, суд, у відповідності до статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 12.10.2020, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частину.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивача викладена ним у позові.

У позовній заяві від 19.04.2019 (вх. № 313 від 22.04.2019) позивач, серед іншого, зазначає таке.

20 квітня 2016 р. між відкритим акціонерним товариством «Чортківський завод «Агромаш» або Відповідач, код ЄДРПОУ 00901594, надалі ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» та ОСОБА_1 або Позивачем, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , як акціонером ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» - укладено договір б/н купівлі-продажу цінних паперів - надалі договір.

Відповідно до умов п. 1.1; п.2.4.2; та п.3.1; договору боржник зобов`язувався на протязі п`яти банківських днів оплатити кредитору загальну вартість цінних паперів у розмірі 4 240 (чотири тисячі двісті сорок ) гривень 00 копійок.

З дати укладення договору (20 квітня 2016 р.) до дати подання цього позову (19 квітня 2019 р.) ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» не виконало свого обов`язку, що випливає з вищевказаних пунктів договору та договору в цілому.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу якщо зобов`язані у встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Про інший розмір процентів сторони не домовлялися.

Таким чином, ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» зобов`язане сплатити ОСОБА_1 наступні суми коштів:

- 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок основного боргу за вказаними вище договором.

- 377 (триста сімдесят сім) гривень 41 копійка як три відсотки річних від простроченої суми боргу.

- 1 642 грн. (одна тисяча шістсот сорок дві) 58 коп., як додаткову оплату до основного боргу що склалася за розрахунками індексів інфляції за період з 01 травня 2016 року по 19 квітня 2019 року.

2.2. Правовапозиціявідповідача у відзиві на позов.

У поданому відзиві на позов від 10.09.2019 № 767 (вх. № 16414 від 16.09.2019) відповідач, серед іншого, зазначає таке.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідачем в порушення умов договору б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016, не здійснено оплату за цінні папери в кількості 200 штук загальною вартістю 4 240,00 грн, зважаючи на що у ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням відсотків річних та інфляційних нарахувань, заявлена до стягнення у судовому порядку.

10.03.2016р. відбулись позачергові загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш"". Одним з питань, які вирішувались на даних зборах було питання «Про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт і послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості активів Товариства».

Відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" від 10.03.2016. зборами було дано згоду на вчинення значного правочину: відчуження (продажу) на користь ТОВ СЕ «Борднетце Україна» 83/100 (вісімдесят три сотих) частки об`єкта нерухомого майна під найменуванням «комплекс», який знаходиться за адресою Тернопільська область, м.Чортків, вул.Князя Володимира Великого 29.

Згідно з ч.1 ст.68 Закону України «Про акціонерні товариства» кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: ... 2) надання згоди на вчинення товариством значних правочинів.

24.03.2016р. Позивач звернувся до Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" з вимогою здійснити викуп у нього належних йому простих іменних акцій (копія вимоги про обов`язковий викуп акцій від 24.03.2016р. додається). Серед іншого у даній заяві позивач підтверджує факт свого голосування проти прийняття зборами рішення про вчинення значного правочину.

13.04.2016р. Відкрите акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" відповіло Позивачу, надіславши йому проект договору купівлі-продажу цінних паперів та витяг з протоколу засідання спостережної ради ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» від 8.04.2016р.» (копія листа від 13.04.2016р. № 1233 додається).

У примірнику договору, який був надісланий Позивачу були незаповнені наступні графи «дата договору», «контактна особа зі сторони Продавця», «банківські реквізити продавця». У супровідному листі до даної поштової кореспонденції було зазначено, щодо необхідності підписання даного договору та відправлення 2-ох екземплярів на адресу Товариства.

Підписаний Позивачем договір купівлі-продажу цінних паперів (з заповненою необхідною інформацією) Відкритому акціонерному товариству "Чортківський завод "Агромаш" Позивачем повернуто не було.

13.03.2017р. Позивач подав виконавчому органу (правління) та до спостережної ради ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" претензії, в яких вимагав сплати 4 240 грн. 00 коп. вартості цінних паперів.

Відкритим акціонерним товариством "Чортківський завод "Агромаш" була надана Позивачу відповідь від 22.03.2017р. № 613 в якій товариство, серед іншого, повідомляло, що «У зв`язку з не надісланням ОСОБА_1 па адресу ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" підписаного договору купівлі-продажу цінних паперів (із зазначенням усієї істотної для укладення та виконання такого роду договорів інформації) слід констатувати, що станом на даний момент (23.03.2017р.) у ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" відсутні будь-які підстави вважати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів».

Крім листа відповіді Позивачу було надано протокол засідання спостережної ради ВАТ "Чортківський завод "Агромаш від 20.03.2017р., яким була підтверджена вищевказана позиція товариства

31.08.2017 р. Позивачем подано ще одну претензію виконавчому органу (правління) та до спостережній раді ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" щодо сплати 4 240 грн. 00 коп. вартості цінних паперів.

Відкритим акціонерним товариством "Чортківський завод "Агромаш" листом № 1333 від 15.09.2017 року була надана Позивачу відповідь про те, що претензія ОСОБА_1 від 31.08.2017 року задоволенню не підлягає

15.05.2019р. Позивач повторно подав виконавчому органу (правління) та спостережній раді ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" претензії від 14.05.2019р., в яких вимагав сплати 4 240 грн. 00 коп. вартості цінних паперів.

Відкритим акціонерним товариством "Чортківський завод "Агромаш" була надана Позивачу відповідь від 23.05.2019р. № 681 в якій товариство повторно вказувало, що «У зв`язку з не надісланням ОСОБА_1 на адресу ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" підписаного договору купівлі-продажу цінних паперів (із зазначенням усієї істотної для укладення та виконання такого роду договорів інформації) слід констатувати, що станом на даний момент (23.05.2019р.) у ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" відсутні будь-які підстави вважати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів».

Спостережна рада ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" листом від 24.05.2019р. № 683 повторно направила Позивачу копію протоколу засідання спостережної ради від 20.03.2017р. на якому вирішувалось питання розгляду претензії Позивача.

Станом на даний момент Відкрите акціонерне товариство "Чортківський завод "Агромаш" не отримувало від позивача Договору купівлі-продажу цінних паперів, який був би підписаний Позивачем.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст.69 Закону України «Про акціонерні товариства» «Протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або юіас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає.

Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає» У цей самий строк, згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства», договору між акціонером і товариством про обов`язковий викуп акцій має бути надана письмова форма.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до ч. 4 цієї норми, зміст договору визначається па основі, зокрема; вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно зет. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода При укладенні господарсі.кого договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціпу та строк дії договору.

Відповідно до 4.1,2 ст.181 ГК України «Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами... Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках».

Згідно з ч.3 ст.181 ГК України «Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору».

Як вже зазначалось вище, 13.04.2016р. Відкрите акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" надіслав Позивачу проект договору купівлі-продажу цінних паперів.

Однак, всупереч вимог ч. 3 ст.181 ГК України Позивачем не було повернуто підписаного примірника договору ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" (також, не було складено та направлено протокол розбіжностей).

Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України «У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся)....».

Приписами частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Факт не укладення договору, також, підтверджується, аналізом відповідних положень Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст.638 ЦК України «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною».

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України «Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Оскільки товариству не було повернуто підписаного примірника запропонованого проекту договору, слід констатувати факт не укладення договору купівлі -продажу цінних паперів між ВАТ «Чортківський завод Агромаш» та позивачем ОСОБА_2 .

Окремо слід звернути увагу на відсутність фактичної згоди між сторонами щодо істотних умов проекту договору купівлі-продажу цінних паперів запропонованого Відкритим акціонерним товариством "Чортківський завод "Агромаш".

Положеннями Господарського кодексу України (180 ГК України) та Цивільного кодексу України (ст.631 ЦК України) визначено строк дії договору, як обов`язкової умови договору. Відповідно до ч.2 ст.631 ЦК України договір набуває чинності з моменту його укладення.

Відповідно Позивач заповнивши дату укладення договору (з позиції Позивача це 20 квітня 2019р.) і не повернувши підписаний договір товариству, самостійно визначив би дату початку строку договору (а отже, і момент виникнення зобов`язань у сторін) без відома Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш"), що суперечить вимогам вищевказаних норм законодавства позивач зобов`язаний був не лише повернути підписаним проект договору купівлі- продажу цінних паперів, запропонований Відкритим акціонерним товариством "Чортківський завод "Агромаш", а й вказати власні банківські реквізити, відсутність яких унеможливлювала виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Надання даної інформації Позивачем у претензії від 14.05.2019р. щодо невиконання Відкритим акціонерним товариством "Чортківський завод "Агромаш" своїх зобов`язань за договором (більше чим через три роки з моменту надіслання позивачу запропонованого проекту договору) суперечить ст.181 ГК України щодо форми та строків досягнення згоди між сторонами щодо істотних умов договору

Позивачем вчиняються дії які свідчать про його незгоду з рішеннями позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш"від10.03.2016р.

Зокрема позивачем було подано позовні заяви до господарського суду Тернопільської області від 20.05.2016 р. і 23.08.2016 року, в яких він просив визнати недійсним позачергові загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" від 10.03.2016р.

Слід зауважити, що процедура обов`язкового викупу акцій, яка передбачена у ч. 1 ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства», базується на правових наслідках голосування та прийняття рішень загальними зборами акціонерів (в даному випадку надання загальними зборами акціонерів згоди на вчинення значного правочину).

Оскаржуючи рішення позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" та доводячи порушення процедури скликання, проведення та фіксації рішень зборів, позивач тим самим ставить під сумнів і правомірність подальшої процедури обов`язкового викупу акцій у акціонерів.

З наведених підстав відповідач вважає, що у позові слід відмовити повністю.

2.3. Правова позиція відповідача

викладена ним у клопотанні від 06.11.2019.

У клопотанні від 06.11.2019 № 801 (вх. № 20283 від 07.11.2019) позивач, серед іншого, зазначає таке.

Із змісту листа ПАТ «Національний депозитарій України» листа № 777 від 02.10.2019р. він містить висновок Центрального депозитарію щодо неможливості виконати операції щодо викупу цінних паперів ВАТ "Чортківський завод "Агромащ" у зв`язку з рішенням НКЦПФР № 1532 від 11.11.2014р «Щодо усунення порушень та зупинення внесеннязмін до системи депозитарного обліку цінних паперів».

Відповідно до ч. 4 ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає.

Вищевказана норма встановлює пов`язаність, взаємозалежність та синхронністьвчинення дій покупцем та продавцем цінних паперів для вчинення договору купівлі -продажу акцій товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «про цінні папери та фондовий ринок» права на цінний папір та права за цінним папером на пред`явника, що існує в бездокументарній формі, переходять у порядку, визначеному для переходу прав на іменні цінні папери.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» перехід прав на іменні цінні папери і реалізація прав за ними потребує обов`язкової ідентифікації власника депозитарною установою, що веде рахунок у цінних паперах (крім випадку, коли облік прав на цінні папери власника здійснюється на рахунку номінального утримувача в установленому законодавством порядку) такого власника.

Отже, лист ПАТ «Національний депозитарій України» листа № 777 від 02.10.2019р., поміж інших доводів Відповідача, підтверджує неможливість реалізації викупу акцій ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" враховуючи дію рішення НКЦПФР № 1532 від 11.11.2014р. «Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів».

2.4. Правова позиція позивача у відповіді на відзив на позов.

Позивач у відповіді на відзив від 14.11.2019 (вх. № 20773 від 14.11.2019), серед іншого, зазначає таке.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що немає підстав для задоволення позову позивача, оскільки договір купівлі - продажу цінних паперів від 20.04.2016р. він вважає неукладеним відповідно до ст.ст. 179, 180, 181 ГК України та ст. ст. 631, 638, 640 ЦК України, а також того, що він 13.04.2016р. надіслав позивачу договір про купівлю акцій, який позивач нібито йому не повернув, а також що позивач не надав своїх банківських реквізитів на які необхідно було сплатити кошти.

Відповідач пояснює що нібито надіслав позивачу договір листом № 1233 від 13.04.2016 р., просить підписати його і повернути відповідачу, але доказів про надіслання та отримання позивачем цього листа не подає.

Крім цього відповідач вказує, що існує спір між позивачем і відповідачем щодо оскарження зборів позивача від 10.03.2016р., а тому це на думку відповідача також унеможливлює викупу ним акцій у позивача.

Позивач вважає, що вказані вище та всі решта доводів відповідача зазначених в його відзиві на позовну заяву не доводять правомірності дій відповідача щодо не виконання ним своїх зобов`язань із договору за яким пред`явлено позов про стягнення коштів з огляду на наступне.

Позивач звертався до відповідача з претензіями щодо виконання договору купівлі - продажу.

В матеріалах справи є договір б/н купівлі - продажу цінних паперів від 20.04.2016р. - надалі договір, яким сторони погодили всі умови договору.

В вищевказаному договорі у розділі «Реквізити та підписи сторін» зазначено дані про позивача його паспортні дані, реєстраційний код платника податків, адреса, банківські реквізити для перерахування йому коштів відповідно до п. 3.1 цього договору та всіх решти що пов`язуються цим договором.

Варто зазначити, що майже весь текст договору готувався відповідачем в тому числі паспортні дані позивача, реєстраційний код та адресу зазначив сам відповідач у вказаному договорі, машинописним друком, а позивач зазначив лише банківський рахунок на який необхідно сплатити кошти та номер телефону та інші дані рукописним текстом з чого слідує у відповідача є всі паспортні дані позивача і його код.

А відтакцеспростовує доводи відповідача, що йому не було повідомлено банківських реквізитів позивача, а також те, що цей договір є неукладеним.

Такі реквізити (банківський рахунок) зазначено у тексті договору («Реквізити та підписи сторін»).

Відповідач не здійснив жодних спроб щодо з`ясування реквізитів позивача, немає жодних доказів на підтвердження здійснення таких спроб.

Позивач має рахунок в цінних паперах в депозитарній установі АТ «Приватбанк» про що відомо відповідачу, тобто вінідентифікований банком і на виконаннясвогообов`язкувідповідачмігвідкритирахунок в АТ «Приватбанк» куди і перерахував би кошти.

Безпідставним є також посилання відповідача до свого листа № 1233 від 13.04.2016 р., відповідей 613 і 613/1 від 22.03.20117 р. та протоколу Спостережної ради від 20.03.2017 р. оскільки позивач таких не отримував (відповідач не надає суду доказів вручення їх позивачу, а лише голослівно до них посилається і надає суду лише ксерокопію з якої неможливо нічого встановити), а тому позивач заперечує проти них.

Заперечує позивач і проти всіх решти відповідей у яких відповідач посилається на відсутність укладення договору оскільки таке спростовується позивачем наступними поясненнями.

Примірники договорів купівлі - продажу цінних паперів позивач отримав безпосередньо від голови правління відповідача ОСОБА_3 і ці договори вже були підписані зі сторони відповідача.

Позивач отримав примірники договорів купівлі - продажу цінних паперів при свідках в т. ч. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Позивач їх підписав і із заповненими реквізитами щодо свого банківського рахунку, він вручив його голові правління відповідача Журбі Я. Є. - 20.04.2016р., в присутності інших акціонерів та представників, які брали участь в цих зборах, в т. ч. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому будь-яка додаткова переписка між сторонами щодо укладання договору купівлі акцій немає до цього відношення, оскільки остаточна подія по укладанні договору відбулася 20.04.2016р.

Більше того відповідач визнає, що викуп акцій за цим договором пов`язується із загальними зборами відповідача проведених 10 березня 2016 року, де вирішувалось питання вчинення значного правочину, а позивач голосував проти цього, а відтак у нього (у позивача) виникало право вимоги обов`язкового викупу акцій відповідачем. А також відповідач визнає, що позивач подавав йому таку вимогу (вимогу про обов`язковий викуп акцій) і така вимога була надіслана йому у тридцяти денний термін, як це встановлено ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» і по формі визначеною цією статтею в редакції чинній на цей час. Тобто позивач виконав в повній мірі норми Закону України «Про акціонерні товариства».

Крім цього позивач подавав вимогу про викуп акцій в тридцяти денний термін коли ще навіть відповідач не мав законодавчо визначеної, затвердженої ціни акцій відповідно до ст.ст. 8, 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідач не виконав свого обов`язку мати оцінку акцій вже на початок оголошення про збори тобто станом на 22.02.2016р. і станом на цю дату відповідач мав мати проект договору про обов`язковий викуп акцій з яким мали право ознайомитись акціонери чим було порушено вимоги ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства». Відповідачу було достеменно відомо про корпоративний конфлікт щодо викупу майна товариства і тому він був зобов`язаний мати проект договору про викуп акцій до проведення зборів станом на 22.02.2016 року.

Відповідач продав нерухоме майно ТОВ "СЕ Борднетце-Україна" за явно заниженою ціною, яка склала 9 $ за 1м2 при ринкових цінах в м. Чорткові 120-150 $ за 1м2.

Крім цього ТОВ "СЕ Борднетце-Україна" отримало у власність майно відповідача, яке не увійшло до оцінки.

Відповідач користується грошима позивача так як поклав їх на депозит та отримує з цього відсотки, що і є мотивом для невиконання договору.

Крім цього відповідач не дотримався п. 9 та п. 11 роз`яснення Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку № 7 від 10.08.2010р. «Про порядок застосування розділу XII Закону України «Про акціонерні товариства», щодо здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акції у десяти денний строк після зборів.

Відповідач мав надіслати позивачу повідомлення про його право вимоги на викуп акцій чого він не зробив. Це роз`яснення є законодавчим актом до п. 23 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», а тому вважаю не виконання цих роз`яснень порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач затвердив ціну акцій і проект договору лише 08 квітня 2016 року тобто майже через місяць після проведення зборів що було порушенням всіх строків передбачених ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства» (копія протоколу Спостережної ради від 08 квітня 2016 р. додається). Позивач дізнався про це тільки в момент підписання договору.

А тому у відповідача після отримання від позивача вимоги викупу акцій вже виник обов`язок обов`язкового викупу акцій, а у позивача право на такий викуп тобто тут діє верховенство права відповідно до Конституції України.

Зважаючи на те, що сторонами було укладено договір 20 квітня 2016р. то сторони обумовили цим договором порядок такого викупу що узгоджується із ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства».

Як вбачається із п. 3.1. договору купівлі - продажу цінних паперів від 20 квітня 2016р., то сторони домовились, що першу дію вчиняє покупець тобто відповідач, який має сплатити продавцю суму згідно договору, а у позивача відповідно до п. 2.3.2 обов`язок щодо передачі позивачем акцій відповідачу виникає лише протягом п`яти банківських днів з моменту виконання покупцем (відповідачем) п. 3.1. цього договору, тобто після сплати відповідачем коштів за акції.

Відповідач визнав, що ніяких коштів позивачу за акції він не оплачував, а тому у позивача ще не настав обов`язок виконання своїх зобов`язань за вищевказаним договором щодо передачі акцій відповідачу.

Такі примірники договорів були надані відповідачу 20.04.2016р. в особі тодішнього голови правління Журби Я. Є. про що було наголошено на інших загальних зборах відповідача 21 березня 2017 року, що вбачається з протоколу цих зборів.

ОСОБА_6 не був на час 20.04.2016р. головою правління тобто керівником відповідача і не може знати чи отримував такі договори тодішній голова правління ОСОБА_3 , адже станом на день передачі 20.04.2016 головою правління відповідач (керівником) був ОСОБА_3 , що вбачається із протоколу зборів від цього дня (копія сторінок цього протоколу додається).

Безпідставним є посилання відповідача що до претензій не додавалося копій договору оскільки відповідно до закону ця претензія не була обов`язковою для даних правовідносин. Позивач своєю претензією нагадував відповідачу про необхідність виконати свої зобов`язання за договором (копія додається).

Більш того відповідач у своїх відповідях на претензії визнаючи свій обов`язок відповідно до закону викупити акції у позивача не йшов шляхом до його виконання, не пропонував позивачу надати йому копію чи дублікат договору, а ствердно вказував, що у нього нема цього договору, а тому він безпідставно вважає, що позивач не скористався своїм правом на викуп акцій.

З даними клопотаннями відповідач не звертався до позивача жодного разу, що свідчить про небажання відповідача виконати свій обов`язок.

Більше того вже під час відкриття провадження у даній судовій справі відповідач отримав копію договору від 20.04.2016р. разом з позовною заявою однак не виконує свого обов`язку (ухиляється від його виконання не вчиняє ніяких дій спрямованих для його виконання).

Товариство за весь час існування жодного разу не сплатило дивіденди акціонерам, що суперечить самому принципу роботи акціонерного товариства, а саме інвестор (акціонер) який викупив акції розраховує на свою частку прибутку (дивіденди). Навпаки товариство своїми діями товариство змушує витрачати кошти акціонерів що би бути акціонерами та виконувати вимоги чинного законодавства, зокрема щомісячно сплачувати грошові кошти депозитарній установі.

Відповідач ухиляється від виконання договору так як йому це вигідно, так як кошти за акції, які належать позивачу, відповідач поклав на депозити банку та отримує від цього зиск у вигляді % від депозиту. Це підтверджується випискою руху коштів відповідача за 2017 рік.

На спростування тверджень відповідача зазначених у відзиві на позов і на підтвердження того, що договір від 20.04.2016р. було вручено (надано) мною керівникові (голові правління) відповідача ОСОБА_3 - 20.04.2016р., я звернувся до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які були присутні на час вручення договорів.

Крім цього на спростування тверджень відповідача про відсутність у нього договору я просив ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надати відповідні свідчення, пояснення.

Про те що збори були 20.04.2016р. вбачається із протоколу зборів від 20.04.2016р.

Окрім цього це вбачається із протоколу зборів від 21.03.2017р. в яких також зафіксовано, що договір про викуп акцій передався ОСОБА_3 і це підтверджували інші представники, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Крім цього відповідно до роз`яснень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №7 від 10.08.2010р. «Про порядокзастосування розділу XII Закону України «Про акціонерні товариства» у відповідача вже виник обов`язок сплатити позивачу (викупити в нього) акції не залежно відоскаржуваня позивачем рішень зборів від 10.03.2016р. Більше того ці збори оскаржуються із багатьох підстав в тому числі із процедур їх скликання і проведення які не пов`язуються з цим договором тим більше, що відповідач не викупив акції у позивача, останній в свою чергу в зв`язку з цим не припинив бути акціонером, а тому має право оскаржувати дію відповідача в тому числі рішення його зборів. А тому посилання відповідача, що немає підстав виконувати договір оскільки оскаржуються збори є безпідставними.

Позивач також відзначає, що даний позов пов`язаний з зборами відповідача від 10.03.2016р. і відповідач визнає, що позивач надав йому вимогу про обов`язковий викуп акцій згідно ст. 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства» та відповідач отримав від позивача таку вимогу.

2.5. Правова позиція відповідача у поданому запереченні.

У запереченні поданому відповідачем від 27.01.2020 № 23 (вх. № 710 від 30.01.2020) відповідач, серед іншого, зазначає таке.

Відповідно до ч.2,ч.3 ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» протягом30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимогиобов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подаєтовариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бутизазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість,тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає.

Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні проправо вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає».

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства», договору між акціонером і товариством про обов`язковий викуп акцій має бути надана письмова форма.

А отже, для виникнення зобов`язальних відносин щодо викупу акцій між сторонами необхідно укладення між сторонами договору про викуп акцій. Вчинення сторонами юридичних дій передбачених ст.69 Закону України «Про акціонерні товариства» (надіслання товариством повідомлення акціонеру та надіслання відповідної вимоги зі сторони акціонера) є лише необхідними передумовами для подальшого укладення такого договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач детально виклав обставини справи та обґрунтував свою позицію щодо не укладення договору, акцентуючи увагу на відсутності жодних письмових чи документальних доказів. Натомість позивач доводячи свою позицію щодо укладення договору купівлі - продажу акцій від 20.04.2016р. посилається на можливі пояснення фізичних осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Відповідач вважає, що вищевказана позиція позивача є суперечлива і не відповідає наявним матеріалам справи, зокрема:

1) Позивач доводить факт укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016р. Укладення договору відбулось шляхом отримання позивачем від бувшого голови правління Відкритого акціонерного товариства ''Чортківський завод "Агромаш" Журби Я.Є проектів договорів:

а) Дане твердження позивача спростовується поштовими документами: поштова квитанція і опис вкладеного про надсилання договору купівлі продажу цінних паперів, які додані до матеріалів справи і якими засвідчено, шо надіслання проекту договору здійснювалось саме за допомогою засобів поштового зв`язку.

б) Відміткою у журналі вихідної документації (витяг з журналу додається).

в) Супровідним листом, який вочевидь не було змісту складати при безпосередній передачі примірників договору акціонерам (копія листа додається).

2) Намагання позивача довести факт отримання проекту договору купівлі- продажу та повернення його підписаним бувшому голові правління відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" ОСОБА_3 за допомогою свідчень (показів)окремих Фізичних осіб щодо даних відносин та власних показів (в якості свідка) є неприпустимими, оскільки:

а)Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України «Стаття 77. Допустимість доказів 1. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування».

Порядок та правила ведення діловодства, в т.ч. надіслання та отримання документів усіма юридичними особами в Україні регламентується «Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», які Затверджені Наказ Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5.(далі в тексті «Правила»).

Відповідно до вищевказаного нормативного акту:

Уп. 4.1. Правил зазначено «Ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи) ...; «Службовий документ - офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений установою у процесі її діяльності та має відповідні реквізити».

Дані правила встановлюють наступні вимоги щодо надіслання та отримання документів всіма установами:

«Вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською. Фельд`єгерською службами» ч.1 п .7 III «Організація документообігу та виконання документів» Правил.

«Доставка документів до установи здійснюється, як правило, з використанням засобів поштового зв`язку та електрозв`язку, а також кур`єрською та фельд`єгерською службами». 4.1. п.2. розд. III «Організація документообігу та виконання документів» Правил.

«Факт надходження документа до установи обов`язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа ч.5. п.2. розд. III «Організація документообігу та виконання документів» Правил.

Відповідно внутрішніх правил діловодства договори купівлі - продажу передаються головному бухгалтеру для проведення оплати відповідно умов договору. Однак по скільки даний договір товариство не отримало, то такий документ головний бухгалтер не отримав (довідка додається).

Виходячи з вищевказаного чинне законодавство чітко формалізує порядок надіслання (отримання) документації (в т.ч. договірної) юридичною особою і прямо визначає Факт надіслання (отримання) юридичною особою документації моментом здійснення відповідної реєстрації даних документів.

Отже, доведення позивачем Факту надання чи отримання будь-якої договірної документації безпосередньо від керівника юридичної особи є таким шо суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням вищевказаних Правил.

б)Відповідно до ч.2 ст.87 ГПК України «На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків».

Виходячи з вищевказаного, оскільки чинне законодавство (зокрема Правила) чітко визначає необхідність відображення факту реєстрації вихідної (вхідної) документації і документальному обліку юридичної особи, то доведення даних фактів посередництвом показів свідків є неприпустимим.

Відповідно до ч. 1,2 ст.181 ГК України «Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами... Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках».

Згідно з ч. 3 ст. 181ГК України «Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій СТОРОНІ або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору».

Виходячи з вищевказного, відповідач вважає не доведними позивачем Факт повернення підписаного примірника договору ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" встановленними чинном законодавством засобами.

Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України «У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся)....».

3. Щодо інших обставин справи:

а) Відповідно до ч. 3 ст.69 Закону України «Про акціонерні товариства» «Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає».

Звертаємо увагу суду, що конструкція даної норми передбачає одночасність дій двох сторін; акціонера по передачі акцій, а товариства по сплаті коштів за придбані акції.

А отже, для твердження позивача про порушення його прав необхідною вимогою є належне виконання ним самим вимог норми, порушення якої він доводить у поданому позові - ст.69, а саме: вчинення «усіх дій, які необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає».

Посилання позивача на інший порядок передбачений у п.2.3.3 договору купівлі- продажу акцій від 20.04.2016р. не заслуговує на увагу, оскільки, з підстав вказаних вище, договір між сторонами укладено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України «Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням».

б)Згідно з Роз`яснення ДКЦПФР від 10.08.2010 р №7:

Виходячи зі змісту частини третьої статті 69 Закону України « Про акціонерні товариства», ціна викупу акцій, яка є обов`язковим реквізитом повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, є також істотною умовою договору, який укладається між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій.

Враховуючи зазначене , за наявності двох документів , а саме повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру. здійсненого у письмовій формі і скріпленого печаткою акціонерного товариства, та письмової вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій, оформлених належним чином, є достатнім, щоб вважати, що між акціонерним товариством та акціонером укладено договір про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій в письмовій формі. У такому випадку додаткове укладання окремого договору про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру акцій не є обов`язковим, документами , які є підтвердженням укладеного договору, є письмове повідомлення акціонерного товариства про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, та підтвердження відправлення на адресу товариства письмової вимоги акціонера

Ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України «Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції».

Ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України «Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття».

Не надіслання товариством акціонеру повідомлення про його право на викуп акцій (у зв`язку з відсутністю оцінки акцій в термін визначений ч.2 ст.69 Закону України «Про акціонерні товариства») виключає можливість стверджувати, що сторонами узгоджена ціна викупу, оскільки, в даному випадку вимога про обов`язковий викуп акцій подана позивачем 24.03.2016р. не має характеру акцепти, у зв`язку з відсутністю оферти ціни зі сторони товариства.

Затвердження ціни акцій 08 квітня 2016р. здійснювалось спостережною радою товариства в односторонньому порядку (без погодження такої ціни з акціонером) і це відбувалось вже після отримання від позивача вимоги про обов`язковий викуп акцій, яка подана позивачем 24.03.2016р. як стверджує Позивач в своїй відповіді на відзив про ціну викупу акцій Він дізнався в момент підписання договору.

В подальшому сторони могли усунути це неузгодження виключно уклавши договір про купівлю-продаж акцій, чого з підстав викладених вище, зроблено не було.

А отже, твердження позивача, що у «відповідача після отримання від позивача вимоги викупу акцій вже виник обов`язок обов`язкового викупу акцій » не відповідає дійсності.

в)Також, звертаємо увагу суду, що твердження про не отримання відповіді на претензію та протоколу Спостережної ради від 20.03.2017р. спростовується поштовими документами, які подані відповідачем до матеріалів справи.

Також, залишається незрозумілим посилання позивача на занижену вартість проданого на користь ТОВ «СЕ Борднетце-Україна» майна, неправильне проведення оцінки при продажі нерухомого мана, невиплату дивідендів акціонерам тощо. Намагання доведення даних обставин позивачем не стосується предмету справи і, відповідно, останні не можуть досліджуватись і встановлюватись в рамках даної справи.

2.6. Заява та покази як свідка - позивача у справі.

У поданій заяві свідка від 14.11.2019 позивач - ОСОБА_1 , повідомив суд, серед іншого, таке.

У середині квітня 2016 року десь в другій половині місяця, він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зустрічався в місті Чорткові Тернопільської області, з тодішнім головою правління відкритого акціонерного товариства «Чортківський завод «Агромаш», надалі товариство, ОСОБА_3 з питань врегулювання конфліктної ситуації, яка виникла з рішень загальних зборів цього акціонерного товариства. Зустрічались вони тоді і ще не одноразово до того і після, оскільки були акціонерами цього товариства та особами які представляли інтереси акціонерів, які не були згідні з рішенням цих зборів.

Під час цієї зустрічі ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 чотири пакети договорів купівлі - продажу цінних паперів за якими мали викуплятися акції у акціонерів вже підписаних ним і завірених печаткою товариства, а саме це були договори між товариством та акціонером ОСОБА_8 , між товариством та акціонером ОСОБА_5 , між товариством та акціонером Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільрембуд» (надалі - ТОВ «Тернопільрембуд»), між товариством та приватним підприємством «Агроторг» (надалі - ПП «Агроторг»), а також передав позивачу договір між товариством та мною ( ОСОБА_1 ) і попросив в найкоротший термін підписати ці договори уповноваженими особами, заповнити їх реквізити і повернути йому.

20 квітня 2016 року вищевказані особи були в Чорткові на товаристві, оскільки прибули туди на загальні збори акціонерів разом з іншими акціонерами та їх представниками.

Цього ж дня 20.04.2016 року там був і голова правління ОСОБА_3 , який брав участь у зборах оскільки звітував про їх діяльність та ще брав участь у них, як акціонер.

Цього ж дня 20.04.2016 року у присутності позивача та присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вручив ОСОБА_3 підписані акціонерами раніше отримані від нього договори купівлі - продажу цінних паперів, а саме з акціонерами ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ТОВ «Тернопільрембуд», ПП «Агроторг», а також позивач вручив йому свій договір підписаний позивачем ОСОБА_1 . Ці всі договори були датовані днем їх вручення ОСОБА_3 , а саме 20.04.2016р.

Позивач у заяві підтверджує, свою обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Під час судового засідання 18.02.2019р. позивач, ОСОБА_1 , був допитаний в якості свідка. Покази свідка зафіксовано у протоколі судового засідання під звукозапис.

2.7. Правова позиція відповідача у поданому запереченні

за наслідками допиту як свідка позивача.

Відповідач за наслідками допиту свідка подав свої заперечення від 25.02.2020 № 44 (вх. № 1464 від 28.02.2020) у яких, серед іншого, зазначає таке.

1) В заяві свідка ОСОБА_1 повідомляв суд що в середині квітня 2016 року, десь у другій половині місяця, з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 він зустрічався в м. Чорткові з тодішнім головою правління ВАТ Чортківський завод «Агромаш» ОСОБА_3 з питань врегулювання конфліктної ситуації . Під час цієї зустрічі ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 чотири пакети договорів купівлі продажу цінних паперів а саме: між Товариством та акціонером ОСОБА_8 , між Товариством та акціонером ОСОБА_5 , між Товариством та акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільрембуд», між Товариством та Приватним Підприємством «Агроторг», а також передав ОСОБА_1 договір між Товариством і ОСОБА_1 .

На запитання коли і де саме він отримував договір, свідок ОСОБА_1 у своїх свідченнях стверджував, що орієнтовно 13.04.2016р. у м. Чорткові в Кафе «Рушничок» ним були отримані від бувшого голови правління Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" ОСОБА_3 проект договорів купівлі-продажу акцій.

Вважаю що вищевказана позиція свідка є суперечлива і не відповідає наявним матеріалам справи, зокрема:

а) дане твердження свідка спростовується поштовими документами: поштова квитанція і опис вкладеного про надсилання договору купівлі продажу цінних паперів, які додані до матеріалів справи і якими засвідчено, що надіслання проекту договору здійснювалось саме за допомогою засобів поштового зв`язку. Всупереч вищевказаних доказів, свідок не зміг пояснити чому ним не отримано поштою примірник договору купівлі- продажу

б) відміткою у журналі вихідної документації ( витяг з журналу додається).

в) супровідним листом, який вочевидь не було змісту складати при безпосередній передачі примірників договору акціонерам (копія листа є в матеріалах справи).

2) Свідок ОСОБА_1 у своїх свідченнях стверджував, що 20.04.2016р. він особисто передав підписаний екземпляр договору бувшому голові правління товариства ОСОБА_3 .

На запитання чи було передання договору після закінчення зборів , свідок ОСОБА_1 однозначно ствердив , що ця подія відбулася після закінчення зборів. Коли керівник Відповідача зауважив , що група акціонерів , в тому числі Позивач покинув територію Товариства після об`явлення технічної перерви, що зазначено в протоколі зборів від 20.04.2016 року, а саме : після технічної перерви збори продовжили роботу, але частина акціонерів після перерви на збори не явились ( також це підтверджується дальнійшим голосуванням на зборах ( копія протоколу зборів від 20 квітня 2016 року додається)). Після цього свідок ОСОБА_1 сказав , що можливо це відбулося в перерві, але точно він не пам`ятає. Вважаємо, що така суперечливість в показах, свідчить, що свідок давав неправдиві свідчення.

Також вважаємо, що намагання позивача довести факт передачі (та попереднього отримання) договору купівлі-продажу бувщому голові правління Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромащ" ОСОБА_3 за допомогою власних показів в якості свідка є неприпустимими, оскільки:

а) Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України «Стаття 77. Допустимість доказів 1. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування».

Порядок та правила ведення діловодства, в т.ч. надіслання та отримання документів усіма юридичними особами в Україні регламентується «Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», які Затверджені Наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5.(далі в тексті «Правила»).

Відповідно до вищевказаного нормативного акту:

У 4.1. Правил зазначено «Ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установахі організаціях незалежно від форм власності (далі - установи)...; «Службовий документ - офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений установою у процесі її діяльності та має відповідні реквізити».

Дані правила встановлюють наступні вимоги щодо надіслання та отримання документів всіма установами:

«Вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштовогозв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською. Фельд`єгерськоюслужбами» ч.1 п.7 III «Організація документообігу та виконання документів» Правил.

«Доставка документів до установи здійснюється, як правило, з використаннямзасобів поштового зв`язку та електрозв`язку, а також кур`єрською та фельд`єгерською службами». 4.1. П.2. розд. III «Організація документообігу та виконання документів» Правил.

«Факт надходження документа до установи обов`язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа ч.5. п.2. розд. III «Організація документообігу та виконання документів» Правил.

Відповідно внутрішніх правил діловодства договори купівлі - продажу передаються головному бухгалтеру для проведення оплати відповідно умов договору. Однак по скільки даний договір товариство не отримало, то такий документ головний бухгалтер не отримав (копія довідки додається).

Виходячи з вищевказаного чинне законодавство чітко формалізує порядок надіслання (отримання ) документації (в т.ч. договірної) юридичною особою і прямо визначає факт надіслання (отримання) юридичною особою документації моментом здійснення відповідної реєстрації даних документів.

Отже, доведення позивачем факту надання чи отримання будь-якої договірної документації безпосередньо від керівника юридичної особи є таким що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням вищевказаних Правил.

б) відповідно до ч. 2 ст. 87 ГПК України «На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків».

Виходячи з вищевказаного, оскільки чинне законодавство (зокрема Правила) чітко визначає необхідність відображення факту реєстрації вихідної (вхідної) документації і документальному обліку юридичної особи, то доведення даних фактів посередництвом показів свідків є неприпустимим.

2) Відповідаючи на запитання щодо не надіслання поштовим зв`язком (чи не реєстрації на товаристві) підписаного договору купівлі-продажу акцій, свідок не зміг пояснити причин, вказуючи лише на відсутність конфлікту на той момент з керівництвом товариства Відповідача. Не зміг, також. Позивач зрозуміло пояснити, чому передаючи підписаний примірник договору особисто бувшому голові правління товариства ОСОБА_3 , він не попрохав останнього засвідчити своїм підписом факт отримання договору.

Звертаємо увагу суду, що дані збори проходили конфліктно як видно із протоколу зборів і, як стверджує сам свідок, що на ці збори викликалась поліція, а саме поліція викликалась головою правління ОСОБА_3 в результаті виникнення конфлікту із представниками групи акціонерів, до якої входив в т.ч. і Позивач.

Задаючи запитання щодо вручення Позивачем та ОСОБА_5 договорів купівлі - продажу без жодної фіксації , керівник Відповідача звернув увагу, що в той же день (20.04.2016р.) ОСОБА_5 зареєстрував лист - вимогу на отримання, для ознайомлення звіту про незалежну оцінку майна вартості акцій ВАТ Чортківський завод «Агромаш» ( лист додається) і того ж 20.04.2016 року отримав копію звіту розписавшись в книзі вихідної кореспонденції ( витяг з книги додається). Відповідно, якщо вищевказані документи подавались та отримувались з проходженням процедури реєстрації в системі діловодства Товариства, постало логічне запитання, чому набагато більш юридично-значимі документи (договора купівлі продажу акцій) подавались без будь-якої реєстрації (чи фіксації). На дане запитання свідок відповіді надати не зміг.

Відповідно до ч.1,2 ст.181 ГК України «Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами... Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках».

Згідно з ч. 3 ст.181 ГК України «Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору».

Відповідно до ч.1,2 ст.181 ГК України «Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами... Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках».

Згідно з ч. 3 ст.181 ГК України«Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору».

Свідок не зміг зрозуміло відповісти на запитання стосовно моменту коли він дізнався про вартість акцій придбання та якими мотивами він керувався звертаючись з вимогою про викуп акцій до моменту коли правління товариства Відповідача затвердило ціну акції.

Відповідно до ч. 3 ст.69 Закону України «Про акціонерні товариства» «Протягом ЗО днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викуцу яких він вимагає».

Звертаємо увагу суду, що конструкція даної норми передбачає одночасність дій двох сторін; акціонера по передачі акцій, а товариства по сплаті коштів за придбані акції.

А отже, для твердження позивача про порушення його прав необхідною вимогою є належне виконання ним самим вимог норми, порушення якої він доводить у поданому позові - ст.69, а саме: вчинення «усіх дій, які необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає».

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України «Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням».

в)Також, звертаємо увагу суду, що твердження свідка про не отримання відповіді на претензію та протоколу Спостережної ради від 20.03.2017р. спростовується поштовими документами, які подані відповідачем до матеріалів справи

Свідок не зміг пояснити, чому всупереч наданих Відповідачем поштових документів, ним не отримувались по пошті вищевказані листи Відповідача.

г)Свідок на запитання щодо інформації, яку він заповнив в отриманому від Відповідача договору відповів, що вписав своє прізвище, ім`я, по-батькові. Однак, дані твердження свідка не можуть бути правдивими, оскільки, в надісланому йому екземплярі вищевказана інформація була вже надрукована і, відповідно, свідок не міг її заповнити самостійно.

2.8. Правова позиція позивача у поданому запереченні

на заперечення відповідача.

У поданому запереченні позивача від 10.03.2020 (вх.№ 1844 від 12.03.2020) на заперечення відповідача, позивач, серед іншого, стверджує таке.

Твердження відповідача, що моя позиція стосовно зустрічі з ОСОБА_3 орієнтовно 13.04.2016р. є суперечливою і не відповідає матеріалам справи є припущенням, оскільки не підтверджено належними доказами. Відсутнє безпосереднє спростування мого твердження, що зустріч з ОСОБА_3 та отримання мною від нього примірників договору купівлі - продажу цінних паперів відбулась, орієнтовно 13.04.2016р.

Твердження відповідача, що я не зміг пояснити чому не отримав поштою примірник договору купівлі - продажу цінних паперів від 20.04.2016р. спростовуються записом судового засідання від 18.02.2020р., під час якого я пояснив, що отримав примірники договору купівлі - продажу цінних паперів особисто від ОСОБА_3 , орієнтовно 13.04.2016р.

Твердження відповідача, що є суперечливість в моїх показах відносно того, коли я покинув збори від 20.04.2016р. і передав ОСОБА_3 примірники договору купівлі - продажу цінних паперів від 20.04.2016р., яка відповідно свідчить, що я дав неправдиві свідчення також є припущенням ще і з хибним висновком. Прослухавши запис судового засідання від 18.02.2020р. можна прийти лише до одного висновку, я дійсно передав.

Твердження відповідача, що доведення позивачем факту надання чи отримання будь-якої договірної документації безпосередньо від керівника юридичної особи суперечить чинному законодавству України, само не відповідає та суперечить чинному законодавству України в т. ч. положенням ЦК України. Законодавством і статутом відповідача передбачено, що голова правління, як керівник відповідача діє від імені відповідача без довіреності, а також не заборонено керівнику вести переговори та укладати договір поза межами знаходження юридичної особи та не передбачено, що коли сторони обмінюються договорами безпосередньо з керівником то на протилежну сторону (в цьому випадку на мене) покладається обов`язок реєстрації, контролю за реєстрацією чи обігом даного договору у відповідача та відібрання від нього якихось підписів (розписок) про отримання договору. В даному випадку на договорах вже був підпис ОСОБА_3 та відбиток печатки відповідача. Посилання відповідача, що в той день від акціонерів реєструвались інші документи, нічого не доводить, оскільки ці документи подавались до проведення зборів (особі, яка була відповідальна за ознайомлення з матеріалами зборів) і стосувались їх проведення, а договір купівлі - продажу цінних паперів жодного відношення до проведення зборів 20.04.2016р. немає і не був матеріалами зборів.

Твердження відповідача, що на моєму примірнику договору купівлі - продажу цінних паперів від 20.04.2016р. немає підпису ОСОБА_3 про його отримання та я не можу пояснити чому, знов таки не відповідає матеріалам справи. Я чітко вказав і зараз зазначаю, що на той момент, квітень 2016 року, в нас склались дружні відносини з ОСОБА_3 , при яких ми намагалися як найшвидше вирішити питання з обов`язковим викупом акцій на що я мав право, знов ж таки я йому довіряв та чинним законодавством не передбачено обов`язку розписуватись на примірнику договору при його отриманні. На мою думку, якщо сторони обмінялись підписаними договорами цього достатньо. До того ж зауважу, що цим договором не врегульовувалося питання яким чином повернути відповідачу його примірник договору; не було заборонено повернути його безпосередньо керівнику в руки та не було передбачено повернути його через посередника або орган відповідача в т. ч. шляхом реєстрації вхідного документа в канцелярії відповідача, тощо.

Твердження відповідача, що я сам не виконую договір знов таки не відповідає матеріалам справи, я чітко вказав і зараз зазначаю, що договір укладений, проте не виконаний в першу чергу зі сторони відповідача Згідно п, 3.1_ договору купівлі - продажу цінних паперів від 20.04.2016р., який надрукований самим відповідачем, спочатку відповідач має перерахувати мені кошти за цінні папери і тільки потім я переказую йому цінні папери. Також це встановлено в договорі за яким відповідач продав майно ТОВ «СЕ Бортнеце-Україна», а саме п. 7.3. цього договору. Це відповідач також підтверджує в своїх запереченнях де вказує, що питання викупу акцій сторонами врегульовано договором. Тобто спочатку оплата потім переказ цінних паперів і таке узгоджується з ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» де передбачено, що сторони можуть врегулювати викуп акцій договором.

Зауважу, що Відповідач і зараз уникає виконання договору, в той же час ще в 2016 році відповідач міг його виконати шляхом внесення належних знього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори.

Твердження відповідача, що я не отримував кореспонденцію взагалі нестосується справи, оскільки я вказував, що договір купівлі - продажу цінних паперів від 20.04.2016р. не був предметом поштового обігу, натомість відповідач сам зазначає, що я не отримував від нього кореспонденції.

Твердження відповідача, що я неправдиво вказав, що вписав своє прізвище,ім`я, по-батькові в договір є викривленням і перекручуванням моїх слів. Так ясказав, що вписав своє прізвище, ім`я, по-батькові в договорі, проте зразу чітко ПОЯСНИВ, що я лише заповнив порожні місця в договорі.

2.9. Правова позиція відповідача у поданому додатковому запереченні.

У поданих додаткових запереченнях від 10.07.2020 № 127 (вх. № 4556 від 15.07.2020) відповідач зазначає таке.

Свідок ОСОБА_1 у своїхсвідченняхстверджував, що 20.04.2016р. вінособисто передав підписанийекземпляр договору бувшомуголовіправліннятоваристваЖурбі Я.Є. Разом з тим свідок доводив, що одночасно з передачею його договору, іншимакціонером ОСОБА_5 передавались ОСОБА_3 договори купівлі-продажу щечотирьохакціонерів (в т.ч. Приватного підприємства «Агроторг» ), які були підписані зі сторони Відкритогоакціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" та акціонерів.

Проте, Відповідач стверджує, що володіє доказами недостовірності свідчень поданих свідком.

Зокрема, 13 квітня 2016 року ВАТ Чортківський завод «Агромаш» відправило акціонерам слідуючі листи : ОСОБА_5 лист вих. № 1230; ОСОБА_8 лист вих. № 1231, Приватне Підприємство «Агроторг» лист вих. №1232, ОСОБА_1 лист вих. № 1233, ТОВ «Тернопільрембуд» лист ви № 1234 . Поштові квитанції до даних листів роздруковані оператором пошти на 1 аркуші, що підтверджує що ці всі листи відправлялись одночасно. В цих листах містились проекти договору купівлі-продажу цінних паперів та витяг з протоколу засідання спостережної ради, які зі сторони Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" були підписані бувшим головою правління ОСОБА_3 .

Цінний лист за вих. № 1232 адресат ПП «Агроторг» не отримав і вищевказане поштове надіслання повернулось з поміткою «закінчення терміну зберігання» тому в Товаристві є оригінал листа № 1232 , проекти договору купівлі продажу цінних паперів , витяг з протоколу засідання спостережної ради від 08 квітня 2016 року завірені тодішнім головою правління ОСОБА_3 які повернулися на Товариство (копія листа, проекту договору і конверта з довідкоюдодається).

А отже, свідчення ОСОБА_1 , щодо можливості перебування у ОСОБА_5 договору купівлі-продажу цінних паперів ПП «Агроторг» підписаного зі сторони Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" не можуть відповідати дійсності і в свою чергу дають підстави сумніватись в правдивості і інших свідчень даної особи.

2.10. Правова позиція позивача у поданому додатковому

письмовому поясненні - запереченні.

Позивачем 23.07.2020 (вх. № 4826 від 24.07.2020) подано суду додаткові письмові пояснення -заперечення у яких він, серед іншого, зазначає таке.

Позивач заперечує проти таких пояснень відповідача і заявляє суду, шонадав правдиві свідчення, які може надати повторно і додаткові свідченнящодо вручення голові правління ОСОБА_3 20.04.2016 р. договорів купівлі-продажу в тому числі і від ПП «Агроторг».

А пояснення відповідача спростовує наступним.

По-перше, договір з ПП «Агроторг» не є ані предметом, ані підставою цього позову, і не виключено, що ОСОБА_3 передавши ОСОБА_5 договори з ТОВ «Тернопільрембуд», ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , та ПП «Агроторг» для термінового їх підпису цими акціонерами, які голосували проти вчинення значного правочину, міг і продублювати ше надіслання такого договору ПП «Агроторг» і поштою, сумніваючись у тому чи передасть ОСОБА_5 акціонерам отримані ним для цих акціонерів договори, чи довго вони йтимуть по пошті, чи з якихось інших міркувань мені про це не відомо, я вказував у своїх свідченнях, що ОСОБА_3 наголошував, що йому потрібно терміново ці договора.

По-друге, договори, які передавалися 20.04.2016 голові правління відповідача ОСОБА_3 не пов`язуються з будь-якими пересилками їх поштою, про це я вже вказував у своїх свідченнях, а це були примірники договорів отриманих безпосередньо від ОСОБА_3 для передачі їх акціонерам для підписання рішень і повернутих (переданих) 20.04.2016 р. вже підписаних акціонерами голові правління ОСОБА_3 . Більше того я вказував, що договори серед яких і договір ПП «Агроторг» передавав ОСОБА_3 ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 не допитувався як свідок у цій справі і не спростував моїх свідчень.

По-третє, у своїх показаннях я вказував, що свій примірник я передав окремо, особисто голові правління ОСОБА_3 , а не з пакетом договорів, як передавав ОСОБА_3 ОСОБА_5 , а тому доказуванням у даній справі є передача мого примірника договору, а не всієї решти пакету договорів, які передавав Олешко О.М.

По-четверте, із відкритої інформації, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ПП «Агроторг» в квітні 2019 року звертався до суду з позовом про стягнення коштів з відповідача згідно договору б/п купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016 р. (справа Господарського суду Тернопільської області №921/261/19), що підтверджує, що у ПП «Агроторг» був договір купівлі-продажу цінних паперів, який отримувався для передачі від голови правління Журби Я. Є. та переданий йому в подальшому 20.04.2016.

А тому договір купівлі-продажу акцій між ПП «Агроторг» та відповідачем питання, що пов`язані з його поштовим пересиланням спору у справі №921/261/19 це не є предметом даної справи і ці питання необхідно з`ясовувати з ПП «Агроторг».

2.11. Правова позиція позивача у поданих письмових поясненнях.

Позивачем подано суду письмові пояснення від 07.08.2020 (вх. № 5264 від 07.08.2020) та від 31.08.2020 (вх. № 5868 від 31.08.2020) у яких він, серед іншого, зазначає таке.

Позивач заперечує будь-які намагання відповідача довести, що в нього немає обов`язку сплати позивачу за його акції, які останній вимагав викупити в обов`язковому порядку відповідно до ст.68-69 Закону України «Про акціонерні товариства», а також того що викупити такі акції унеможливлюється через рішення НКЦПФР № 1532 від 11.11.2014р. та інші обмеження (заборони) про що відповідач подає суду свої доводи.

В матеріалах справи є Договір № б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016р. підписаний двома сторонами, а тому відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України цей договір (правочин) вважається вчиненим. Будь-яких вимог здійснювати пересилання поштою чи іншим засобом зв`язку підписаний сторонами договір, законодавство не вимагає і про таке не домовлялися сторони. Не ставить такої вимоги і ст. 181 Господарського кодексу України, частиною 2 цієї статті передбачено, що проект договору надається другій стороні і не передбачено способу такого надання, частиною 2 цієї статті передбачено, що інша сторона повертає договір і не передбачено способу такого повернення. Крім цього те, що між сторонами є вчинений (укладений) договір (правочин) щодо обов`язкового викупу акцій вбачається з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не заперечує, що позивач звертався до нього з вимогою про обов`язковий викуп акцій, оскільки останній голосував проти рішення зборів 10.03.2016 р. про вчинення значного правочину, тобто не заперечує виникнення у позивача права на обов`язковий викуп акцій.

Відповідач також вказує, що надсилав позивачу договір на викуп у нього акцій згідно його вимоги, чим підтверджує, що сприйняв право позивача на обов`язковий викуп акцій.

Позивач наголошує, що віддав відповідачу договір про викуп акцій 20.04.2016р. тодішньому голові правління відповідача ОСОБА_3 і цей договір не стосувався поштового обігу, (поштової пересилки) про які вказує відповідач, а був окремою домовленістю між відповідачем і позивачем, і передавався цей договір на підпис позивачу керівником відповідача ОСОБА_3 наручно і отримувався же ним підписаний, цей договір також наручно, а від так цей договір підписаний обома сторонами та вручався і отримувався особисто тодішнім керівником відповідача ОСОБА_3 з рук в руки і до поштової пересилки не приведений (не стосується).

А відтак з цих дій вбачається, що позивач скористався своїм правом вимоги на обов`язковий викуп акцій відповідно до ст. 68-69 Закону України «Про акціонерні товариства», а відповідач сприйняв це право.

Вже сама по собі вимога позивача поклала на відповідача законний обов`язок викупити акції у позивача за визначеною у встановленому порядку ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства» оцінкою, адже позивач скористався своїм правом, а так на відповідача в свою чергу поклався обов`язок зробити це згідно ст. 68-69 Закону України «Про акціонерні товариства», навіть при відсутності окремо оформленого, єдиним документом, договору щодо цього викупу. Адже була пропозиція (вимога позивача) викупити акції і сприйняття (погодження) з нею відповідачем, шляхом надання відповідачем договору щодо такого, (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України). Хоча такий договір існує і він є в матеріалах справи, і підписаний обома сторонами, а відтак він вважається вчиненим відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України - основними принципами судочинства є верховенство права. Адже в даному випадку існує право позивача на обов`язковий викуп акцій. Більше того відповідно до ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» відповідач зобов`язаний повідомити позивача про право останнього вимагати викуп акцій.

А відтак право позивача на викуп його акцій має бути виконано відповідачем вже на підставі вимоги позивача, знову ж таки, навіть при відсутності окремого договору (хоча такий є) і в незалежності від подальшої чинності чи скасуванні рішення зборів про вчинення значного правочину. Тобто після одержання вимоги позивача у відповідача вже виник обов`язок сплатити позивачу грошові кошти за ціною акцій визначених згідно ст, 8 Закону України «Про акціонерні товариства».

Таке право витікає крім іншого також із Роз`яснення державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 7 від 10.08.2010 р. Про порядок застосування розділу XII Закону України «Про акціонерні товариства» щодо «здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій» чинного на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Роз`яснення № 7) яке є публічним і розміщене на офіційному сайті комісії.

Варто зазначити, що Роз`яснення № 7 має силу Закону, воно видано органом, який наділений законом роз`яснювати застосування законодавства для даного випадку, відповідно до п. 23, ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» .

Пунктами 9-12 згаданого Роз`яснення № 7 вказано, що подання вимоги про обов`язковий викуп акцій і повідомлення акціонера про таке його право прирівнюється до договору і не вимагається укладення договору шляхом оформлення його єдиним документом. Водночас ст. 68-69 Закону України «Про акціонерні товариства» не забороняє укладати такий договір, оормлений одним документом.

