Зобов’язальні правовідносини щодо спільного випасання худоби включають і обов’язок по її збереженню на час випасу, і також відповідальність за спричинену шкоду (ВССУ справа № 739/1660/15-ц від 26.10.16)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Зобов’язальні правовідносини щодо спільного випасання  худоби включають і обов’язок по її збереженню на час випасу, і також відповідальність за спричинену шкоду (ВССУ справа № 739/1660/15-ц від 26.10.16) - 0_50862900_1491028243_58df49137c39c.jpg

Фабула судового акту: Особа звернулась з позовом до відповідача про відшкодування збитків, мотивуючи свої вимоги наступним. Між власниками корів тривалий час була існувала усна домовленість (угода) про випас корів у спільній череді почергово. Корова, що належить позивачу, повернулася із пасовища із серйозною травмою, з зв’язку з чим ветеринар рекомендував відправити корову на забій, про що був складений акт.

Посилаючись на недбале виконання відповідачем обов'язків пастуха згідно черги та допустив безпечність і безконтрольність, що призвело до ушкодження корови та її вимушений забій, позивач просив відшкодувати 7 500 грн заподіяних йому збитків, що є різницею між вартістю дорослої корови та сумою коштів, отриманих ним від забою корови (4 500 грн).

Рішенням апеляційного суду позов був задоволений, з відповідача стягнуто 7 500 грн на відшкодування завданих збитків.

ВССУ з цим рішенням погодився, зазначивши, зокрема, що згідно положень ч. 1 ст. 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту, тобто правилом поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Таким чином, між власниками великої рогатої худоби, зокрема і сторонами у справі, виникли зобов’язальні правовідносини щодо спільного випасання належної їм великої рогатої худоби, яке саме по собі включає і обов’язок по збереженню худоби на час її випасу. Відповідно до усної домовленості про випас корів у спільній череді почергово відповідач прийняв на себе обов’язок щодо збереження худоби на час випасу, але не проявив турботливості та обачності, що призвело до травмування тварини і в подальшому до спричинення позивачеві шкоди.

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: Усна домовленість між селянами про почергове випасання худоби, за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність (Ухвала ВССУ від 08 лютого 2017 року у справі № 732/259/16-ц)

У добросовісного набувача майно може бути витребувано тільки шляхом подання віндикаційного позову, а не за правилами реституції, тому спосіб захисту прав – визнання договору недійсним є неправильним (ВСУ від 30 листопада 2016р., № 6-2069цс16)

Суперечлива та дивна, проте єдина, позиція ВСУ з приводу застосування судами статті 1212 ЦК України – набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (ВСУ у справі № 6-88цс13)

Кондикція - це позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі ст. 1212 ЦК України шляхом подання кондикційного позову (Постанова ВСУ у справі № 6-3090 цс15 від 02 березня 2016р.)

Невиконання стороною умов та зобов‘язань, передбачених попереднім договором після його припинення не дає право іншій стороні відшкодовувати збитки у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана у майбутньому за основним договором

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Штелик С.П., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 03 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належала корова «Рябинка» породи «Голштинська». Між власниками корів тривалий час була укладена усна домовленість(угода) про випас корів у спільній череді почергово. 07 жовтня 2015 року його корова повернулася із пасовища із травмою у вигляді розриву брюшної стінки, випадіння тонкого відділу кишківника внаслідок механічного ушкодження правого боку, у зв'язку з чим ветеринар порекомендував відправити корову на забій, про що був складений акт.

Посилаючись на те, що недбале виконання відповідачем своїх обов'язків пастуха, яка випасала худобу згідно черги та допустила безпечність і безконтрольність, що призвело до ушкодження корови та її вимушений забій, ОСОБА_4 просив відшкодувати 7 500 грн заподіяних йому збитків, що є різницею між вартістю дорослої корови та сумою коштів, отриманих ним від забою корови (4 500 грн).

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 03 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 7 500 грн на відшкодування завданих збитків. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно положень ч. 1 ст. 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Судами встановлено, що між власниками великої рогатої худоби, які проживають АДРЕСА_1 та на сусідніх вулицях у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області, зокрема й сторонами у справі, виникли зобов'язальні правовідносини щодо спільного випасання належної їм великої рогатої худоби.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Повно і всебічно дослідивши обставини справи, правильно визначивши характер спірних правовідносин та норму, яка їх регулює, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що 07 жовтня 2015 року ОСОБА_5 відповідно до усної домовленості про випас корів у спільній череді почергово, здійснювала випас худоби, прийнявши на себе обов'язок щодо збереження худоби на час випасу, не проявила турботливості та обачності, залишала пасовище на іншу особу, яка виконує допоміжну роль в умовах випасання худоби за визначеною черговістю, що є свідченням неналежного виконання нею зобов'язання щодо випасу стада корів. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, а саме - неналежного догляду за коровою позивача під час її випасання, ця корова отримала ушкодження, що призвело до її вимушеного забою (акт про направлення тварини на вимушений забій від 08 жовтня 2015 року). Порушення цивільних прав ОСОБА_4 як власника корови у зв'язку з цим становить підставу відшкодування відповідачем завданої йому майнової шкоди у розмірі 7 500 грн, що є різницею між вартістю корови та сумою коштів, отриманих внаслідок здачі корови на вимушений забій.

Порушень апеляційним судом норм процесуального закону не допущено. Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, висновків суду не спростовують та на законність оскаржуваного рішення суду не впливають.

Згідно ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0