22.12.2017 | Автор: Олександр Боков Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

ВССУ: Заборгованість по сплаті аліментів, навіть значна, сама по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав (справа № 428/10911/16-ц, 27.11.17)

Фабула судового акта: Суд, з висновком якого погодились також і суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог матері дитини про позбавлення батька дитини батьківських прав, оскільки такий захід є крайньою мірою, а обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення батьківських прав, встановлено не було.

На судові рішення не вплинув і той факт, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів на день звернення позивачки до суду складала 28 737 грн 45 коп., а проведеним службою у справах дітей та сім'ї службовим розслідуванням по факту недбалого батьківства надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Погоджуючись з судовими рішеннями, ВССУ, зокрема зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України  мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

ВССУ також зауважив, що відповідач створив іншу сім'ю та має на утриманні ще одну малолітню дитину, а також тривалий час не отримує заробітної плати.

Аналізуйте судовий акт: Додаткові витрати  для навчання повнолітніх дітей за ст. 185 СК України не стягуються з батьків – треба стягувати аліменти за ст. ст. 199, 180 -184 СК України (Постанова ВСУ від 24 лютого 2016р. у справі № 6-1296цс15)

Аліменти на двох і більше дітей визначаються судом у єдиній частці від заробітку (доходу) батька, а не в будь-який інший спосіб на розсуд суду (ВСУ від 19 жовтня 2016 р. у справі № 6-1798цс16)

Раритетне рішення: суд відібрав дитину врахувавши її думку, визначив місце проживання з батьком та стягнув з матері аліменти на утримання (ВССУ у справі № 6-41755ск14)

ВССУ: Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (побачення, спільний відпочинок, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час спілкування (справа № 757/43715/15-ц, 03.07.17)

Дозвіл суду на виїзд дитини за межі України без згоди батька не абсолютний, а отримується кожен раз із зазначенням країни та строку перебування дитини (ВССУ від 16 березня 2016р. у справі 6-33303ск15)

ВСУ: Оплата вартості навчання неповнолітньої дитини та її проживання в гуртожитку відноситься до додаткових витрат на дитину, частина яких може бути стягнута з одного з батьків у твердій грошовій сумі (справа 6-1489цс17, 13.09.17)

 

                                                                                                                 

УХВАЛА

27 листопада 2017 року                                                                                                                                                         м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ЄвтушенкоО.І.,          Євграфової Є.П.,        Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, до ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Луганської області, Служба у справах дітей Ржищівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Луганської області, Служба у справах дітей Ржищівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 27 вересня 2003 року між нею та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, який розірвано заочним рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 26 липня 2012 року.

За час перебування у шлюбі, у сторін народилась донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із матірʼю.

Вказувала, що спорів стосовно місця проживання дитини між сторонами не було, ОСОБА_6 не заперечував, що дитина буде проживати з позивачем.

Заочним рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 14 серпня 2012 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на малолітню доньку у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ОСОБА_4 зазначала, що внаслідок невиконання ОСОБА_6 рішення суду, за ним утворилася заборгованість по сплаті аліментів у сумі 28 737 грн 45 коп. Крім стягнених аліментів, які відповідач платив невчасно та не в повному обсязі, ніякої іншої матеріальної допомоги на утримання доньки відповідач не надавав і не надає, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не спілкується з нею, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не дає подарунки на день народження, іграшки.

Також позивач зазначала, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, не відвідував і не відвідує її вдома, у школі.

Службою у справах дітей проведено перевірку та складено акт обстеження житлово-побутових умов сім'ї, в якій проживає неповнолітня донька, та встановлено, що для дитини створені всі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку дитини, а також зафіксовані покази свідків про те, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, не піклується про доньку та не відвідує її всі ці роки.

Службою у справах дітей та сім'ї виконкому Ржищівської міської ради Київської області проведено службове розслідування по факту недбалого батьківства ОСОБА_6 та 15 вересня 2016 року надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила позбавити ОСОБА_6 батьківських прав щодо його малолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 березня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2017 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 березня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_4 не доведено належними та допустимими доказами свідоме нехтування ОСОБА_6 батьківськими обов'язками стосовно дочки та ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що  27 вересня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 31. Після одруження прізвище ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_4

За час перебування у шлюбі, у сторін народилась донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочним рішення Ржищівського міського суду Київської області від 26 липня 2012 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано.

Заочним рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 14 серпня 2012 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на малолітню доньку у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 липня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2.

21 вересня 2013 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4

Відповідно до копії акту обстеження житлово-побутових умов проживання, затвердженою Службою у справах дітей Ржищівської міської ради Київської області від 24 червня 2016 року, умови проживання, створені матір'ю та вітчимом дитини за адресою: АДРЕСА_1, повністю відповідають потребам та інтересам дитини. Наявна дитяча кімната, облаштована необхідним речами побуту для повноцінного розвитку, навчання та виховання.

Актом, затвердженим Ржищівською міською радою Київської області від 11 серпня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_6 - колишній чоловік ОСОБА_4, в квартирі, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1, не проживає з липня 2012 року. Вихованням та утриманням неповнолітньої ОСОБА_5 займається матір - ОСОБА_4, та її теперішній чоловік - ОСОБА_10    

Згідно висновку Ржищівської міської ради Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав від 15 вересня 2016 року, ОСОБА_6 повністю ухилився від виконання батьківських обов'язків, не займається вихованням та утриманням своєї неповнолітньої дитини, не усвідомлює всієї відповідальності за неї. Враховуючи інтереси дитини, необхідність умов виховання на належному рівні, орган опіки та піклування Ржищівської міської ради Київської області вважав, що слід позбавити батьківських прав ОСОБА_6, стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_4 звертаючись до суду із даним позовом,як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 вказувала про те, що відповідач ухиляється від виконання обовʼязків з виховання дитини.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно розʼяснень викладених в п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», із змінами та доповненнями, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено обставини, які є беззаперечними підставами для позбавлення батьківських прав.

Крім того, судами попередніх інстанцій в силу положень ч. 6 ст. 19 СК України обґрунтовано не взято до уваги висновок органу опіки та піклування Ржищівської міської ради Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача щодо доньки, оскільки він є необґрунтованим, а саме не враховує, що відповідач намагається забезпечити необхідний добробут дитини, спілкується з дитиною тими засобами, які дозволяють спілкування на значній відстані від місця проживання дитини, виявляє інтерес до дитини.

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_6 має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 23 липня 2012 року по 01 січня 2017 року у розмірі 12 928 грн 18 коп.

Заборгованість позивача зі сплати аліментів в період з часу видачі аналогічної попередньої довідки, яка надана позивачем, зменшилася на 15 809 грн 27 коп., що свідчить про намагання відповідача належним чином надавати кошти на утримання дитини.

При цьому суди врахували, що відповідач створив іншу сім'ю та має на утриманні ще одну малолітню дитину, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження, а згідно із довідкою про доходи, виданою ТОВ «Редбуд Донбас», відповідач з жовтня 2013 року не отримує заробітної плати на посаді директора, що також підтверджується відомостями про суми виплачених доходів з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2017 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, до ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради Луганської області, Служба у справах дітей Ржищівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О.І. Євтушенко Є.П. Євграфова Г.І. Мостова

1
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення