Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває це право, але до нього переходять майнові права, які належали спадкодавцеві (справа № 638/6703/16-ц, 19.10.17)

Фабула судового акта: Особа (позивачка) звернулась до суду з позовом до міської ради, третя особа - державна нотаріальна контора, у якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка на декілька нежитлових приміщень (квартири, переведені з житлового фонду в нежитловий), обґрунтувуючи ці вимоги відсутністю правовстановлюючих документів на зазначені нежитлові приміщення.

Рішенням районного суду позов був задоволений, але судом апеляційної інстанції це рішення скасоване, у задоволені позову відмовлено, з чим також погодився і суд касаційної інстанції.

При цьому ВССУ виходив з того, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття самим спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку, адже відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації. Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Між тим, позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих, що її чоловік за життя оформив в установленому законом порядку право власності на спірні нежитлові приміщення.

Доречно нагадати, що Порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, на час переведення квартири з житлового фонду в нежитловий, були врегульовані Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121.

Аналізуйте судовий акт: Приватизированный в браке земельный участок и не оформленные в законном порядке постройки не подлежат разделу в судебном порядке (ВССУ у справі № 175/1710/13-ц)

Спадкоємець має право вимагати визнання за ним права власності на неприватизовану квартиру, тільки якщо спадкодавець при житті висловив волю на приватизацію цієї квартири (Постанова ВРУ у справі № 6-121цс13 від 11 грудня 2013р.)

Право власності спадкоємця на нерухомість визнано судом без правовстановлюючого документу виданого на ім‘я спадкодавця (Бобринецький районний суд Кіровоградської області, суддя Бевз О. Ю.)

Спадкоємець частки у статутному капіталі має право на участь в управлінні господарським товариством після рішення загальних зборів про його вступ до господарського товариства. (Господарський суд Львівської області, колегіальний розляд)

ВСУ: Заповіт є одностороннім правочином і може бути визнаний судом нікчемним тільки при зазначенні в рішенні спеціальної підстави передбаченої ст. 1257 ЦК України (ВСУ від 6 вересня 2017р. у справі № 6-2424цс16)

До складу спадщини НЕ входить право користування земельною ділянкою, яке підтверджується актом на право користування померлої особи ( ВСУ від 5 жовтня 2016 р. у справі № 6-2329цс16)

У х в а л а

іменем україни

19 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа - Перша харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 на нежитлові приміщення № № 105-1, 105-2, 105-3, 105-4, 105-5, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що 01 липня 2014 року помер її чоловік ОСОБА_6, після смерті останнього залишилась спадщина, яка складається з нежитлових приміщень № № 105-1, 105-2, 105-3, 105-4, 105-5, які знаходяться за вищевказаною адресою.

Посилаючись на те, що вона позбавлена можливості оформити право на спадщину у нотаріальній конторі, оскільки правовстановлюючі документи на зазначені нежитлові приміщення у неї відсутні, просила позов задовольнити.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлові приміщення № № 105-1, 105-2, 105-3, 105-4, 105-5, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 328 ЦК України, в редакції на час відкриття спадщини, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державної реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Положеннями статей 10 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивачами не надано суду належних та допустимих доказів підтверджуючих, що за життя ОСОБА_6, останнім в установленому законом порядку було оформлено право власності на спірні нежитлові приміщення.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Кафідова

В.С. Висоцька

О.С. Ткачук