Законодавство розділяє поняття допоміжного та нежилого приміщення тому мешканці квартир будинку не є співвласниками останніх, а їх відчуження без згоди мешканців є правомірним (справа № 462/6805/14, 12.06.17)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Законодавство розділяє поняття допоміжного та нежилого приміщення тому мешканці квартир будинку не є співвласниками  останніх, а їх відчуження без  згоди мешканців є правомірним  (справа № 462/6805/14, 12.06.17) - 0_71152600_1498717992_59549f28adc17.jpg

Фабула судового акту: Справу, що пропонується увазі читачів, не можна назвати однозначною з точки зору теорії права, а також рішень Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року №4-рп/2004. (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) та від 9 листопада 2011 року N 14-рп/2011 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"). Між тим,судове рішення постановлено і повинно виконуватись.

Позов особи, власника квартири багатоквартирного будинку, був мотивований тим, що відчужене міською радою підвальне приміщення в цьому будинку є майном загального користування (спільне майно) всіх мешканців будинку, в тому числі належить і позивачу, тому міська рада не мала права передавати у власність дане приміщення, відповідно воно було відчужене незаконно, а тому договір купівлі-продажу нежитлових приміщень має бути визнаний недійсними.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, встановив, що згідно технічного паспорту підвальні приміщення загальною площею 95,2 кв.м, не належать до категорії допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями, тому мешканці квартир даного будинку, зокрема і позивач, не є співвласниками цих приміщень, а відчуження спірних підвальних приміщень без їх згоди, є правомірним. З огляду на наведені обставин суд відмовив у задоволенні позову.

ВССУ погодився із зазначеними судовими рішеннями, виходячи з наступних приписів законодавства:

- відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають;

- норми Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяють дійти висновку, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин.

- отже законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення, тобто у житлових будинках можуть бути і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

Довідка: Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року №4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Аналізуйте судовий акт: Самовільно використовуючи підвальне приміщення, комунальне підприємство порушує права власників будинку розпоряджатись спільною сумісною власністю, що є підставою для його звільнення (Апеляц. суд Волинської області, № 161/2931/16-ц, 15.11.16)

Особа, яка є власником приміщення у будівлі, в якій створено ОСББ, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об'єднанні (ВГСУ від 17.05. 2016р. у справі № 910/25295/15)

Колишній балансоутримувач будинку у тримісячний строк з дня реєстрації ОСББ передає йому технічну та іншу документацію на будинок. У разі відсутності такої він протягом півроку відновлює її за власний рахунок (справа № 917/1583/16, 13.04.17)

Відсутність дозволу виконкому місцевої ради та належним чином затвердженої документації для проведення реконструкції унеможливлює легалізацію квартири, як об’єкту власності (ВССУ, справа б\н, 29.03.17)

Неоднаразовий перепродаж не врятує від витребування комунальної нерухомості від добросовісного набувача, якщо ця нерухомість вибула з володіння без рішення місцевої ради (ВСУ від 18 січня 2017р. у справі № 6-2776цс16)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Кафідової О.В., Ткачука О.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської міської ради, Львівської молодіжної громадської організації «Клуб кікбоксингу «Тріумф», ОСОБА_5, третя особа: Львівське комунальне підприємство «Сяйво», про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила усунути перешкоди в користуванні підвальним приміщенням будинку на АДРЕСА_1, визнати недійсними договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу від 3 вересня 2008 року № 2135 і договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16 лютого 2009 року № 693.

Позов мотивовано тим, що згідно свідоцтва про право власності від 2 вересня 2008 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1, і на підставі ч.2 ст.382 ЦК України власником допоміжних підвальних приміщень цього будинку. В підвалі знаходилось технічне обладнання, інженерні комунікації, проте Львівська міська рада не будучи власником цього допоміжного приміщення, самовільно вивела інженерні комунікації з підвалу. Позивач позбавлена можливості користуватись своєю власністю, оскільки у 2007 році Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради надало Львівській молодіжній громадській організації «Клуб кікбоксингу «Тріумф» в оренду спірне підвальне приміщення площею 92,5 кв.м, в подальшому воно на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу від 3 вересня 2008 року № 2135 було приватизоване клубом та за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16 лютого 2009 року № 693 перейшло у власність ОСОБА_5

Позивач вважає, що підвальне приміщення в будинку є майном загального користування (спільне майно) всіх мешканців будинку, в тому числі і належить їй, тому Львівська міська рада не мала права передавати у власність дане приміщення, воно було незаконно відчужене, чим порушено її право власності, що стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Залізничного райвиконкому м. Львова № 109 від 10 березня 1987 року (витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 24 грудня 2007 року та №17186144 від 23 травня 2008 року).

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 2 червня 2008 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 24 грудня 2007 року приміщення площею 95,2 м.кв. в підвалі будинку на АДРЕСА_1 значаться як нежитлові.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу від 3 вересня 2008 року, укладеному згідно ухвали 8-ої сесії 5-го скликання Львівської міської ради №1620 від 20 березня 2008 року, та акту приймання - передачі від 13 жовтня 2008 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради передало у власність Львівській міській молодіжній громадській організації «Клуб кікбоксінгу «Тріумф» нежитлові приміщення загальною площею 95,2 кв.м, позначені в технічному паспорті, складеному ОКП ЛОР «БТІ та ОЕ», номерами 100-1, 100-2, розташовані у підвалі будинку літ. А-5, за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі даного договору за Львівської міською молодіжною громадською організацією «Клуб кікбоксінгу «Тріумф» 28 січня 2009 року було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення.

16 лютого 2009 року між Львівською міською молодіжною громадською організацією «Клуб кікбоксінгу «Тріумф» та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень та проведена державна реєстрація права власності на ці нежитлові приміщення за ОСОБА_5

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року №4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

При цьому, законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Так, згідно ст.1 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин.

З наведених норм вбачається, що у житлових будинках можуть бути і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

Встановивши, що підвальні приміщення загальною площею 95,2 кв.м, позначені в технічному паспорті, складеному ОКП ЛОР «БТІ та ОЕ», номерами АДРЕСА_1 не належать до категорії допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями, суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтованого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що мешканці квартир даного будинку, зокрема і позивач, не є співвласниками цих приміщень, тому відчуження спірних підвальних приміщень без згоди мешканців будинку, є правомірним, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Умнова О.В. Кафідова О.С. Ткачук

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0