Визначальним для кваліфікації дій винної особи за ст. 115 КК України є спрямованість умислу винного та бажання настання смерті потерпілого (справа № 646/10855/15-к від 28.09.2017)

Фабула судового акту: На практиці розслідування кримінальних проваджень про злочини, як потягли за собою смерть потерпілого та їх подальшого судового розгляду часто постає питання щодо правильності кваліфікації дій винної особи. Яку статтю Кримінального кодексу слід застосувати - ст. 115 КК України (умисне вбивство) або ч. 2 ст. 121 КК України (тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою смерть потерпілого).

У даній справі ВССУ досить конкретно висловився щодо розмежування цих складів злочинів.

Вироком суду першої інстанції особу засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України за те, що останній прийшовши до дому де він проживає разом зі своєю співмешканкою, яка на той час знаходилась у будинку разом зі своїм знайомим, який був в стані сильного алкогольного сп'яніння та не міг чинити опір,, на ґрунті ревнощів наніс два удари кулаком в голову потерпілого, від яких він помер. Після цього він погрузив потерпілого у багажнік свого автомобіля, відвіз його до озера, яке було неподалік та злишив там в очереті.

При перегляді справи в апеляційному порядку захисником засудженого ставилося питання про перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 115 КК України мотивуючи це тим, що у нього був відсутній умисел на вбивство потерпілого. Окрім того, засуджений на протязі досудового розслідування та розгялді справи судами зазначав, що на час коли він відвіз потерпілого до озера той дихав та подавав ознаки життя.

Проте, апеляційний суд ці доводи до уваги не взяв та оцінки цим доводам не надав.

В свою чергу касаційний суд змінив вирок суду та перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України та ч. 2 ст. 121 КК України зазначивши при цьому, що визначальним при кваліфікації дій особи за ст. 115 КК України є наявність прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Аналізуйте судовий акт: Вирок: Навіть за легкі тілесні ушкодження можна отримати судимість або побутовий злочин за ч. 1, ст. 125 КК України (Вирок Жовтневий райсуд м. Харкова від 6 грудня 2016р. у справі № 639/4583/16-к )

Переквалификация ст. 115 КК - "умышленного убийство" на ст. 119 УК Украины - "неосторожное убийство" (Апелляционный суд Запорожской области от 12 августа 2016г.)

ВСУ визначив різницю між умисним вбивством - ст. 115 КК та перевищенням меж необхідної самооборони - ст.118 КК (Постанова ВСУ у справі № 5-34кс14)

Апеляційний суд скасовуючи вирок суду першої інстанції повинен давати оцінку та переоцінку доказам вдаючись до їх безпосереднього дослідження, в тому числі із заслуховуванням показів свідків ( ВСУ від 21 січня 2016р. у справі №5-249кс15)

Порушенням недоторканості житла особи вважається будь-яке незаконне проникнення будь-кого навіть, якщо особа не має на це житло юридичних документів, але фактично проживає (ВСУ у справі № 5- 299кс15)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,суддів: Кравченка С.І., Мороза М.А., при секретарі за участю прокурора захисника засудженого Асановій Є.С., Ємця І.І., Могуренка Ю.В., ОСОБА_7, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220060001417, за обвинуваченням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2016 року щодо нього,

в с т а н о в и л а:

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2016 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінено та пом'якшено покарання за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі. В решті вирок районного суду щодо ОСОБА_7залишено без зміни.

У касаційній скарзі із доповненнями засуджений ОСОБА_7стверджує, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій щодо нього є незаконними та просить їх скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Крім того, порушує питання про скасування судових рішень по справі в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінального процесуального закону. Посилається при цьому на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового розслідування та судового слідства. Вказує, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не доведена оскільки зазначає, що суд не перевірив можливість вчинення ним злочину у стані сильного душевного хвилювання, викликаному тяжкою образою з боку потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Просить перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 123 КК України.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 15 годині 00 хвилин прийшов за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, де він проживає разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8, яка на той час знаходилась у будинку разом з раніше їм знайомим ОСОБА_9 Вважаючи, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 існують інтимні стосунки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з наміром, спрямованим на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 та скориставшись безпорадним станом останнього, який внаслідок алкогольного сп'яніння не міг чинити будь-якого опору, підійшов до потерпілого, який сидів на стільці у спальні вищевказаного домоволодіння, та реалізуючи свій злочинний умисел, стоячи навпроти нього, наніс ОСОБА_9 один удар кулаком правої руки в область життєво важливого органу голову потерпілого. Внаслідок отриманого удару ОСОБА_9 сповз зі стільця на підлогу, з якої в подальшому піднявся. Після чого ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті потерпілому, підійшов до стоячого ОСОБА_9 та знаходячись навпроти нього, знову наніс йому один удар кулаком правої руки в область голови, внаслідок якого потерпілий осів на коліна та похилив голову до підлоги.

Вказаними діями згідно висновку судово-медичної експертизи № 1985-Дм\15 від 20 серпня 2015 року ОСОБА_7 причинив ОСОБА_9 закриту черепно-мозкову травму у вигляді: крововиливі в м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні лівої скроневої області, забитої рани в області лівого носогубного трикутника, забитих ран (2) з боку внутрішньої поверхні слизової оболонки верхньої губи, забитої рани з боку внутрішньої поверхні слизової оболонки нижньої губи, крововиливу під тверду мозкову оболонку з боку базальних поверхонь правої і лівої півкулі мозку в проекції передніх черепних ямок і крововиливі під м'які мозкові оболонки полюсів лобових часток обох півкуль головного мозку, з подальшим розвитком гострого порушення мозкового кровообігу, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер.

Після чого ОСОБА_7 погрузив труп ОСОБА_9 до багажного відділення свого автомобіля ВАЗ 21043 синього кольору, державний номер НОМЕР_1, та відвіз його до Комсомольського озера в м. Харкові, де приблизно в 500 метрах від будинку № 3 в`їзду Достоєвського в м. Харкові покинув потерпілого в очереті на березі Комсомольського озера в м. Харкові та поїхав до місця свого мешкання.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника Могуренка М.В., які підтримали касаційну скаргу, пояснення прокурора Ємця І.І., який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду судом касаційної інстанції є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності досудового і судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Проте, за встановлених судом фактичних обставин справи, юридична оцінка дій засудженого ОСОБА_7 є неправильною.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Як вбачається із змісту роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», в якій зазначено, що для відмежовування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства через необережність суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Як убачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві та в суді ОСОБА_7 стверджував, що умислу на вбивство ОСОБА_9 він не мав, а прийшовши за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, де він проживає разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8, яка на той час знаходилась вдома та вважаючи, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 існують інтимні стосунки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс два удари кулаком в область голови потерпілого. Наносячи два удари кулаком в голову потерпілого, ОСОБА_7 хоча і діяв умисно, проте не бажав настання смерті ОСОБА_9

Ці показання засудженого не тільки не спростовані, а й підтверджені іншими наявними у справі доказами. Зокрема, висновком судово-медичної експертизи № 1985-Дм\15 від 20 серпня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_9 закриту черепно-мозкову травму, з подальшим розвитком гострого порушення мозкового кровообігу, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер. Згідно вказаного висновку закрита черепно-мозкова травма потерпілого мала місце незадовго до настання смерті, внаслідок травматичних дій тупим предметом, яким могла бути рука стиснута в кулак, за ступенем тяжкості, щодо застосування до живої людини, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки в момент спричинення.

Вказані дії засудженого повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 121 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Доводи касаційної скарги засудженого про вчинення ним злочину у стані сильного душевного хвилювання, викликаному тяжкою образою з боку потерпілого, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами кримінального провадження. Так з висновку судово-психіатричної експертизи вбачається, що ОСОБА_7 на час вчинення злочину хоча і перебував в стані емоційних реакцій зі схильністю к афектним реакціям, однак знаходився поза будь яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності та міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання про призначення засудженому покарання, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого засудженим, наслідків вчиненого, даних про особу винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а саме, те що ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо. До обставин, що обтяжують покарання судом віднесено вчинення засудженою злочину щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані.

Таким чином, враховуючи презумпцію невинуватості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перекваліфікації вчиненого ОСОБА_7 діяння з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 376 433 434 436 438 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2016 рокущодо ОСОБА_7 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

В решті судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді