Заповіт, складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, зокрема, - за межами нотаріального округу нотаріуса, є нікчемним (справа № 401/3540/15-ц, 18.05.16)

Фабула судового акта: Враховуючи, що оспорюваний заповіт було посвідчено державним нотаріусом державної нотаріальної контори поза межами свого нотаріального округу, ВССУ погодився з висновком апеляційного суду про визнання заповіту недійсним.

Таке рішення апеляційний суд прийняв у справі за позовом онука спадкодавця до державного нотаріуса про визнаня недійсним посвідченого 12 лютого 2015 року ним заповіту, складеного на користь іншої особи, при тому, що раніше, 26 травня 2011 року, спадкодавець склала заповіт саме на користь позивача.

Приймаючи такі рішення суди виходили з того, що посвідчення правочинів є однією з нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси (п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, є нікчемним.

Згідно зі ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень гл. 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законодавством.

Статтею 41 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених ст. ст. 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Отже, нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусом у межах свого нотаріального округу та за місцем знаходження приміщення державної нотаріальної контори, в якій працює державний нотаріус, або приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Законодавством заборонено нотаріусу здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу.

ВССУ в своєму рішенні також послався на правову позицію Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі № 6-2цс13, в який зазначено, що нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусом в межах свого нотаріального округу незалежно від того, де знаходиться приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса: в межах нотаріального округу або поза його межами.

Аналізуйте судовий акт: Заповіт визнається недійсним тільки у випадку, коли заповідач при складанні заповіту абсолютно неспроможний усвідомлювати значення своїх дій та не може керувати ними (Постанова ВСУ від 29 лютого 2012р.)

ВСУ: Заповіт є одностороннім правочином і може бути визнаний судом нікчемним тільки при зазначенні в рішенні спеціальної підстави передбаченої ст. 1257 ЦК України (ВСУ від 6 вересня 2017р. у справі № 6-2424цс16)

Знайшовся заповіт, і це є підставою для надання особі судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори (ВССУ від 01 лютого 2017р. у справі № 306/27/15-ц)

ВССУ: Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває це право, але до нього переходять майнові права, які належали спадкодавцеві (справа № 638/6703/16-ц, 19.10.17)

ВССУ: Якщо нотаріусу не подані документи, які підтверджують місце відкриття спадщини, то спадщина відкривається за місцезнаходженням нерухомого майна спадкодавця (ВССУ від 7 вересня 2017р. у справі № 521/4123/16-ц)

ВСУ: Необізнаність спадкоємця про існування заповіту є ПОВАЖНОЮ причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини (ВСУ у справі № 6-1320цс17 від 23.08.2017)

Підставою для визнання заповіту недійсним може бути не просто хвороба, навіть, важка, а абсолютна неспроможність заповідача в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (ВССУ, № 343/1571/14-ц, від 26.10.16)

Ухвала

іменем україни

18 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Маляренка А.В.,

Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного нотаріуса Світловодської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнив, та остаточно просив визнати недійсним заповіт, посвідчений 12 лютого 2015 року державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, яким, як зазначив позивач, порушено його права як спадкоємця після смерті його баби ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що зазначений заповіт посвідчено поза межами нотаріального округу державного нотаріуса Світловодської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, тому вважає незаконними дії нотаріуса. Так, у заповіті зазначено, що місцем вчинення нотаріальної дії є робоче місце нотаріуса, хоча насправді нотаріальна дія вчинена за місцем проживання заповідача та відсутній посвідчувальний напис про місце посвідчення заповіту. Також зазначив, що на порушення вимог ч. 4 ст. 207 ЦК України у заповіті відсутній посвідчувальний напис справжності підпису ОСОБА_9, яка підписала заповіт у зв'язку з похилим віком заповідача.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_7, посвідчений 12 лютого 2015 року державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим № 2-155.

У задоволенні позову до державного нотаріуса Світловодської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 26 травня 2011 року ОСОБА_7 склала заповіт, згідно з яким заповіла внуку ОСОБА_4 все належне їй на час смерті майно.

12 лютого 2015 року державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 у м. Світловодську Кіровоградської області у приміщенні по АДРЕСА_1, яке є робочим місцем нотаріуса, посвідчено заповіт, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заповіт від 12 лютого 2015 року відповідає вимогам закону, посвідчений за адресою місцезнаходження приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса і при посвідченні заповіту нотаріус діяв відповідно до вимог та наказу начальника управління юстиції Кіровоградської обласної державної адміністрації від 28 жовтня 1993 року № 163-к, згідно з яким Світловодській районній державній нотаріальній конторі визначено територію обслуговування населення: Садовий і Шевченківський мікрорайони міста Світловодська та Світловодський район.

Однак із вказаними висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд виходячи з наступного.

Посвідчення правочинів є однією з нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси (п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зі ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень гл. 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законодавством.

Статтею 41 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених ст. ст. 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусом у межах свого нотаріального округу та за місцем знаходження приміщення державної нотаріальної контори, в якій працює державний нотаріус, або приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Законодавством заборонено нотаріусу здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу.

У правовій позиції Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі № 6-2цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції, зазначено, що нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусом в межах свого нотаріального округу незалежно від того, де знаходиться приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса: в межах нотаріального округу або поза його межами.

Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, є нікчемним.

Враховуючи ту обставину, що оспорюваний заповіт було посвідчено державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, яка обслуговує Світловодський районний нотаріальний округ, визначений відповідно до адміністративно-територіального устрою Світловодського району, на території Світловодського міського територіального округу, тобто поза межами свого нотаріального округу, тому правильним є висновок апеляційного суду про визнання вказаного заповіту недійсним.

Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про те, що нотаріус вчинила зазначену нотаріальну дію відповідно до наказу начальника управління юстиції Кіровоградської облдержадміністрації МихалковичаП.О. від 28 жовтня 1993 року № 163-к, яким було передбачено обслуговування території Садового та Шевченківського мікрорайонів м. Світловодська Світловодською районною державною нотаріальною конторою, апеляційний суд правильно виходив із того, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що Закон України «Про нотаріат»було доповнено статтею 13-1 на підставі Закону № 614-VI (614-17) від 01 жовтня 2008 року, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що під час посвідчення заповіту нотаріусу ОСОБА_5, у разі суперечності норм вказаного вище підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України, слід було керуватися нормами саме вказаного Закону, який має вищу юридичну силу, ніж вищевказаний наказ начальника управління юстиції.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10 60 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме: помилковість та необґрунтованість висновку про те, що державний нотаріус ОСОБА_5 обслуговує Світловодський районний нотаріальний округ, а також щодо меж цього районного нотаріального округу; про неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат», ч. 2 ст. 1257 ЦК України, крім того, про помилковість висновків апеляційного суду, що наказ начальника управління юстиції Кіровоградської обласної державної адміністрації від 28 жовтня 1993 року № 163-к суперечить вимогам ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат», висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна Судді: М.В. Дем'яносов

А.В.Маляренко

І.К.Парінова

О.В.Ступак