Однак як вже було вказано, такий договір було укладено у формі єдиного документа (викладено його зміст в одному документі), в якому сторони домовилися (врегулювали механізм його виконання), а саме спочатку відповідач сплачує позивачу грошові кошти, а вже після цього позивач передає акції відповідачу, згідно п. 2.4.2 та п. 3.1 Договору № б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016 р. Тобто первинне зобов`язання відповідача оплатити за акції, на протязі 5-ти днів з моменту підписання договору (п.3.1. договору), а вже після цієї оплати, у позивача виникає обов`язок передати ці акції відповідачу (п.2.3.2 договору). Більше того, саме таку умову і запропонував сам відповідач, оскільки саме ним складено текст договору. А тому твердження відповідача, що позивач відповідно до ст. 66 Закону України «Про акціонерні товариства» також мав обов`язок передати акції відповідачу незалежно від оплати, не відповідає обставинам справи (договірним відносинам сторін). Більше того навіть в ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства» - спочатку прописано обов`язок по оплаті акцій, а вже після про їх передачу. А відтак, оскільки відповідач не сплатив позивачу кошти за акції - в останнього ще не настав обов`язок передати відповідачу акцій.

Безпідставним є також посилання відповідача на листи НКЦПФР.

По-перше, ці листи, на які відповідач посилається про таке, не є законодавчими документами, оскільки не надані в порядку п. 23, ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

По-друге, відповідач не сплатив позивачу кошти за акції, та передчасно припускає, що позивач не зможе передати йому акції. Прямої відмови позивача у передачі акцій відповідачу немає ані від позивача, ані від жодного органу, який здійснює документарне переоформлення прав на акції.

Безпідставним є також посилання відповідача до зупинення обігу акцій згідно рішення НКЦПФР № 1532 від 11.11.2014 р., адже таке рішення існувало вже більше року до часу скликання і прийняття зборами 10.03.2016 р. рішення про вчинення значного правочину і відповідач знав і мав знати про нього оскільки воно було публічним і до сьогодні опублікований на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Приймаючи рішення про скликання зборів із порядком денним про вчинення значного правочину відповідач не вважав це ускладненням обов`язкового викупу акцій у акціонерів, а вперто йшов до вчинення значного правочину.

Більше того ст. 68-69 Закону України «Про акціонерні товариства» та Роз`яснення № 7 не пов`язують неможливість (заборону) обов`язкового викупу акцій з будь-якими обмеженнями, іншими нормативними актами щодо обліку і зміни прав власників за цими акціями.

Збори відповідача, які приймали рішення про вчинення значного правочину, скликані за процедурою передбаченою п.5 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства», тобто з позбавленням позивача права вносити свої пропозиції до їх порядку денного. Оскільки, за цим рішенням (вчинення значного правочину) у відповідача вибуло 83% нерухомого майна. То позивач був вимушений використати своє право на обов`язковий викуп акцій, для того щоб хоч частково задовільнити своє порушене право.

Безпідставним є також посилання відповідача, що позивач мав надіслати договори купівлі-продажу акцій йому виключно поштою, адже це не було умовою договору сторін і жодних доказів такої домовленості не надано. А також чинне законодавство не ставить прямої обов`язкової вимоги сторін договору обмінюватись ним виключно поштовим пересиланням, в тому числі не ставить такої вимоги і ст. 181 Господарського кодексу України.

Сам по собі вже наявний факт підписаного сторонами договору не може нівелювати цей договір самим посиланням відповідача до того, що нібито є недотримання якихось передавальних процедур цього договору (не тим способом надано, надіслано тощо), яких фактично не було.

Примірники договору щодо купівлі-продажу акцій, який стосується цього договору та щодо інших акціонерів, ОСОБА_5 особисто вручив (передав) 20.04.2016 р. тодішньому голові правління Журбі Я.Є., який відповідно до закону діє від імені відповідача без довіреності ( ч.5 ст. 65 Господарського кодексу України).

Крім цього відповідач категорично уникав досудового врегулювання цього спору. Зокрема:

-Запросити у позивача дублікат договору купівлі-продажу, якщо на його думку такий не був залишений йому минулим головою правління Журбою Я.Є., якому був вручений цей договір, хоча позивач вважає, що це є вигадка відповідача, щоб останній уникнув виконання зобов`язання за договором.

-Запропонувати переукласти договір з цього питання.

-Запропонувати позивачу спільно звернутись до НКЦПФР з питанням можливості розблокування цього питання, оскільки для цього необхідно подати ряд документів відомостей які є або які має виключно відповідач.

-Мирової угоди з цього питання тощо.

Натомість відповідач навіть після надання йому претензії з цього питання вперто наполягав на відсутності у нього обов`язку обов`язкового викупу акцій, із-за того, що йому такий договір не надіслано виключно поштою, хоча такої домовленості про такий спосіб надіслання договору між сторонами не було, а тепер ще й намагається довести, що забороняє йому це зробити Національна комісія цінних паперів та фондового ринку.

Не може ставитись питання відповідачем, що існують судові спори щодо визнання недійними зборів 10.03.2016 р. і це є перешкодою для виконання договору (викупу акцій), так як збори, які стали підставою викупу акцій можуть бути визнанні недійсними і в такому випадку на думку відповідача відпаде підстава для обов`язкового викупу акцій. Але чинне законодавство ст.68-69 Закону України «Про акціонерні товариства» та Роз`яснення №7 не ставить у взаємозв`язок припинення прав обов`язкового викупу акцій акціонером при скасування рішення зборів (останній абзац Роз`яснення №7) в тому числі і відміна цього рішення самим товариством. Цим роз`ясненням цей орган, що наділений законом це робити зазначив вичерпний перелік підстав припинення права вимоги обов`язкового викупу акцій і серед цих підстав скасування, визнання недійсним рішення зборів немає.

Разом з вищенаведеним, відповідач надав суду доказ (лист НКЦПФР від 09.04.2020 р. №26/01/6080) виданий на його запит про те чи існує реальна можливість передати позивачем акції відповідачу у зв`язку з їх відчуженням в порядку обов`язкового викупу, у цьому листі прямо вказано, що це можливо у випадку виникнення зобов`язання у відповідача викупити їх в обов`язковому порядку, шляхом надання такого дозволу Комісією. Але із суті листа для цього, щоб комісія надала такий дозвіл потрібно ряд інформації, яка є лише у відповідача, це зокрема «документи щодо визначення ринкової вартості відповідача», «перелік акціонерів, які мають право вимоги здійснення обов`язкового викупу акцій», адже облік цих документів веде або повинен мати інформацію відповідач.

Оскільки позивач не може мати офіційного переліку всіх акціонерів, які голосували проти значного правочину.

Проте як вже вище вказувалось відповідач не вчинив жодних дій і звертався за її сприянням зі сторони позивача, щоб безспірно виконати свій обов`язок по викупу акцій у позивача. А відтак у випадку виконання відповідачем свого обов`язку сплатити кошти за акції - позивач негайно приступить до вчинення дій щодо їх передання відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи в них міститься Договір № б/н купівлі- продажу цінних паперів від 20.04.2016 р., який підписаний обома сторонами і скріплений відбитком печатки відповідача. А тому відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений, якщо підписаний його стороною. Таким чином згідно приписів цього закону навіть підписаний тільки зі сторони позивача правочин вже вважається вчинений ним в письмовій формі. І навіть факт надіслання позивачем підписаного ним правочину на вимогу останнього про обов`язковий викуп акцій вже вважається вчиненням правочину зі сторони відповідача та позивача. А посилання відповідача на відсутність у нього такого правочину тому, що його не надіслано поштою є безпідставним. Такий правочин підписаний відповідачем та позивачем, вручено відповідачу шляхом передання його безпосередньо його тодішньому керівнику Журбі Я.Є., який є представником відповідача за законом і діє без довіреності (ч.5 ст. 65 Господарського кодексу України).

2.12. Правова позиція позивача у поданому письмовому поясненні.

Позивачем подано суду письмове пояснення від 27.08.2020 (вх. № 5870 від 31.08.2020)у яких він, серед іншого, зазначає таке.

Подальша чинність чи недійсність рішення зборів відповідача від 10.03.2016 р. не впливає на право позивача вимагати обов`язкового викупу акцій, оскільки він голосував на зборах проти значного правочину, також з цього питання є договір від 20.04.2016 р. між позивачем і відповідачем про купівлю-продаж цінних паперів. Крім того на підставі рішення зборів відповідача від 10.03.2016 р. відповідач 11.03.2016 р. уклав значний правочин проти якого голосував позивач і майно (83/100 часток комплексу) вибуло із власності відповідача. А відтак відбулося істотне зменшення нерухомого майна відповідача.

Разом з цим, відповідач не викупив в обов`язковому порядку акції у позивача, на що він має право, і надалі продовжує зменшувати свої активи, викуповуючи незаконно акції в інших акціонерів на значні суми (1 407 383,71 грн.) у акціонера ОСОБА_9 і виплачує йому за це кошти. Хоча згідно п. 1 ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про акціонерні товариства» не мав права це робити, допоки не виплатив позивачу кошти за його акції.

A тому, є порушення прав позивача і останній зажадав обов`язкового викупу своїх акції відповідачем і заявив таку вимогу та уклав договір, так як мав на це право згідно ст. 68-69 ЗУ «Про акціонерні товариства».

Відповідач мав обов`язок повідомити позивача про право вимоги обов`язкового викупу акцій чого не виконав (ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Відповідно до П.9 роз`яснення державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №7 від 10.08.2010 р. надалі роз`яснення комісії не здійснення такого повідомлення є порушенням ст. 69 ЗУ «Про акціонерні товариства». Це роз`яснення комісії має силу закону відповідно до п. 23 ст. 7 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».Пунктом 11 роз`яснення комісії встановлено, що повідомлення акціонера про його право на викуп акцій на протязі 10 робочих днів після зборів.

Також, в даному поясненні, позивач заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи ряду документів, так як подання їх на стадії розгляду справи по суті зумовило вже на спростування доводів та доказіввідповідачаподаних на стадіїрозглядусправи по суті.

Судом було задоволено вказане клопотання та приєднано докази до матеріалів справи.

2.13. Клопотання про приєднання доказів відповідача.

Відповідачем подано суду письмове клопотання від 09.09.2020 № 159 (вх. № 6209 від 11.09.2020) у яких він, серед іншого, зазначає таке.

07.09.2020р. до ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» з листом звернулась громадянка ОСОБА_10 (вдова бувшого голови правління товариства ОСОБА_3 ). Згідно її листа від 07.08.2020р. в особистих документах покійного вона виявила ряд документів, які належать ВАТ «Чортківський. завод «Агромаш». Дані документи були прийняті мною, головою правління ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» ОСОБА_6 , про що була поставлена відповідна відмітка на листі (копія листа додається). Серед переданих документів, мною виявлено лист акціонера ОСОБА_1 від 21.03.2016р. адресований ВАТ «Чортківський завод «Агромащ» (копія листа додається).

Вважаємо, що даний лист від 21.03.2016р., є доказом по даній справі та містить інформацію, яка важлива для встановлення істини у справі. Зокрема, у даному листі позивач заявляє про відсутність у нього інформації щодо ціни акції, що не дає йому змоги визначитись «щодо використання свого права відносно обов`язкового викупу акцій». Дана інформація прямо підтверджує позицію Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромащ" щодо неузгодження між товариством та акціонером (позивачем) істотних умов викупу цінних паперів, а саме - ціни акцій. При цьомузауважуємо, що факт отримання ВАТ "Чортківський завод «Агромаш» підписаного позивачем примірника договору купівлі-продажу акцій від 20.04.2016р. відповідачем заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.73ГПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України «Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи».

Ч.8 ст. 80 ГПК України« Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї».

Звертаємоувагу суду, що ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" булопозбавленоможливості подати даний доказ разом з поданням відзиву, оскільки, як вже було зазначено вище, товариство отримало даний лист лише 07.09.2020р.

Судом було задоволено вказане клопотання та приєднано докази до матеріалів справи.

2.14. Правова позиція позивача у поданому письмовому поясненні.

Позивачем подано суду письмове пояснення від 28.09.2020 (вх. № 6696 від 28.09.2020) у яких він, серед іншого, зазначає таке.

Відповідач перед попереднім судовим засіданням долучив до матеріалів справи новий доказ - заяву ОСОБА_1 про те, що останній станом на 21.03.2016р. повідомляв, що не знає ціни викупу акцій.

Приєднуючи цей документ до матеріалів справи відповідач вказав, що про цей документ він дізнався лище 07.09.2020 р., так як цієї дати йому передала його вдова бувшого голови правління ОСОБА_3 , а саме ОСОБА_10 надавши при тому відповідну заяву ОСОБА_10 .

Цим документом (доказом) відповідач намагається довести, що на час звернення 24.03.2016р. до відповідача з вимогою про обов`язковий викуп акцій, позивач не знав про ціну викупу акцій.

Проте такі обставини і так відомі з матеріалів справи зокрема з протоколу Спостережної ради від 08.04.2016 р., який відповідач долучив до матеріалів справи раніше, де саме цією датою відповідач затвердив ціну акцій.

А тому до 08.04.2020 р. позивач ще не міг знати про офіційну ціну акцій, так як така ціна вважається визначеною лише тоді, коли вона визначена відповідно до ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства».

Затверджуючи 08.04.2016 р. ціну на акції майже через місяць після проведення зборів, відповідач порушив вимоги ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки така ціна мала бути визначеною і затвердженою до початку повідомлення про збори акціонерів із цього часу до проведення зборів позивач мав право знати про неї.

Такої правової позиції дотримується Верховний суд у своїй постанові від 20.02.2019 р. у справі № 910/8705/18.

Відповідач також порушив вимоги ст. 68-69 Закону України «Про акціонерні товариства» і роз`яснення НКЦПФР № 1532 від 11.11.2014 р. де він був зобов`язаний на протязі 10 днів після зборів довести до відома позивача його права на обов`язковий викуп акцій із вказаною ціною.

Відповідач цього не зробив, оскільки не мав такої оцінки, як на момент проведення зборів 10.03.2016 р. і навіть на протязі 10 днів після закінчення цих зборів.

Так крім протоколу Спостережної ради відповідача від 08.04.2016 р. це підтверджується і тим, що відповідач надав акціонерам, зокрема ОСОБА_5 відповідь № 929 від 24.03.2016 р. з якої вбачається те, що станом на 24.03.2016 р. в нього нема ще оцінки акцій і вона тільки готується і якщо вона буде, то після цього негайно повідомить про це всіх акціонерів. А тому прошу приєднати цю відповідь до матеріалів справи, так як подати її саме зараз виникла необхідність для спростування нових доказів поданих відповідачем разом з клопотанням №159 від 09.09.2020 р.

Позивач був вимушений звертатись до відповідача з вимогою про обов`язковий викуп акцій навіть не маючи ціни акцій, оскільки сплив десятиденний термін коли відповідач повинен був повідомити позивача про ціну акцій, а відповідач навіть орієнтовно не надав відомостей, коли таку оцінку акцій буде виконано.

Така необхідність пов`язується з тим, що право звернення позивача з вимогою про обов`язковий викуп акцій пов`язується з датою проведення зборів (ст. 68-69 Закону України «Про акціонерні товариства»), а не з датою затвердження ціни акцій.

А відтак початок перебігу строку для звернення з вимогою про обов`язковий викуп акцій починається з 10.03.2016 р., а тому після збігу половини цього строку цозивач 24.03.2016р. звернувся до відповідача з вимогою про обов`язковий викуп акцій. При тому у цій вимозі позивач вказав здійснити такий викуп у відповідності до законодавства.

Пізніше 20.04.2016 р. тобто вже після затвердження ціни акцій (08.04.2016 р.) позивач передав тодішньому голові правління відповідача ОСОБА_3 , договір № б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016 р. (надалі договір від 20.04.2016 р.) попередньо отриманий від нього, який є в матеріалах справи. Цей договір є в матеріалах справи і він підписаний мною і тодішнім керівником відповідача ОСОБА_3 , який діяв від імені відповідача згідно закону без довіреності, і вручений йому 20.04.2016 р. Особисто.

Відповідач намагається довести, що такого договору у нього немає, а він надсилав його поштою і такий договір до нього поштою назад не повертався. Позивач наголошує, що це є маніпуляцією відповідача.

Договір від 20.04.2016р., не був таким, що пересилався поштою (обмінювався поштовим пересиланням), а був особистим обміном його примірників (отриманням в руки) від його керівника - ОСОБА_3 , для підписання цього договору і отриманий ним ( ОСОБА_3 ) 20.04.2016 р. вже підписаного мною договору.

Передавши наручно мені на підписання договір від 20.04.2016р., мені не відомо чи дублював пересилання мені цього договору від 20.04.2016 р. поштою ОСОБА_3 , і які його були наміри мені не відомо. Не відомо мені також де і кому доручив ОСОБА_3 виконання чи приховування цього договору після його отримання ним.

Більше того з доданого відповідачем документу, зокрема заяви ОСОБА_10 (вдови колишнього голови правління ОСОБА_3 ), підтверджується, що колишній керівник відповідача ОСОБА_3 маніпулював окремими документами, виносив та зберігав їх вдома чи може ще десь. Адже чому ряд документів, що належали відповідачу - юридичній особі мали зберігатися в ОСОБА_3 вдома.

Можливо він і договір від 20.04.2016р. забрав додому чи помістив в інше місце і не передав відповідачу як юридичній особі, а можливо відповідач в особі його теперішнього керівництва ( ОСОБА_6 ) користується смертю колишнього голови правління ОСОБА_3 і приховує цей договір і не хоче його виконувати, але це позивачу не відомо. Позивач віддав ОСОБА_3 такий договір, підписаний позивачем і відповідачем, а тому тут немає вини позивача. А маніпуляція керівними органами відповідача офіційними документами, шо пов`язується з юридичною особою відповідача (утримання їх вдома чи ще в іншому невідомому для мене місці), свідчить про уникнення відповідача від виконання ним своїх зобов`язань за договором від 20.04.2016 р.

Крім цього з дій відповідача вбачається, що він погодився з вимогою позивача про обов`язковий викуп акцій, оскільки підписав договір № б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016 р. і такий підписаний договір відповідачем є в матеріалах справи. З чого також слідує, що сторони обмінялися документами (вимогою про викуп акцій) позивача і згодою відповідача шляхом підписання договору 20.04.2016 р. Більш детально про це описано позивачем у своїх поясненнях (запереченнях) та інших документах поданих позивачем раніше і які є в матеріалах справи.

А тому наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016р. підписаний двома сторонами, що свідчить про його наявність і ознайомленням з його змістом сторонами, а тому він підлягає виконанню відповідачем.

Оригінал листа ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» від 24.03.2016р. № 929 акціонеру ОСОБА_5 знаходиться в ОСОБА_5 , у відповідача є копія даного листа, оскільки він його і видавав.

3. Фактичні обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, пояснення та заперечення сторін, подані ними докази, судом встановлено таке.

10.03.2016р. відбулись позачергові загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш"".

Одним з питань, які вирішувались на даних зборах було питання «Про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт і послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості активів Товариства».

Відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш"" від 10.03.2016. зборами було дано згоду на вчинення значного правочину: відчуження (продажу) на користь ТОВ СЕ «Борднетце Україна» 83/100 (вісімдесят три сотих) частки об`єкта нерухомого майна під найменуванням «комплекс», який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

24.03.2016р. позивач звернувся до Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" з вимогою здійснити викуп у нього належних йому простих іменних акцій. Серед іншого у даній заяві позивач підтверджує факт свого голосування проти прийняття зборами рішення про вчинення значного правочину.

08.04.2016 відбулось засідання Спостережної ради ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» на якому, з першого питання порядку денного було прийнято рішення: Затвердити ринкову вартість однієї акції ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» ціною 2,12 грн. З другого питання порядку денного прийняли рішення: 1. Затвердити проект договору із акціонерами, які голосували проти вчинення значного правочинуна позачергових загальних зборах акціонерів, що відбулися 10 березня 2016 року. 2. Голові правління ОСОБА_3 надіслати рекомендованим листом проект договору на адресу акціонерів, внесених в обліковому реєстрі станом на 02.03.2016.

13.04.2016р. відповідач - ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» надіслало Позивачу, проект договору купівлі-продажу цінних паперів. Як докази такого надіслання відповідач надав суду копію і у судовому засіданні оригінал квитанції про надіслання рекомендованого листа.

20.04.2016, як стверджує позивач, між ним та колишнім директором ВАТ - Журбою Я.Є. відбулась зустріч на якій сторони обмінялися повністю заповненим і підписаним Договором купівлі - продажу цінних паперів від 20.04.2016.

Копія Договору купівлі - продажу цінних паперів від 20.04.2016 повністю заповненого долучена позивачем до матеріалів справи. Оригінал договору оглядався судом у судовому засіданні та суд встановив, що його зміст відповідає поданій позивачем копії.

У свою чергу, відповідач заперечує факт укладення такого договору 20.04.2016, так як стверджує, що 13.04.2016 ВАТ «Чортківський завод «Агромаш`надіслало Позивачу, проект договору купівлі-продажу цінних паперів та витяг з протоколу засідання спостережної ради ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» від 08.04.2016р.

13.03.2017р. позивач подав виконавчому органу (правління) та до спостережної ради ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" претензії, в яких вимагав сплати 4 240 грн. 00 коп. вартості цінних паперів.

Відкритим акціонерним товариством "Чортківський завод "Агромаш" була надана позивачу відповідь від 22.03.2017р. № 613 в якій товариство, серед іншого, повідомляло, що «У зв`язку з не надісланням ОСОБА_1 на адресу ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" підписаного договору купівлі-продажу цінних паперів (із зазначенням усієї істотної для укладення та виконання такого роду договорів інформації) слід констатувати, що станом на даний момент (23.03.2017р.) у ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" відсутні будь-які підстави вважати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів».

Крім листа відповіді позивачу було надано протокол засідання спостережної ради ВАТ "Чортківський завод "Агромаш від 20.03.2017р., яким була підтверджена вищевказана позиція товариства

31.08.2017 р. позивачем подано ще одну претензію виконавчому органу (правління) та до спостережній раді ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" щодо сплати 4 240 грн. 00 коп. вартості цінних паперів.

Відкритим акціонерним товариством "Чортківський завод "Агромаш" листом № 1333 від 15.09.2017 року була надана позивачу відповідь про те , що претензія ОСОБА_1 від 31.08.2017 року задоволенню не підлягає

15.05.2019р. позивач повторно подав виконавчому органу (правління) та до спостережній раді ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" претензії від 14.05.2019р., в яких вимагав сплати 4 240 грн. 00 коп. вартості цінних паперів.

Відкритим акціонерним товариством "Чортківський завод "Агромаш" була надана позивачу відповідь від 23.05.2019р. № 681 в якій товариство повторно вказувало, що «У зв`язку з не надісланням ОСОБА_1 на адресу ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" підписаного договору купівлі-продажу цінних паперів (із зазначенням усієї істотної для укладення та виконання такого роду договорів інформації) слід констатувати, що станом на даний момент (23.05.2019р.) у ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" відсутні будь-які підстави вважати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів».

Спостережна рада ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" листом від 24.05.2019р. № 683 повторно направила позивачу копію протоколу засідання спостережної ради від 20.03.2017р. на якому вирішувалось питання розгляду претензії позивача.

Відповідач стверджує, що станом на даний момент Відкрите акціонерне товариство "Чортківський завод "Агромаш" не отримувало від позивача Договору купівлі-продажу цінних паперів, який був би підписаний Позивачем.

Позивач в свою чергу, стверджує, що будь яких примірників договору додатково він не отримував, крім того так як 20.04.2016 між позивач та директором ВАТ було підписано Договір купівлі- продажу цінних паперів то слід вважати, що з цього моменту договір є укладеним і він є обов`язковим для виконання обома сторонами.

4. Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Перелік обставин, що є предметом доказування у справі.

Розглянувши та оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, заперечення на них відповідача, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини стосуються відносин, що склалися внаслідок виконання умов з обов`язкового викупу акцій, зокрема, і щодо укладення і виконання правочину з обов`язкового викупу акцій.

Таким чином, спірними обставинами, які підлягають доказуванню у справі є встановлення обставин щодо укладення та виконання умов Договору викупу акцій та стягнення коштів на його виконання.

5. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Відповідно до статті 55 Конституції України і статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд звертає увагу, що захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.

Основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Згідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із змісту статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Із змісту статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно до статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Із змісту статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про акціонерні товариства», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, від дати надіслання повідомлення про проведення загальних зборів до дати проведення загальних зборів акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, за місцезнаходженням товариства у робочі дні, робочий час та в доступному місці, а в день проведення загальних зборів - також у місці їх проведення. У повідомленні про проведення загальних зборів вказуються конкретно визначене місце для ознайомлення (номер кімнати, офісу тощо) та посадова особа товариства, відповідальна за порядок ознайомлення акціонерів з документами.

У разі якщо порядок денний загальних зборів передбачає голосування з питань, визначених статтею 68 цього Закону, акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з проектом договору про викуп товариством акцій відповідно до порядку, передбаченого статтею 69 цього Закону. Умови такого договору (крім кількості і загальної вартості акцій) повинні бути єдиними для всіх акціонерів.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; 2) вчинення товариством значного правочину; 3) зміну розміру статутного капіталу. Кожний акціонер - власник привілейованих акцій має право вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому привілейованих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 1) внесення змін до статуту товариства, якими передбачається розміщення привілейованих акцій нового класу, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства; 2) розширення обсягу прав акціонерів - власників розміщених привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства. Акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, зобов`язане викупити належні акціонерові акції. Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Згідно до статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону. Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі. Протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає. Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає. Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, установлених у цій статті, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.

Із змісту статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою). Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається: 1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; 2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок. Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Із змісту статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Згідно до статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Із змісту статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

6. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Розділом XII Закону України "Про акціонерні товариства" регулюється викуп та обов`язковий викуп акціонерним товариством розміщених ним цінних паперів.

Згідно пункту 11 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" обов`язковий викуп акцій - це обов`язкове придбання за плату та на вимогу акціонера розміщених товариством акцій.

Із змісту розділу XII Закону України "Про акціонерні товариства" прийняття загальними зборами рішення про викуп акціонерним товариством розміщених ним акцій є реалізацією товариством права викупу власних акцій. Натомість, обов`язковий викуп акціонерним товариством розміщених акцій на вимогу акціонерів є його обов`язком, який виникає у товариства внаслідок прийняття загальними зборами рішення, яке відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" є підставою для вимоги акціонером обов`язкового викупу акцій.

Враховуючи зазначене, у разі прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішення, яке відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" є підставою для вимоги акціонером обов`язкового викупу акцій, прийняття окремого рішення загальними зборами акціонерів про викуп товариством розміщених ним акцій не потребується.

Із змісту чинного законодавства, у випадках, коли акціонерне товариство відповідно до законодавства зобов`язане опублікувати повідомлення про проведення загальних зборів в офіційному друкованому органі, ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. У випадках, коли акціонерне товариство відповідно до законодавства не зобов`язане опублікувати повідомлення про проведення загальних зборів в офіційному друкованому органі і не здійснює таку публікацію, ціна викупу розраховується станом на день, що передує першому дню надсилання акціонерам письмового повідомлення про проведення загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Відповідно до частини третьої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, зобов`язане викупити належні акціонерові акції.

Відповідно до частини другої статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Таким чином, право акціонера - власника простих акцій або акціонера - власника привілейованих акцій вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій виникає з моменту прийняття загальними зборами рішення, яке відповідно до частини першої або другої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, за умови, що такий акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах, на яких прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, та голосував проти прийняття загальними зборами такого рішення.

Реалізація акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій здійснюється у порядку, встановленому статтею 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

Одночасно з виникненням права акціонерів вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм голосуючих акцій виникає обов`язок акціонерного товариства викупити акції, належні акціонерові, у якого виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій.

Частиною четвертою статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Згідно з частинами першою та другою статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" умовою виникнення у акціонера - власника простих акцій або акціонера - власника привілейованих акцій вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій є реєстрація такого акціонера для участі у загальних зборах, якими прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, та голосування проти прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про акціонерні товариства" при голосуванні з питань, зазначених у статті 68 цього Закону, використання бюлетенів є обов`язковим.

Частиною другою статті 43 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що бюлетень для голосування повинен містити перелік питань, винесених на голосування, та проекти рішень з цих питань, варіанти голосування за кожний проект рішення (написи "за", "проти", "утримався"), зазначення кількості голосів, що належать кожному акціонеру.

Відповідно до статей 44 та 45 Закону України "Про акціонерні товариства" підрахунок голосів та визначення підсумків голосування здійснюються лічильною комісією акціонерного товариства.

Враховуючи зазначене, перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства", складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, та бюлетенів для голосування, в яких зазначено голосування "проти" прийняття рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Частиною третьою статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру.

Таким чином, здійснення повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, є обов`язком акціонерного товариства.

Ненадання товариством такого повідомлення є порушенням вимог частини третьої статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

Як передбачено частиною другою статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонер, у якого виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних йому акцій відповідно до частини першої та другої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" та який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Тобто, згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України початком перебігу строку, протягом якого такий акціонер може подати письмову вимогу, є прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Таким чином, подання акціонером, у якого виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних йому акцій, письмової вимоги до товариства не залежить від надання товариством повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру.

Подання акціонером письмової вимоги про обов`язковий викуп акцій є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку, протягом якого акціонерне товариство зобов`язане здійснити сплату вартості акцій, які викупаються на вимогу акціонера, незалежно від терміну направлення товариством повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій.

Частиною третьою статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що товариство здійснює сплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру.

При цьому, відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства", ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість, яка визначається в порядку, встановленому статтею 8 Закону України "Про акціонерні товариства".

Враховуючи зазначене, ціна викупу, зазначена в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, не може бути меншою ніж ціна викупу цих акцій, розрахована відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

Частиною першою статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Крім того, згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), при цьому правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 Цивільного кодексу встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу встановлено, що пропозиція укласти договір (оферта) має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини першої статті 640 Цивільного кодексу договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Виходячи зі змісту частини третьої статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства", ціна викупу акцій, яка є обов`язковим реквізитом повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, є також істотною умовою договору, який укладається між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій.

Враховуючи зазначене, за наявності двох документів, а саме повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, здійсненого у письмовій формі акціонерного товариства, та письмової вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій, оформлених належним чином, є достатнім, щоб вважати, що між акціонерним товариством та акціонером укладено договір про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій в письмовій формі. У такому випадку додаткове укладання окремого договору про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру акцій не є обов`язковим, документами, які є підтвердженням укладення договору, є письмове повідомлення акціонерного товариства про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, та підтвердження відправлення на адресу товариства письмової вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій. У разі, якщо договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру акцій укладається як окремий документ, такий договір укладається відповідно до Цивільного кодексу України, в тому числі статті 632 вказаного Кодексу.

Моментом виникнення права акціонера - власника простих акцій або акціонера - власника привілейованих акцій вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій є прийняття рішення, яке відповідно до частини першої або другої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Частиною третьою статті 45 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що після закриття загальних зборів підсумки голосування доводяться до відома акціонерів протягом 10 робочих днів у спосіб, визначений статутом акціонерного товариства.

Враховуючи зазначене, повідомлення акціонерів про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що їм належать може здійснюватись одночасно з доведенням до відома акціонерів підсумків голосування протягом 10 робочих днів після закриття загальних зборів у спосіб, визначений статутом акціонерного товариства.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" виникнення у акціонера права вимоги обов`язкового викупу акцій, а у акціонерного товариства - обов`язку здійснити такий викуп акцій пов`язане із прийняттям загальними зборами рішення, яке відповідно до закону є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" право вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних акціонеру акцій реалізується акціонером шляхом подання товариству письмової вимоги про обов`язковий викуп акцій протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Відповідно до частини третьої статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство зобов`язане сплатити вартість акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій.

Таким чином, зобов`язання щодо обов`язкового викупу належних акціонеру голосуючих акцій, яке виникає у зв`язку з прийняттям загальними зборами рішення, що відповідно до закону є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, передбачає взаємні права та обов`язки його сторін:

-акціонерного товариства - обов`язок здійснити повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, обов`язок сплатити акціонеру, який подав товариству вимогу про обов`язковий викуп акцій, вартість акцій за ціною викупу протягом 30 днів після отримання цієї вимоги та право отримати від акціонера у власність акції, які є предметом договору про обов`язковий викуп акцій;

-акціонера, який зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, - право подати товариству письмову вимогу про обов`язковий викуп акцій, право отримати від товариства кошти у розмірі вартості акцій за ціною викупу та обов`язок передати у власність товариства акції, які є предметом договору про обов`язковий викуп акцій.

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтями 599-609 Цивільного кодексу визначені загальні підстави припинення зобов`язання.

Частиною другою статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено строк, протягом якого акціонер, який має намір реалізувати право вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій, може подати товариству письмову вимогу про обов`язковий викуп акцій - 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Тобто, зі спливом строку подання письмової вимоги про обов`язковий викуп акцій право акціонера вимагати здійснення акціонерним товариством обов`язкового викупу належних йому акцій припиняється, а письмова вимога про обов`язковий викуп акцій, подана акціонером з порушенням встановленого строку, не є підставою для виникнення у акціонерного товариства зобов`язання здійснити сплату вартості акцій, обов`язкового викупу яких вимагає такий акціонер.

Враховуючи зазначене, зобов`язання акціонерного товариства щодо обов`язкового викупу акцій припиняється зі спливом встановленого частиною другою статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" строку подання акціонером, який має намір реалізувати право вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій, письмової вимоги про обов`язковий викуп акцій, у разі, якщо акціонер протягом встановленого строку не надав такої вимоги.

Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Враховуючи вище сказане, суд, розглянувши та оцінивши матеріали справи, подані сторонами докази у підтвердження своїх вимог і заперечень, вважає, що більш вірогідними є докази подані позивачем у підтвердження укладення 20.04.2016 між сторонами ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» як Покупцем та ОСОБА_1 як Продавцем - Договору купівлі - продажу цінних паперів та виникнення зобов`язань за ним, зокрема, щодо обов`язку у відповідача ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» оплатити позивачу ОСОБА_1 вартість акцій, що підлягають обов`язковому викупув силу вимог закону та прийнятого зборами відповідача ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» рішення.

Зокрема, суд враховує те, що на підтвердження укладення між сторонами Договору суду зі сторони позивача подано Договір від 20.04.2016, який підписано обома сторонами та який засвідчений печаткою ВАТ «Чортківський завод «Агромаш».

Вказаний Договір як доказ долучено до матеріалів справи у копії, а його оригінал оглядався судом у судовому засіданні.

При цьому відповідач не заперечує того, що підпис і печатка на вказаному договорі проставлено саме представником ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» колишнім директором ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» - Журбою Я.Є.

Зазначений договір містить усі необхідні заповнені реквізити для такого видів договорів, у тому числі дату укладення - 20.04.2016, реквізити сторін, банківські реквізити позивача, ціну викупу акцій, предмет та термін дії договору, і інші умови необхідні для такого виду договорів.

Факт того, що вказаний Договір укладено сторонами 20.04.2016 підтверджується і показами як свідка - ОСОБА_1 .

Не заперечується у справі і факт звернення позивачем у встановлений 30 денний строк до ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» та отримання відповідачем 24.03.2016р. вимоги позивача про здійснення обов`язкового викупу у позивача належних йому простих іменних акцій.

Отже, обставини справи та подані докази підтверджують, що між сторонами мав місце факт обмін документами - вимогою про викуп акцій, поданою позивачем, з одного боку та підписаним відповідачем договором - з іншого.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із змісту статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що обставинами справи підтверджується факт укладення між сторонами 20.04.2016 року Договору купівлі - продажу цінних паперів та виникнення зобов`язань за ним.

Щодо заперечень і доказів в їх обґрунтування зі сторони відповідача то суд розглядає їх критично з огляду на таке.

Так, відповідач наполягає, що зазначений договір повинен був бути укладеним у даному спірному випадку, у письмовій формі лише і саме у спосіб обміну примірником договору між сторонами шляхом листування (поштового обміну примірником), і лише укладений у такий спосіб договір, на думку відповідача, може вважатись укладеним і він може відповідно бути підставою для викупу акцій і розрахунку з акціонером з боку ВАТ «Чортківський завод «Агромаш».

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача з огляду на таке.

Так, суд бере до уваги те, що за змістом статті 68 Закону підставою для виникнення права на обов`язковий викуп слугує реєстрація акціонера для участі у загальних зборах та голосування проти прийняття загальними зборами рішення про вчинення товариством значного правочину.

Таким чином, право акціонера - власника простих акцій або акціонера - власника привілейованих акцій вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій виникає з моменту прийняття загальними зборами рішення, яке відповідно до частини першої або другої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, за умови, що такий акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах, на яких прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, та голосував проти прийняття загальними зборами такого рішення.

Одночасно, в силу статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає. Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає.

Тобто, як передбачено частиною другою статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонер, у якого виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних йому акцій відповідно до частини першої та другої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" та який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Отже, згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України початком перебігу строку, протягом якого акціонер може подати письмову вимогу, є прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

У свою чергу, стаття 69 Закону обраховує 30 денний строк протягом якого товариство зобов`язане провести оплату вартості акцій ВАТ не з моменту укладення письмово договору, а з моменту отримання вимоги акціонера товариством.

Подання акціонером, у якого виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних йому акцій, письмової вимоги до товариства не залежить від надання товариством повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, чи надіслання йому товариством примірника договору, чи якихось інших додаткових дій зі сторони товариства.

Суд погоджується, що стаття 69 Закону містить умову за якої передбачено, що договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі. Проте, дана ж стаття обраховує строк протягом якого повинен був бути проведено оплату акцій товариством акціонеру не з моменту кладення письмового договору, а з моменту отримання вимоги акціонера товариством про обов`язків викуп акцій.

Таким чином, на думку суду, подання акціонером письмової вимоги про обов`язковий викуп акцій є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку, протягом якого акціонерне товариство зобов`язане здійснити сплату вартості акцій, які викупаються на вимогу акціонера, незалежно від терміну направлення товариством повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій і незалежно від терміну укладення письмового договору про викуп акцій.

Щодо заперечення відповідача щодо того, що договір не укладено між ним та позивачем в силу того, що позивачем на адресу відповідача не повертався надісланий 13.04.2016 проект договору то суд розглядає і це твердження критично з огляду на таке.

По перше, надіслання такого Договору поштою ВАТ 13.04.2016 не суперечить і не спростовує беззаперечно ті обставини, що цей Договір не міг бути раніше переданий нарочно позивачу колишнім директором - ОСОБА_3 та був в подальшому підписаний обома представниками та кінцево укладений 20.04.2016 року, так як чинним законодавством не заборонено укладати такий договір в певному місці шляхом одночасного (один за одним) його підписання представниками обох сторін чи обміном підписаним Договором.

Зокрема, Закон «Про акціонерні товариства» як і ГК і ЦК не містять вимоги, що такий договір повинен укладатися і підписуватися, лише, і виключно, шляхом листування, тобто обміну підписаними примірниками договору і зауваженнями до нього у спосіб лише їх надіслання іншій стороні поштою чи в інший прирівняний до цього спосіб, який передбачає пересилку кореспонденції - кур`єром, електронною поштою, тощо.

Факт надіслання відповідачем Договору поштою позивачу 13.04.2016, який підтверджено ним і поштовою квитанцією і книгою вихідної кореспонденції не забороняє та не спростовує можливості вручення цього Договору додатково представником відповідача і нарочно - особисто позивачу, як і подальшого підписання цього договору сторонами, не шляхом листування, а шляхом особистого обміну підписаними примірниками Договору між сторонами (їх представниками).

Не вимагає обов`язкового поштового чи іншого листування і стаття 181 ГК України, на яку посилається відповідач чи статті 638, 640 ЦК України.

Більш того, за звичаями ділового обороту, у багатьох випадках, договори укладаються не у спосіб листування, а шляхом підписання їх одночасно представниками обох сторін на місці і обміну ними нарочно в цей же час, так як таке не є заборонено чинним законодавством і є поширеною практикою.

Як стверджує позивач і як сторона і як свідок - договір від 20.04.2016р., не був таким, що пересилався поштою (обмінювався поштовим пересиланням), а був особистим обміном його примірників (отриманням в руки) від його керівника - Журби Я.Є., для підписання цього договору і отриманий ним (Журбою Я.Є.) 20.04.2016 р. вже підписаного позивачем договору.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на вимоги статтей 180-181 ГК України, 638,640 ЦК України на Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», які Затверджені Наказ Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 так як усі ці заперечення відповідача зводяться до його спроби довести, що вказаний договір міг бути укладений виключно шляхом листування і отримання в такий спосіб письмової відповіді від позивача на його лист від 13.04.2020.

Проте, суд ще раз наголошує, що чинне законодавство не вимагає у даному випадку укладення договорів виключно шляхом обміну їх примірника шляхом листування. І закон і правила ділового обороту дозволяють укладати такі договори і особисто представниками сторін в одному місці в один час без використання поштової переписки. І якщо таке мало місце, то можуть бути і відсутні також докази такої переписки - листування.

По друге, факт зустрічі, підписання і обмін примірником Договору 20.04.2016 позивач підтверджує у своїх показах як свідок.

Можливість допиту позивача як свідка передбачена частиною 3 статті 87 ГПК України за якою сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Слід відмітити, що в ухвалі про виклик свідка і у судовому засіданні суд попереджав свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. При цьому позивач, як свідок підтвердив, свою обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.

Враховуючи те, що закон не містить виключної імперативної вимоги до того, що обставина укладення договору між сторонами повинна підтверджуватися, лише засобами та шляхом доведення наявності поштового чи іншого листування між сторонами та обміну і укладення Договору саме у такий спосіб, то суд не вважає, що покази як свідка - позивача ОСОБА_1 щодо часу і місця укладення Договору є не допустимими доказами в даному випадку, як це стверджує відповідач, згідно вимог статті 77 ГПК України, і тому суд відхиляє заперечення щодо цього відповідача.

Суд ще раз наголошує, що законодавство в даному випадку не забороняє укладення Договору шляхом підписання його уповноваженими представниками та обміну підписаним Договором між представниками сторін договору нарочно без використання обміну договору шляхом листування. А тому, обставина, коли і в який спосіб укладався такий Договір може, на думку суду підтверджуватися і показом свідка.

Відповідачем при цьому не спростовано таких показів свідка іншими доказами, а певні неточності у показах, на які звертає увагу відповідач, на думку суду, не є критичними та не спростовують і не ставлять під сумнів ту обставину, що Договір був підписаний обома представниками товариства та вони остаточно обмінялись ним - 20.04.2016 року.

Суд ще раз наголошує, що поданий позивачем як доказ Договір містить підписи обох сторін, як заповнені і усі реквізити договору.

При цьому твердження представника відповідача, що ВАТ жодного договору від позивача не передавалося так як такий примірник відсутній як належним чином зареєстрований на товаристві і не зареєстрований на ньому, не може, на думку суду, достатньо вірогідно свідчити, що такий договір не міг укласти попередній директор ВАТ - ОСОБА_3 , підпис від імені якого виконано на даному договорі.

Так, сам відповідач подав суду документи, відповідно до яких вбачається, що 07.09.2020р. до ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» з листом звернулась громадянка ОСОБА_10 (вдова бувшого голови правління товариства Журби Я.Є.). Згідно її листа від 07.08.2020р. в особистих документах покійного вона виявила ряд документів, які належать ВАТ «Чортківський завод «Агромаш». Дані документи були прийняті головою правління ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» ОСОБА_6 , про що була поставлена відповідна відмітка на листі (копія листа додається). Серед переданих документів, було виявлено лист акціонера ОСОБА_1 від 21.03.2016р. адресований ВАТ «Чортківський завод «Агромащ» (копія листа додається).

Отже, вказана обставина і докази вірогідно свідчать, про те, що частину документів колишній директор ОСОБА_3 зберігав і поза межами юридичної особи - ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» .

При цьому, із змісту протоколів зборів ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» долучених до справи, підтверджується і той факт, що про укладення 20.04.2016 Договору між позивачем та представником відповідача - директором Журбою Я.Є., позивачем і іншими особами наголошувалось неодноразово, і у виступах на зборах ВАТ, і у поданих до ВАТ претензіях.

Проте, у кожному випадку посадові особи відповідача не реагували на такі звернення, посилаючись знову ж таки, на відсутність у ВАТ, отриманого примірника договору у спосіб обміну ним шляхом листування між сторонами.

По третє, відповідач не заперечує тієї обставини, що на Договорі містяться підписи саме уповноваженої особи - колишнього директора ВАТ - Журби Я.Є. та печатка ВАТ «Чортківський завод «Агромаш». Як і ту обставину, що кінцево поданий позивачем договір містить усі істотні умови і реквізити, у тому числі і ціну викупу, яка відповідає ціні визначеній Спостережною радою ВАТ від 08.04.2016 - 2,12 грн. акцій. Як і ціні за якою у подальшому ВАТ викупало акції у інших акціонерів.

Щодо заперечень відповідача про те, що сторони не могли укласти Договір про викуп акцій так як на момент звернення про викуп акцій акціонер у вимозі не вказав ціни викупу, то суд відхиляє їх з огляду на те, що обов`язок із забезпечення визначення ціни викупу акцій, ще до проведення зборів, в силу Закону України «Про акціонерні товариства» покладається саме на АТ у даному випадку на відповідача - ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» .

Так, відповідно до статті 36 Закону України «Про акціонерні товариства» від дати надіслання повідомлення про проведення загальних зборів до дати проведення загальних зборів АТ повинне дати акціонерам можливість ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, за місцезнаходженням товариства в робочі дні, робочий час та в доступному місці, а в день проведення загальних зборів - також у місці їх проведення. У повідомленні про проведення загальних зборів вказуються конкретно визначене місце для ознайомлення (номер кімнати, офісу тощо) та посадова особа товариства, відповідальна за порядок ознайомлення акціонерів з документами.

Якщо порядок денний загальних зборів передбачає голосування з питань, визначених у статті 68 цього закону, АТ повинне дати акціонерам можливість ознайомитися з проектом договору про викуп товариством акцій відповідно до порядку, передбаченого в стаття 69 цього закону. Умови такого договору (крім кількості й загальної вартості акцій) повинні бути єдиними для всіх акціонерів.

Між тим суд констатує, що стаття 36 Закону України «Про акціонерні товариства» має назву «Документи, які надаються акціонерам, та документи, з якими акціонери можуть ознайомитись під час підготовки до загальних зборів». Тобто всі, перелічені в статті заходи в часі передують загальним зборам. Таким чином, дана стаття зобов`язує АТ дати акціонерам можливість ознайомитися з проектом договору про викуп акцій до проведення зборів.

Належне виконання АТ цього обов`язку передбачає сукупність послідовних дій: по-перше, це виготовлення належного проекту договору, а по-друге, надання акціонеру можливості з ним ознайомитись.

У статті 36 Закону України «Про акціонерні товариства», визначаючи вимоги до проекту договору про викуп акцій, законодавець зазначив, що лише умови щодо кількості та загальної вартості акцій мають індивідуальний для кожного акціонера характер, а всі інші умови договору повинні бути єдиними для всіх акціонерів. Отже, законодавець передбачив, що загальна вартість акцій (як індивідуальна договірна умова) повинна міститися в проекті договору про їх викуп.

Таким чином, щоб виготовити проект договору про викуп акцій та ознайомити з ним позивача, відповідач повинен був спочатку визначити загальну вартість акцій позивача.

Аналогічний висновок викладено і ВС у Постанові від 20.02.2019 року №910/8705/18.

Проте, саме відповідач - ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» не забезпечило існування такої ціни відповідно до вимог закону на момент проведення зборів, а визначило її пізніше.

Зокрема, як зазначалось судом вище ціна викупу акцій як і проект договору викупу акцій було визначено Спостережною радою ВАТ лише - 08.04.2016 після зборів (10.03.2016) і після звернення позивача з вимогою викупу акцій (24.03.2016).

Отже, мають місце неналежні дії саме відповідача, які полягають: 1) у несвоєчасному затвердженні вартості однієї акції та загальної вартості акцій, що належать позивачу та підлягають викупу; 2) у ненаданні позивачу можливості володіти інформацією про загальну вартість акцій, які підлягають викупу.

Такі, дії відповідача (які полягають у затвердженні загальної вартості акцій позивача тільки після зборів та відсутності належного проекту договору про викуп акцій до зборів) порушують вимоги ст.36 закону, отже, є протиправними. Указані протиправні дії призвели до порушення прав позивача на отримання передбаченої вищевказаним законом інформації саме до моменту його голосування на зборах. Інформація про загальну вартість акцій, викладена в проекті договору про їх викуп, потрібна акціонеру саме на зборах для того, щоб приймати виважені рішення щодо результатів власного голосування з тих питань порядку денного, які визначені в ст.68 вказаного закону.

Подібних висновків дійшов і ВС у Постанові від 20.02.2019 року справа №910/8705/18.

Враховуючи зазначене, на думку суду, вимога позивача до відповідача про обов`язковий викуп акцій від 24.03.2016 відповідала вимогам закону, в силу тих відомостей, які могли бути і були вказані у ній зі сторони позивача. А наявність інших відомостей не забезпечив, в цьому випадку, саме відповідач - ВАТ «Чортківський завод «Агромаш».

Крім того, суд враховує те, що поданий як доказ підписаний сторонами Договір від 20.04.2016 уже містить ціну викупу акцій, яка відповідає ціні визначеною самими товариством - його Спостережною радою - 2,12 грн. за одну акцію ВАТ.

Щодо заперечень відповідача, що позивачем вчиняються дії які свідчать про його незгоду з рішеннями позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" від 10.03.2016р., зокрема, що позивачем було подано позовні заяви до господарського суду Тернопільської області від 20.05.2016 р. і 23.08.2016 року, в яких він просив визнати недійсним позачергові загальні збори акціонерів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" від 10.03.2016р. то суд і їх розглядає критично з огляду на те, що вважає, що у випадку якщо у вказаних справах матиме місце визнання недійним рішень зборів, які стали підставою для вимоги позивача про обов`язків викуп акцій, то відповідач вправі звернутись з цих підстав з заявою у суд про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Проте, на даний час, - станом на час розгляду даної справи - 12.10.2020, суду не подано доказів, що має місце прийняття судом рішення, яке набрало законної сили і яким визнано недійсним збори акціонерів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" від 10.03.2016р.

Підсумовуючи вище сказане, суд вважає, що твердження позивача про укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів між сторонами 20.04.2016 та подані докази в його обґрунтування є більш вірогідними, ніж заперечення щодо них відповідача і докази подані ним в обґрунтування цих заперечень.

Виконання умов договору.

Із змісту умов п. 1.1, п. 2.4.2, та п. 3.1, Договору відповідач як Покупець зобов`язувався на протязі п`яти банківських днів, з моменту підписання даного Договору оплатити позивачу як Продавцю загальну вартість цінних паперів у розмірі 4 240 (чотири тисячі двісті сорок ) гривень 00 копійок.

Згідно до статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає. Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, установлених у цій статті, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу якщо зобов`язані у встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд вважає доведеним позивачем і не спростованим відповідачем, що ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» зобов`язане сплатити позивачу ОСОБА_1 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок основного боргу за вказаними вище Договором від 20.04.2016.

Щодо заперечень відповідача, що договір повинен спочатку виконати позивач і передати акції чи що таке має вчинятися одночасно то суд і ці твердження розглядає критично з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 69 Закону протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає.

Як уже зазначалось судом вище, зобов`язання щодо обов`язкового викупу належних акціонеру голосуючих акцій, яке виникає у зв`язку з прийняттям загальними зборами рішення, що відповідно до закону є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, передбачає взаємні права та обов`язки його сторін:

- акціонерного товариства - обов`язок здійснити повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, обов`язок сплатити акціонеру, який подав товариству вимогу про обов`язковий викуп акцій, вартість акцій за ціною викупу протягом 30 днів після отримання цієї вимоги та право отримати від акціонера у власність акції, які є предметом договору про обов`язковий викуп акцій;

- акціонера, який зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, - право подати товариству письмову вимогу про обов`язковий викуп акцій, право отримати від товариства кошти у розмірі вартості акцій за ціною викупу та обов`язок передати у власність товариства акції, які є предметом договору про обов`язковий викуп акцій.

Зважаючи на те, що сторонами було укладено Договір 20 квітня 2016р. то сторони обумовили цим договором порядок такого викупу, який на думку суду відповідає і статті 68,69 Закону України «Про акціонерні товариства».

Так, як вбачається із змісту п. 3.1. Договору протягом 5-ти банківських днів, з моменту підписання даного Договору, Покупець (відповідач ВАТ) зобов`язується провести розрахунок з Продавцем (позивачем ОСОБА_1 ).

У свою чергу згідно п. 2.3.2 Договору Продавець (позивач ОСОБА_1 ) зобов`язаний здійснити всі передбачені чинним законодавством дії необхідні для переказу/списання цінних паперів.

Отже сторони за умовами договору домовились, що першу дію вчиняє покупець тобто відповідач, який має сплатити продавцю суму згідно договору, і лише тоді у позивача відповідно до п. 2.3.2 Договору виникає обов`язок щодо передачі акцій відповідачу.

Щодо заперечень відповідача про те, що Договір не може бути виконаний в силу того, що акції ВАТ заблоковано НКЦПФР то суд і їх розглядає критично з огляду на таке.

Так, відповідач вказує на те, що із змісту листа ПАТ «Національний депозитарій України» листа № 777 від 02.10.2019р. він містить висновок Центрального депозитарію щодо неможливості виконати операції щодо викупу цінних паперів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" у зв`язку з рішенням НКЦПФР № 1532 від 11.11.2014р «Щодо усунення порушень та зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів».

Проте, суд критично оцінює дане заперечення відповідача з огляду на наданий як доказ лист НКЦПФР від 09.04.2020 р. №26/01/6080 виданим на запит про те чи існує реальна можливість передати позивачем акції відповідачу у зв`язку з їх відчуженням в порядку обов`язкового викупу, у цьому листі вказано, що це можливо у випадку виникнення зобов`язання у відповідача викупити їх в обов`язковому порядку, шляхом надання такого дозволу Комісією.

Отже, за позицією НКЦПФР таке є можливим.

Суд також має за необхідне наголосити, що у випадку якщо позивач буде перешкоджати відповідачу у перереєстрації акцій, і не буде належним чином виконувати свої зобов`язання з передачі прав власності на акції товариству після того як ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» оплатить йому такі акції, відповідач не позбавлений права звернутись щодо цього у суд за захистом своїх прав та вимагати примусового виконання зобов`язань позивача за законом і укладеним Договором із передачі акцій товариству. Не позбавлений він права вимагати у судовому порядку і виконання реєстраційних дій по перереєстрації акцій і від депозитарію чи зберігача.

Щодо стягнення річних і інфляційних.

Відповідно до 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 377 (триста сімдесят сім) гривень 41 копійка як три відсотки річних від простроченої суми боргу та 1 642 грн. (одна тисяча шістсот сорок дві) 58 коп., як додаткову оплату до основного боргу що склалася за розрахунками індексів інфляції за період з 01 травня 2016 року по 19 квітня 2019 року.

Враховуючи, що заборгованість з оплати акцій у даному випадку є грошовим зобов`язанням відповідача по відношенню до позивача, суд вважає, що є підстави для застосування у даному випадку статті 625 ЦК України.

Разом з цим, суд провівши власний розрахунок з урахуванням періоду вказаного позивачем вважає, що до задоволення підлягають 377 (триста сімдесят сім) гривень 41 копійку - три відсотки річних (повністю), 1613 (одну тисячу шістсот тринадцять) грн. 61 коп. - інфляційних втрат (частково). У іншій частині у позові слід відмовити як помилково обрахованих.

6. Висновки суду.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш"в користь позивача - ОСОБА_1 6 231(шість тисяч двісті тридцять одну) грн 02 коп.у тому числі: 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. згідно договору б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20 квітня 2016 року, 377 (триста сімдесят сім) гривень 41 копійку - три відсотки річних, 1613 (одну тисячу шістсот тринадцять) грн. 61 коп. - інфляційних втрат. У іншій частині у позові суд відмовляє.

Враховуючи положення статтей 1,2,3,4,7,11,12,13,16,20,30,42,46, з 73 по 81, 86, 126, 129,130, з 208 по 210, з 218 по 221, з 232 по 233, з 236 по 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" в користь позивача - ОСОБА_1 6 231 (шість тисяч двісті тридцять одну) грн 02 коп. у тому числі: 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. згідно договору б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20 квітня 2016 року, 377 (триста сімдесят сім) гривень 41 копійку - три відсотки річних, 1613 (одну тисячу шістсот тринадцять) грн. 61 коп. - інфляційних втрат.

3. У іншій частині у позові відмовити.

4. Видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство "Чортківський завод "Агромаш", 48505, м. Чортків, Тернопільська область, вул. Князя Володимира Великого, 29 (код за ЄДРПОУ 00901594).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року.

Повне рішення складено, враховуючи вихідні і святкові дні, дні відрядження судді до НШСУ, на протязі робочих днів - 19.11.2020.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити нарочно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко